Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета сказка 2019

 

Озвіріла молодь побила селян на Рівненщині (ФОТО)

08.09.2013 03:01 Текст:  Т+   T-  

 Ця подія трапилася у Володимирецькому районі на Рівненщині. За словами очевидців, понад півсотні молодиків із села Воронки напали на місцевих жителів із села Зелене. молодики били палицями усіх, хто траплявся на їхньому шляху.

 Обурені мешканці села Зелене на Рівненщині зібралися на збори, куди запросили правоохоронців, ЗМІ та викликали з відпустки свого сільського голову Ніну Ковальську. Слідчий міліції отримав від людей 30 скарг. За молоддю села Воронки в районі закріпилася не дуже добра слава. Їй приписують крадіжку автомобіля, належного відомому у райцентрі лікарю та іншої мототехніки. Їм приписують побиття чоловіка завідуючого кафе в Красносіллі, який заступився за свою дружину перед знахабнілими молодиками. За це був побитий і довгий час пролежав у реанімаційному відділенні райлікарні. За міліцейською статистикою, справ, у яких зафіксовані правопорушення з воронківських юнаків, налічується добрий десяток. Багато цих справ до суду не дійшли з тієї причини, що в досудовому слідстві сторони помирилися, тобто хлопці з Воронок відкупилися. Пропонуємо вам коментарі учасників побоїща у селі Зелене на Рівненщині, які зібрали кореспонденти видання polissya.net:

–- Я з сином ішла від своєї матері, – розказує Любов М. – Он там, біля церкви, стріла знайому і затрималася. Коли чую крик. Виходжу на центральну вулицю, дивлюся – шеренгами, від паркану до паркану, йдуть хлопчаки років 14-15. З довгими палицями. Відривають частокіл і поперед себе женуть та б’ють всіх, кого стрічають. Я почала кричати: «Що це робиться?», Стала кликати сина. А він син вскочив до бару, де сиділи люди. Туди ж сховався від ударів, яких палицями завдавали воронківські дітлахи, племінник директорки Володимирецького КГХ, який випадково попав «під роздачу». Якби наші люди не забрали його в кафе, то вже й живого не було б.

– Вам не передати, що ті хлопці з Воронок творили, – розповідає Марина. – Нас, дорослих тіток і дядьків, які в той час виявилися на вулиці, били, як нелюди. Відтіснили ген на те подвір’я. І страшно, й смішно: діти – дорослих людей. Ніхто ж не думав, що сімдесят знавіснілих «дитинчат» влаштують такий розбій і погром.

Працівник міліції фіксував усе сказане. Особисто я зрозуміла, що статтею 206, хуліганство, тут не відбудуться. Побиті й оточені люди викликали медичку, місцеву завФАПом. З нею пішов і її чоловік, майстер лісу Віктор Табунський – високий дужий мужчина. Але надамо слово медику Тетяні М.:

– Мені подзвонили, щоб бігла спасала людей, бо воронківці б’ються. Думаю, хіба то перший раз вони б’ються? Кажу Віті: «Ходи зі мною. Тебе знають, що ти їхній лісник. Може, повтікають». Ох, як ми вийшли на цю вулицю, а тут хлопчаків тьма-тьмуща, де стільки й набралося. Йдуть, як фашисти в кіно. Шеренг із п’ять. Як зомбі. І – на нас. Вітю у Воронках знають. Знають і мене. І – хрусь Вітю по голові. Бачу, кров тече. Люди кричать. Не знаєш, куди бігти і кого рятувати. Хтось подзвонив міліцію, а там відповідають, що це вже десятий дзвінок. Витерла чоловіку кров на голові і кричу, щоб подзвонив, дізнався, де наші діти. Якась тітка вийшла на крики і теж «получила» від малоліток. Знаєте, з тими воронками щось уже треба робити!

– А за що все зайшлося? – питаю. – Не могли ж отак ні з того ні з сього приїхати і всіх, хто під руку попав, товкти! Тим паче, ви стверджуєте, що були серед них і віруючі.

– Були із Степангорода, мотоциклів три. Стояли на розвилці. А в Ніни Симонової, її дочка замужем у Воронках, теж п’ять мотоциклів стояло. От помножте: три на п’ять – уже п’ятнадцять чоловік. А машин скільки було – їх у ліску воронківці поховали. Невже їхні батьки не бачили, що все село кудись збирається? А сам зачинщик цієї бойні сховався. Дурнів на місиво послав, а сам сховався. Це ж через його все почалося!

– Ходить він тут до «одної». Вашої знайомої родичка. Її хтось із наших дітей начебто зобидив. Вона поскаржилася. То раніше вони по одному наших виловлювали і били. А то всім селом зібралися. Чи напоїли їх чимось, чи накормили. Справді, як зомбі. Як подуріли.

– Запишіть, що Базака погрожував спалити наше село, мовляв, міліція йому по барабану. Підняв середнього пальця на руці і знов полетів. Йому справді закони не писані.

Тітка, яку теж «зачепили», вдарили по руці, з претензіями звернулася до сільського голови:

– Отак! Воронківцям випасу не дати. Нашу землю, сінокоси від них забрати. Раз такі бандити, користуючись відсутністю чоловіків, приїжджають у село і дітей та жінок б’ють, – нехай своїх корів на хвойних шишках пасуть.

А матері кричали, що не пустять дітей у Воронки грати у футбол. Мовляв, кузнецовці приїхали, то там такий «концерт» місцеві їм влаштували. Не хочемо дома калік мати і на ліки робити…

Дійсно, у Зеленому з чоловіків лишилися тільки ті, що працюють у лісі. Всі інші – на заробітках: по сезонах, будовах, навіть за кордоном. Як розповідали жінки, воронківська юнь тероризує не лише їхнє, а й інші навколишні села. Можуть приїхати на танці. Підішлють свого малолітка. А хтось щось скаже на нього – вже бійка. Отак і росте ця «пацанва», жениться, і на її місце приходять нащадки, переймають усе ті ж нерозумні методи залякування, побоїв, відкупу. І так – до сьогоднішнього дня.

http://takeinfo.net

Опубликовано : 08.09.2013 03:01   на главную




Также в рубрике:
 

 

 
Загрузка...
 
© 2008-2019 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів