Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета сказка 2019

 

Вкрали та пустили на ковбасу породистого спортивного коня в Хмельницькому

25.08.2009 18:11 Текст:  Т+   T-  

Куди зникають гроші з банків? Що таке Бермудський трикутник? Чи є потойбічне життя? Складні питання, чи не так? А от куди зникають породисті, племінні спортивні коні, та який харч ми споживаємо щоденно - здається, тема більш доступна для дослідження та посильна для простих смертних журналістів.

Саме по цих питаннях редакція газети "Моя газета+" спробувала провести своє власне журналістське розслідування. Не бачите зв’язку між бігунами та їжею? До кінця матеріалу Вам, сподіваємось, усе стане зрозуміло.


Отже, 29 липня 2009 року до редакції видання звернулася людина зі специфічною заявою – зник кінь. З першого погляду, це питання надто буденне. Хто має приватне господарство, якусь тваринність біля садиби - той знає, як часто зникають звідти кури, гуски, а то й корови та коні, до того ж у невідомому напрямі, та безслідно. До речі, у деяких регіонах країни (і у нас також) вже призначили винуватцем таких подій лиховісного чупакабру, якого навіть деяким мешканцям вдалося описати та навіть скласти його фоторобот. Але хазяям будь-якої тваринки доводиться керуватися здоровим глуздом. Деякі з господарів просто залишають ситуацію у спокої, не намагаючись з’ясувати, якими шляхами вона блукала в останні дні свого земного життя. Переважна більшість з них усе ж-таки не зраджують своїм підопічним, і усіма силами намагаються з’ясувати, що усе ж сталося з конями, собаками, кішками і т.д.


Але ознайомлення з деталями саме цієї справи, на нашу думку, буде корисним не лише господарям тварин, але й усім споживачам м’ясної продукції – тим, хто досі ще не зважився на вегетаріанство. У всіх мають виникнути думки не лише про гуманне поводження з братами нашими меншими, але й про власне здоров’я – саме на такий логічний зв’язок наштовхнула нас розмова з одним ветеринарним лікарем Хмельницького. А ще подумайте про те, як держава (себто, люди, які займають можновладні кабінети) захищає право приватної власності громадянина, і найвищі цінності країни – його здоров’я та життя .


У чому ж полягає суть справи, і чому саме цей випадок зацікавив не лише нас, журналістів, а, як ми вважаємо, змусить замислитись і кожного читача, який буде знайомий з матеріалом?



Для початку наведемо Вам текст заяви скаржника, завдяки якому багато що стане зрозумілим. Ось він (прізвище змінено, текст залишений без правок):

Головному редактору  ХОСПВ «Моя газета+»
Савицького М. М.


ЗАЯВА


Звертаюся до газети «Моя газета+» з проханням висвітлення наступної інформації. Все сталося приблизно о четвертій годині ранку, 29 липня, в середу. Я вивів пастися два жеребці і прив’язав їх. Щойно я прив’язав жеребців, приїхало таксі, що привезло сусідку. Один жеребець – племінний, придбаний у племоб’єднанні «Тамерлан», на прізвисько Акелла, при мені обірвався (напевне, злякався). Він побіг у бік магазина в Книжківцях.


Побачивши це, я одразу прийшов додому, сів у машину та поїхав до хімзаводу, але коня там не було. Я подумав, що він звернув убік і зараз пасеться на березі, тому приїхав додому. Вранці я поїхав на берег Книжківця, де паслося дві кобили, а також зателефонував до директора племоб’єднання, де мені відповіли, що там його не було. У Шумівцях, куди я потім попрямував, мені один чоловік сказав, що по радіо передали: кінь ходить Хмельницьким. Я приїхав до школи в Книжківці. Звідти уже зателефонував до чергового міліції, який згодом зв’язався за мною і повідомив, що коня бачили біля Палацу творчості, що по вулиці Прибузькій, куди я одразу ж виїхав. Коня там не було. Знову зателефонував черговий міліції і сказав, що кінь біля ТЦ «Либідь-Плаза». Я виїхав туди, там коня уже теж не було. Чоловік, який стояв на стоянці, сказав, що бачив тварину біля міліцейської поліклініки поблизу парку імені М. Чекмана. Я приїхав туди - жінка на місці сказала, що бачила коня біля магазину «Мисливство та рибальство», але після прибуття на вказане місце там коня теж не виявилося – його ніде не було.


Після цього я зателефонував до чергового міліції, який запевнив мене, що якщо буде нове повідомлення, то він мені обов’язково повідомить. Я одразу поїхав на Строммашину попередити, що якщо приведуть коня, щоб хоч не забили. Там була обідня перерва, і працівник охорони сказав, що ніякого коня не привозили. Я попросив у нього дати мені телефон начальника цеху – він дав. Потім я поїхав на Дальні Гречани – там є бойня - і спитав охорону про те, чи не привозили жеребця – він сказав, що привозили хвилин 10-15 назад. Я прибіг у місце, де б’ють худобу – мій кінь був другим ззаду, уже забитий, і при мені відрізали голову від тулуба. Я запитав у працівників про те, як вони забили тварину без документів, а також про те, хто головний на підприємстві і де можна знайти директора - працівники не відповіли. Після цього я підійшов до охорони і попросив працівників показати мені, де знаходиться кабінет директора, на що вони мені відмовили. Я знову підійшов на бійню і сказав робочим, щоб забитого коня не чіпали. А один заготівник сказав, що я коня не показав, і потім завів мене до директора.


В кабінеті, окрім директора, була лікарка, яка і дозволила забити коня. Я запитав у присутніх про те, яке право вони мали вбити коня. А директор у відповідь сказав, щоб я не кричав, бо вони (?) прийдуть за грішми. Я одразу зателефонував до міліції, а потім сину, якому наказав привезти документи на тварину. За викликом приїхали міліція і слідчий, якому я і виклав усі деталі справи. Слідчий сказав, що коня не викрали, він ходив містом, тому вони взяли і забили його. Я сказав слідчому у відповідь, що якщо вершник їде на коні, і раптом вершник впаде або корова обірветься, то чи одразу їх треба забивати без документів лише задля того, щоб взяти собі гроші і поділитися ними? То нехай знайдуть і поставлять пам’ятник тим хлопцям, хто ловить цю худобу і здає цій жінці – лікарці, яка дає дозвіл на знищення тварин.


Я побився – люди, у яких зникала худоба, мене зрозуміли б. Потім приїхав головний лікар з Шаровечки – Чумаков К. Він теж запитав, яке вона мала право бити, а вона відповіла, що сама пішла за ковбасою, а вони вбили. А я кажу: якщо ти не давала дозволу, то хто тоді дозволив? Лікарка образилася за те, що під час розмови перейшов з нею на «ти». Я сказав, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії, у 1986 році у травні місяці був у Чорнобилі – то я повинен перед нею на коліна ставати? До того ж, вона мені казала, що била коня без документів, і сказала: «Що хочу – те роблю, не Ваша справа». З цього я зробив висновок, що вона прекрасно знає особу, яка здала коня, і там він не перший і не останній, хто на чужій біді наживається.
Прошу Вас провести журналістське розслідування стосовно фактів, викладених вище.
06.08.2009р.

Коментарі з приводу коня Акелли, вирощеному та народженому саме в неї в господарстві, люб’язно погодилася надати президент кінно-спортивного клубу «Тамерлан» Ольга Гарапенчук. Вона підтвердила той факт, що пропала тварина дійсно була народжена у 2005 році та вирощена у її господарстві. Як зазначено у паспорті, Акелла (або як його ще лагідно називали – Кеша), був представником української верхової породи. На наше питання щодо родословної Акелли пані Ольга відзначила: у нього вона дійсно була довгою – у документі зазначено дату ще з 1960-х років минулого століття. На жаль, президент клубу не змогла відповісти на питання щодо реальної ринкової вартості такої тварини. Але деякі знавці подейкують, що реальна ціна коня такого класу сьогодні становитиме мінімум 3-5 тисяч доларів. З неофіційних джерел також стало відомо, що чим вищий кінь верхової породи – тим дорожчий, адже для того, аби він міг тримати окрім своєї маси іще і вагу наїзника, у нього мають бути міцні кістки. А міцні кістки – не секрет навіть для не фахівця з медицини – це гарне харчування та гарний догляд. Людині зараз важко собі не відмовити у дійсно якісних харчах – це дійсно дорого, вже не кажучи про те, щоб виростити таку тварину.


На жаль, нам так і не вдалося з’ясувати, яка саме радіомережа оголосила про те, що містом гуляє кінь без господаря. Зате стало відомо інше: працівники виконкому Хмельницької міської Ради – управління з питань надзвичайних ситуацій, служба управління міським господарством - підтвердили факт, що приблизно о 6.45 29 липня 2009 року на телефон управління міським господарством дійсно надходило повідомлення про те, що в районі Ракове блукав кінь, який перешкоджав рухові автотранспорту. Це звернення було переадресоване службі 102. Працівники ДАІ отримали виклик, і передали його усім екіпажам, але правоохоронці ніде не знайшли коня по місту.


Особи, які знайшли тварину, досі залишаються невідомими. Зрозуміло лише одне: кінь потрапив до рук нелюдей, які без жодних мук сумління завезли здорову тварину на бійню з метою отримання неабияких коштів. І тут випливають підозри на вчинення службового злочину саме державним ветеринарним лікарем, який безпосередньо брав участь у його вчиненні. Головний державний ветеринарний лікар Хмельницького району Кирило Чумаков погодився дати коментарі стосовно цієї ситуації. Кирило Анатолійович зазначив, що особисто займався лікуванням Акелли, коли кінь знаходився у власності кінноспортивного клубу. Те, що Кеша був агресивним, дійсно є правдою – навіть доводилося спеціальними ветеринарними засобами утримувати коня під час проведення ветеринарних маніпуляцій. Як сказав пан Чумаков, він дізнався про інцидент з вуст колег та Президента клубу «Тамерлан» приблизно о 19.00, коли йому почали телефонувати та повідомляти про загибель племінного коня на підприємстві, де працює підлеглий йому ветеринарний лікар. Тобто, повідомлення керівництва про усі НП, як всім відомо – справа остання. Коли пан Кирило прибув на забійне підприємство, то побачив лише тушу у шкірі свого пацієнта. «Немає нічого страшнішого за смерть і дорожчого за життя» - бідкається ветеринар. Він повністю визнає недостатній рівень контролю на підприємстві, за що і сам отримав догану від керівництва - Головного управління ветеринарної медицини Хмельницької області.


Прізвище підлеглого ветеринара на ТОВ «Укркоопспілка» він назвати відмовився. З офіційного сайту Департаменту ветеринарної медицини (http://www.vet.gov.ua/db/cf) стало відомо, що цією лікаркою, тепер вже сумнозвісною, виявилася Федорова Наталія Валеріївна, а директором - Маслієв Генадій Олексійович.
У чому ж були порушення усіх норм закону щодо прийняття на забій тварини? Справа у тому, що без ветеринарного паспорту коня не те що не мали права приймати на забій, але й проводити містом. Це перше порушення. Друге – це проведення огляду тварини. Виходячи з того, що тварину знищили за п’ятнадцять хвилин, жодних досліджень теж проведено не було. І ще. У пана Миколи дійсно був шанс застати живим свого підопічного, якби пані Наталя дотрималася іще однієї вимоги передзабійного виробництва і залишила коня на 24 години без харчу.


Цю інформацію підтвердили і працівники Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області. Згідно з відповіддю на запит редакції, відповідно до п. 4.9 «Правил перед забійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів», затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07 червня 2002 року № 28 та зареєстрованих в міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за № 524/6812, за відсутності відповідних ветеринарних документів забій тварини забороняється. Також у пункті 4.15 відмічено, що після прибуття партії тварин на забійне підприємство спеціаліст з ветеринарної медицини перевіряє правильність оформлення супровідних ветеринарних документів, а також відповідність зазначеного у них поголів’я тварин фактичному і лише після цього дає вказівку вивантажувати тварин. Відповідно до пункту 4.10 тих же правил, якщо тварин перед забоєм в господарстві не тримали без корму, то їх витримують на забійному підприємстві не менше 24 годин.


Одне невеличке доповнення. У коня було пошкоджено ногу біля копита. Уже цей факт мав би насторожити ветеринара і бути мотивом для проведення прискіпливого медичного огляду Акелли. Адже м’ясо згодом мало потрапити у готову продукцію На це питання Головне управління відповіло, що при незначних травматичних пошкодженнях та при наявності супровідних документів (!) спеціаліст ветеринарної медицини, який обслуговує забійний пункт, проводить клінічний огляд, термометрію (а коням дослідження на сап), після чого приймається рішення про допущення її до забою.


Є ще одне питання, цікаве на наш погляд, на яке ніхто не може дати відповідь. Ким усе-ж таки є люди, які привели коня на бойню? Чи може шановний читач уявити собі, що лікар з величезним досвідом роботи стане ризикувати роботою і репутацією, приймаючи від незнайомих осіб тварину невідомого походження, стан здоров’я якої не досліджено? Як же ж лікар із восьмирічним досвідом роботи тільки на цьому підприємстві змогла піти на таке порушення? І наскільки цей випадок є унікальним для цього підприємства?
У рамках проведення розслідування представник редакції виїхав на місце події з метою отримати будь-які коментарі з цього приводу від керівництва винуватців. Підприємство розташоване у селі Малашівці Хмельницького району. Для того, аби необізнаній дістався до пункту призначення з обласного центру, треба витратити чимало часу.


До речі, перед входом немає жодної таблички з назвою – лише вигорілий квадрат на бетоні, з отворами по кутах. Можливо, ще зовсім недавно на цьому місці красувалася вивіска, але щоб далекий від м’ясної галузі громадянин ніколи не знайшов Украгроспілку, вивіску задля обережності зняли. І незнайомі особи точно не дістануться до «святая святих» забійника, бо чолов’яга, який стояв на пропускному пункті, навідріз відмовився пропустити журналіста, навіть після пред’явлення посвідченням, на територію підприємства, посилаючись на відсутність директора. Лист із запитом щодо деталей інциденту він не взяв із тієї ж причини. Мало того, він не назвав навіть підприємство, яке охороняє!


Згодом керівництву забійницького підприємства таки було направлено два листи з проханням про надання коментарів. На жаль, станом на 11 годину 20 серпня 2009 року жодних пояснень від ТОВ «Украгроспілка» не надійшло. Просто у телефонній розмові було сказано, що цим випадком займаються правоохоронні органи.


За неофіційними відомостями, партнерами об’єднання по м’ясних закупках є майже всі області України. Якщо ж взяти до уваги порушення, які вчинено ветеринарним лікарем на підприємстві, то в населення, незалежно від розміру та вмісту гаманців та соціального становища, немає жодних гарантій, що продукція, яка споживається, є безпечною для здоров’я та навіть життя людини. Трохи спокою можемо все-ж таки додати. Пані Федорову було звільнено з роботи у той же день. Нам невідомо, наскільки кваліфікованим є цей лікар, але те, що здоров’я людей для неї було на другому плані – це точно. Страхає уже тільки припущення, що на інших підприємствах теж можуть працювати ветлікарі, для яких життя тварини та врешті-решт здоров’я не окремої людини, а суспільства загалом, не становить жодної цінності.


Що ж сталося з тушкою тварини? Пан Чумаков, керівник горе-ветеринара, наказав забрати те, що залишилося від улюбленого пацієнта та спалити тушу, оскільки не було ніяких гарантій інфекційної безпеки сировини. Як пояснює пан Кирило, якщо господареві не вистачило здорового глузду та порядності, то м’ясо могло потрапити на інше підприємство, де його так само, без усіляких супровідних санітарних документів могли б взяти до виробництва. І якби у коня був сап - біди не уникнути. Сап, як нам роз’яснили, є хворобою, яка діагностуються лише за життя коня. У мертвій тварині її виявити дуже складно, – лише за допомогою специфічних лабораторних досліджень певних частин організму .


Господар тварини стверджує, що випадки забою худоби без супровідних документів не є рідкісними. Ми не станемо стверджувати, що саме на цьому підприємстві, адже у редакції немає жодних доказів нелегального прийняття сировини. Але те, що невідомі особи привели тварину саме в «Украгроспілку», викликає цілком пояснювані підозри.


Тепер, шановний наш читачу, робіть висновки. Яка може бути гарантія, що купивши у магазині або на ринкові навіть дорогу ковбасу або шинку, ви споживаєте цілком здоровий продукт? Читання обгортки продукту – це, звичайно, звичка добра, але хто з фахівців, навіть після якісного обстеження готової продукції, зможе з впевненістю сказати, що тварина була цілком здоровою, і навіть уже у переробленому вигляді її м’ясо не завдасть жодної шкоди?


А тепер від суто прагматики до романтичного прагматизму. У великої кількості людей є домашні улюбленці – коти, собаки, птахи, у деяких навіть коні та худоба, які є приватною власністю господаря. Згідно з Конституцією, приватна власність охороняється законодавством. Ви вважаєте, що це так? Ветеринарний лікар, не подивившись на доглянутість, чистоту та належність до скакових порід коня, замість того, щоб до останнього намагатися зберегти життя тварини, завідомо відсилає його на вірну смерть, просто на ковбасу, не зважаючи ані на закони, ані на гуманність, ані на страждання тварини та її господаря у втраті «члена сім’ї». У цьому світлі постає логічне питання: а чим займатиметься звільнений ветеринарний лікар? Можливо, відкриє свою приватну практику, куди ми відведемо наших хворих собак – кішок – коней на лікування... Не шкода «братів молодших»? Чи вона знову стане – за допомогою зв’язків, хабарів державним ветеринарним лікарем на заготівельному або м’ясопереробному підприємстві?


Наостанок: шкода коня. Шкода господаря, який так безглуздо через непорядність людей втратив і гроші, за які придбав Акеллу і, що найважливіше, - друга. Шкода нас усіх, тому що поняття «порядність», «моральність», «відповідальність» внаслідок загальної безвідповідальності та безкарності швидко відходять у минуле. P.S. Микола Савицький має намір добиватися відшкодування завданої йому шкоди через прокуратуру та через правоохоронні органи.

 

Опубликовано : 25.08.2009 18:11   на главную




Также в рубрике:
 

 

 
Загрузка...
 
© 2008-2019 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів