Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета
 
 

 

 
 

 
Последние статьи
05.09.2015 : Инфракрасная сауна: польза, вред и эффект
28.04.2015 : Как выбрать котел для отопления?!
05.03.2013 : Переможниця «Кращого студента» цінує гумор, інтелект та моральність
28.02.2013 : Подільський парубок або враження від прес-конференції губернатора
18.02.2013 : Журналістика очима людей

Все статьи >>

 
Наша кнопка

код кнопки:
 
 

Державні гарантії працівникам від Закону України “Про зайнятість населення”

16.05.2014 22:53 Текст:  Т+   T-  

 Закон України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 р. №5067-VI визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття

 В 2012 році даний Закон викликав багато обговорень и сперечань серед вчених та практиків. На думку міжнародних експертів, він є одним з найсучасніших рішень в Європі і потребує широкого розповсюдження серед урядів інших країн. На думку ж вітчизняних вчених повне втілення даного закону є неможливим, через ряд внутрішніх “нестиковок”, крім того Закон містить цілу низку положень, які не дозволяють повною мірою розв’язати зазначені проблеми, посилюючи небезпеку неефективного використання державних коштів на реалізацію політики зайнятості та ускладнюючи становище окремих груп і категорій учасників трудових відносин. Проте, як би не сперечалися вчені,  Закон “Про зайнятість населення” розширив можливості для працевлаштування незайнятого населення та надав певні гарантії.

Одним з нововведень закону стало розширення поняття “безробітний”. Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці – це особи у віці 15–70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

1) не мають роботи (прибуткового заняття),

2) шукають роботу або намагаються організувати власну справу,

3) готові приступити до роботи протягом двох тижнів.

Визначення безробітних осіб у Законі № 803-XII “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. відповідало визначенню МОП, але нова редакція Закону втратила важливий елемент визначення безробітної особи – обов’язковість пошуку роботи (в т.ч. особою з інвалідністю). Таким чином, у новому Законі коло осіб, які мають право претендувати на статус безробітних, розширюється; до нього потрапляє значна кількість людей зі свідомою утриманською позицією, які не вважають за потрібне активно шукати роботу. Крім того нова редакція Закону України “Про зайнятість населення” знімає верхню межу працездатності, прив’язуючи її до стану здоров’я та здатності до активної трудової діяльності особи.

Законом № 5067 вводиться категорія неконкурентоспроможних працівників. Таким працівникам надаються додаткові гарантії сприяння при працевлаштуванні. Приймаючи на роботу неконкурентоспроможних співробітників, роботодавець отримує компенсацію витрат на сплату ЄСВ. До  даної категорії працівників  можна віднести наступний перелік осіб:

·      один із батьків (або особа, що замінює батька), який відповідає одній з указаних умов: має на утриманні дітей віком до 6 років, виховує без чоловіка дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, без чоловіка утримує інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда І групи (незалежно від причини інвалідності);

·      діти-сироти і діти, позбавлені батьківського лікування, а також особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

·      особи, звільнені після відбування покарання або примусового лікування;

·      молодь, яка закінчила або припинила навчання в загальноосвітніх закладах, ПТУ і вузах, звільнилася після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, уперше приймається на роботу протягом шести місяців після закінчення навчання або припинення служби;

·      особи, яким до настання права на пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону від 09.07.03 р. № 1058-ІV, залишилося 10 і менше років;

·      інваліди, які не досягли пенсійного віку, установленого ст. 26 Закону №1058.

Для працевлаштування вищезгаданих осіб підприємствам, установам та організаціям (тобто тільки юридичним особам) із чисельністю штатних працівників більше 20 чоловік установлюється квота у розмірі 5 % від середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Роботодавець зобов’язаний самостійно розраховувати 5%-ву квоту. Як випливає із Закону у результаті розрахунку роботодавець повинен отримати кількість неконкурентоспроможних працівників, які повинні працювати у нього на умовах повного робочого часу, за вирахуванням кількості неконкурентоспроможних співробітників, які на умовах повної зайнятості вже у нього працюють.

Якщо ж роботодавець протягом року не виконав квоту для працевлаштування неконкурентоспроможних громадян (окрім інвалідів), то з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову в працевлаштуванні неконкурентоспроможної особи (у межах відповідної квоти) у двократному розмірі мінімальної зарплати, установленої на момент виявлення порушення. Таким чином, штраф накладається не за недотримання 5%-вої квоти, а за необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу неконкурентоспроможного співробітника.

Слід відзначити, що дані місця для неконкурентоспроможних осіб пред’являються тільки якщо є в наявності вакансій, а створювати такі місця підприємці не зобов’язані.

Деякі зміни стосуються працевлаштування молоді. Студенти вузів і ПТУ, що отримали професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» і продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право у вільний від навчання час проходити стажування (не більше б місяців) за своєю професією (спеціальністю) на всіх підприємствах, установах та організаціях за договором про стажування. Порядок укладання і форма такого договору буде встановлена КМУ.

Стажування є неоплачуваним. Але оплата праці стажистові передбачена, якщо він виконує професійні роботи. У такому разі підприємство, на якому проходить стажування, за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, виплачує стажистові зарплату згідно зі встановленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Молодим працівникам (громадянин України віком до 35 років, випускник професійно-технічного або вищого навчального закладу, який у шестимісячний строк після закінчення навчання працевлаштувався самостійно або за направленням навчального закладу чи територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та продовжує працювати протягом трьох років за кваліфікацією, яку він набув під час навчання, в тому числі незалежно від місця першого працевлаштування), які укладають трудовий договір на строк не менше трьох років із підприємствами, установами та організаціями, що розташовані в селах і селищах, надається житло на строк їх роботи і одноразова адресна допомога в десятикратному розмірі мінімальної зарплати за рахунок коштів Держбюджету. А якщо такий молодий працівник пропрацює в цьому населеному пункті не менше 10 років, то житло передається йому у власність. Порядок надання допомоги і перелік затребуваних професій (спеціальностей) буде затверджений КМУ (ст. 28 Закону № 5067).

Аналізуючи діючий Закон України “Про зайнятість населення” слід відмітити об’єктивну потребу у гармонізації наявного обсягу нормативно-правових актів у сфері зайнятості, соціального діалогу, соціальної політики, податків та регулювання економічного розвитку держави. Сфера зайнятості потребує змінення підходів до її регулювання, і перш, ніж вносити концептуальні зміни до законодавства щодо ринку праці, необхідно чітко визначити стратегічні цілі й завдання, які постають перед державою у сучасних соціально-демографічних умовах, та з урахуванням пріоритетів економічного розвитку в контексті підвищення якості продуктивних сил. За відсутності ж цілісної стратегії зайнятості будь-які заходи (в тому числі, окремі законодавчі ініціативи) є паліативними та не приведуть до бажаного результату. Внесенню змін до законодавства щодо зайнятості населення має передувати розробка цілісної стратегії розвитку ринку праці в Україні, узгодженої з інвестиційною, промисловою, податковою, демографічною та соціальною політикою.

Необхідними є також гармонізація національного законодавства у сфері зайнятості з ратифікованими міжнародно-правовими документами та балансування інтересів усіх сторін соціального діалогу з особливим акцентом на безумовному забезпеченні інтересів та дотриманні трудових прав працівників.

 

к.е.н., доц. Гуменюк А.Ф.

викл. Трофименко К.В.

Опубликовано : 16.05.2014 22:53   на главную




Также в рубрике:
А что думаешь ты? Комментируй

Ваше имя :
Заголовок :
 Обновить изображение
Потверждающий код :

 
 

 

 
 
© 2008-2018 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів