Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета сказка 2019

 

Відвідайте унікальний дендропарк "Веселі Боковеньки", що на Кіровоградщині!

27.03.2013 20:34 Текст:  Т+   T-  

Дендропарк "Веселі Боковеньки" розкинувся серед степів Кіровоградської області на Україні. Він ввібрав особисту романтичну історію свого творця, пройшов через трагічний час в історії країни і вижив, несучи заряд любові і турботи людини, що присвятила життя дендропарку.

Унікальний у своєму роді дендрологічний парк з грайливою назвою "Веселі Боковеньки" був закладений в 1893 році пристрасним любителем і великим знавцем паркової справи Миколою Давидовим. В ті роки територія нинішнього парку була голими малородючими схилами долини річечки Боковенька з невеликим чахлим гайком. Але титанічні зусилля не пропали дарма - з роками в «Веселих Боковеньках» було створено п'ять основних пейзажів, як би відтворюючих в мініатюрі природний ландшафт певної географічної зони.

 

Микола Давидов (1856-1930 років) - нащадок відомого в Росії роду (його дід Денис Давидов прославився під час війни з Наполеоном). Здобувши вищу юридичну освіту, він приїхав в батьківський маєток з метою реалізувати свою мрію - створити ландшафтний парк. Утілювати її узявся український художник пейзажист І. Владіславський-падалка, чий проект більше інших сподобався молодому господареві. На основні роботи по закладці парку пішло десятиліття. Після Жовтневої революції 1917 року на базі парку організована дослідна станція, якою аж до своєї смерті завідував Н. Давидов.

 

Складно сказати, що саме стало спонукальною ідеєю для Миколи Давидова, але мрія посадити в степу парк, як затверджують місцеві екскурсоводи, оволоділа їм ще в юності. Тому, коли він вчився на юриста, збирав саме книги, які могли допомогти йому утілити цей задум. Можливо, спонукала до того романтична натура, успадкована від знаменитого предка, можливо - неподілена любов до дочки сусідського поміщика Ганні Бурдзункевіч. Вона чи то не відмітила палких відчуттів Миколи Львовича, чи то не змогла розділити їх, але вийшла заміж за наїжджого гусара. Доля її склалася трагічно: загинула молодою, похована в сусідньому селі Васильевке. Зберігся чи то спогад, чи то вже легенда про те, що коли труну з тілом Ганни привезли на ближню залізничну станцію Куцовка, Микола Львович вистелив їй дорогу до кладовища пелюстками троянд. Чи так це було, чи ні - невідомо, але до кінця життя Микола Давидов так і не оженився. Чим не романтична легенда для майбутнього туристичного центру - дендропарка «Веселі Боковеньки»? Принаймні, по трагічності і силі внутрішньої драматургії не поступається історією любові, ідеологічною основою знаменитого парку «Софіївка», що стала, в Умані...

 

Мабуть, найбільшою любов'ю Миколи Львовича на все життя став майбутній дендропарк. Існує ще одна версія: ідею створити цей зелений острів в степовому морі Давидову підказало спілкування з його молочною матерью простій селянкою Праськовьей Кужелів, шанобливі відчуття до якої він зберіг до кінця своїх днів. Видно, взаємна пошана між господарем парка і жителями навколишніх сіл стало, в деякій мірі, заставою того, що парк вижив в найтрагічніші часи.

 

Отець Миколи Львовича довго не погоджувався дати землю під майбутній парк, немов передчуваючи, що це дітище його сина поглине всю їх садибу. На той час, коли було виділено першої десять десятини в старому запущеному фруктовому саду, Микола Львович об'їздив Крим, Кавказ, побував в Росії, Німеччині, Франції, Італії, Данії, де, перш за все, знайомився з особливостями розвитку парків, цікавився таємницями паркового мистецтва. Тому проект Іполита Падалки, по якому свого часу розбивали парк «Веселі Боковеньки» (поряд тече річка з такою назвою), оцінював вже не дилетант. Основні роботи, при консультації видного на той час парковеда Арнольда Регеля, були закінчені в 1893 році. Микола Львович весь час розширював парк, і до 1917 року продав ті, що практично всі належать йому орні землі, хоча ще в 1912 році заповідав своє дітище Південноросійському географічному суспільству.

 

Отже, після революційних подій 1917 року Микола Давидов, хоча начебто вже і не був поміщиком, власником земель, але залишався паном, а тому вимушений був покинути рідні пенати. Проте, на відміну від багатьох своїх колег по нещастю, він не подався за межу - не тільки тому, що не були достатньо грошей, а перш за все тому, що не міг покинути напризволяще свій парк. Якийсь час він жив в Одесі, постійно переписуючись з колишнім керівником парка Михайлівським.

 

Саме у ці роки розрухи і загального безладу дендропарк запросто міг стати димом (з димарів жител навколишніх сіл), коли б не община сусідньої Івановки. Тут не забули хороше відношення колишнього поміщика: він, коли був багатий, подарував селу красиву і сучасну на ті часи школу (вона і до цих пір збереглася). Тому коли парк опинився перед загрозою масової вирубки, ивановцы організували цілодобове чергування і не дозволили знищити дерева. Саме за підтримки общин навколишніх сіл Давидов на початку 20-х років дістав можливість повернутися в свій парк. Івановци і тоді не забували його: приходили працювати, розуміючи, що самотній літній людині не справитися з постійною роботою, якою у великому парку було немало. А коли в 1924 році Микола Львович повинен був їхати в столицю клопотати про долю парка, ивановцы купили йому новий костюм, оскільки колишній пан зовсім зносився, а новий купити було нема за що.

 

Справа Миколи Давидова жива і понині - парк небезпідставно вважають одним з найкрасивіших в Україні.

 

Сьогодні «Боковеньки» займають більше 100 гектарів, тут росте 963 (!) види дерев і чагарників. Тут можна побачити, наприклад, реліктове дерево гинкго, залізне дерево, деревина якого тоне у воді, цегляне дерево, західний платан, завезений до України з Південної Америки в 1809 році, сторічний дуб великоплідний, тюльпановое дерево, липу маньчжурська, софору японська, зиновать австралійську, оцетове дерево, кедр європейський... А ще в парку є величезна колекція бузку.

 

У парку є будиночки, де за символічну плату можна переночувати, а ось їду купити ніде - доведеться везти з собою. На місці можна найняти екскурсовода (теж за цілком помірну плату). Окрім річки Боковеньки в парку три озера, в яких можна купатися, і водопад. Є спеціальні місця для розведення костриць, столики для їжі просто неба.

                                                                                  http://www.kudaedem.com.ua/ua/interesting/preview/9.html

Опубликовано : 27.03.2013 20:34   на главную




Также в рубрике:
 

 

 
Загрузка...
 
© 2008-2019 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів