Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета
 
 

 

 
 

 
 
 
Последние статьи
05.09.2015 : Инфракрасная сауна: польза, вред и эффект
28.04.2015 : Как выбрать котел для отопления?!
05.03.2013 : Переможниця «Кращого студента» цінує гумор, інтелект та моральність
28.02.2013 : Подільський парубок або враження від прес-конференції губернатора
18.02.2013 : Журналістика очима людей

Все статьи >>

 
Наша кнопка

код кнопки:
 
 

Ігор Корнійчук: “Ми не будемо забивати останній цвях у кришку КПУ — не дочекаються від нас зміни назви партії, її статуту і програми”

10.06.2015 09:49 Текст:  Т+   T-  

 Зустріч з головним комуністом Хмельниччини відкладалася з різних причин. Спочатку з об’єктивних, пов’язаних із його здоров’ям. А потім наступив ряд суб’єктивних моментів.

 Річ утім, що Компартія Симоненка потрапила під “гоніння” нової влади. По-перше, майже рік у київських судах завис позов Мінюсту про заборону КПУ. Остання інформація від окружного суду — весь суддівський склад відмовився розглядати справу комуністів, заявивши про самовідвід. А 30 березня суд взагалі зняв з розгляду провадження про заборону комуністичної партії України.

По-друге, послідовників марксизму-ленінізму зуміли дістати іншим способом. 9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила пакет антикомуністичних законів, які передбачають засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, а також заборонила їх пропаганду і символіку. Президент Порошенко 15 травня поставив кінцеву крапку у цій непростій епопеї, підписавши згадані закони. По суті, це означало ідеологічну смерть українських комуністів, які й так “пролетіли” поза Верховною Радою VIII скликання.

Перший секретар Хмельницького обкому Компартії Ігор Корнійчук зустрів “Незалежний громадський портал” у компактному робочому кабінеті на макаронній фабриці. У руках тримав копію статті газети “Сегодня” під назвою “Совку приказали выметатся из страны”. Видання за допомогою ілюстрацій пояснює, як змінюється життя після впровадження антикомуністичних законів.

Фото Віталія Тараненка
Фото Віталія Тараненка
— Навіть фотографію з плугом забороняється використовувати. Я вже не кажу про п’ятикутну зірку, — певний сарказм вилітає з вуст Ігоря Володимировича.

У ході бесіди виявилося, що комуністи Симоненка пішли на хитрість: призупинили діяльність партії серпа і молота та створили громадську організацію “Лівий марш: праця, зарплата, захист”. Міра вимушена, але тимчасова. Члени КПУ все ще сподіваються на світову спільноту, котра має стати на їхній бік у боротьбі за повернення права на політичну діяльність.

 

— Згідно з законом про декомунізацію, діяльність Комуністичної партії в Україні заборонена. Які будуть Ваші кроки і що, власне, чекати суспільству?

— Ми розуміли: якщо Президент підпише антикомуністичні закони 9 квітня, маємо місяць на вирішення суто структурних питань і три — на зміну назви партійних газет і сайтів. За скромними оцінками експертів, процес декомунізації обійдеться державі від 5 до 12 млрд. грн, що у нинішній воєнний час є неприпустимо.

Перед тим, як реорганізувати Компартію, необхідно, згідно з статутом, провести всеукраїнський партійний референдум щодо зміни назви партії. Для позитивного рішення треба 3/4 голосів членів КПУ. До речі, більшість наших соратників вступали у ряди партії саме через те, що вона носить назву комуністична.

Свого часу КПУ успішно пройшла процес відміни заборони своєї діяльності у 1991 році. На початку 2000-х Конституційний суд відновив наше функціонування. Однак такої гостроти проблеми, як є зараз, тоді не було.

Наразі створено обласну організацію Всеукраїнської громадської організації “Лівий марш: праця, зарплата, захист”, яку я очолив. Основний напрямок діяльності полягає у створенні нових робочих місць і забезпечення людей зарплатами. А також соціальний захист громадян. Таким чином, комуністи перевели свою роботу у законодавче русло. Це дасть можливість працювати у випадку заборони діяльності партії.

Разом з тим, автори ідеї декомунізації чекають, що Комуністична партія відмовиться від ідеології, програми та статуту. Виходить, що тоді я не матиму права сказати, яку школу і вищий навчальний заклад закінчив у роки Радянського Союзу? Тобто за таким принципом треба відмовитися від Адміністрації Президента, яка побудована за часів “совєтів”, що виконувала функцію штатного офісу Центрального комітету Компартії України; а Прем’єр-міністр і його команда мають покинути займані службові приміщення, оскільки вони будувалися, як Рада міністрів УРСР.

Ми наполягаємо на тому, що не будемо забивати останній цвях у кришку КПУ, яку взагалі не хочемо прикривати — не дочекаються від нас зміни назви партії, її статуту і програми.

— Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що “розрив з тоталітарним минулим — це важлива умова в розвитку України як нормальної демократичної країни. Це елемент реформ”. Чим має звершитися процес декомунізації в Україні і на Хмельниччині, зокрема?

— Якщо врахувати, що такі закони ухвалені українським парламентом, то від влади можна очікувати будь-яких дій. Навіть те, що зробив міський голова Старокостянтинова (Як писав НГП, у Старокостянтинові з меморіалу Пам’яті загиблих в роки Другої Світової війни воїнам познімали радянську символіку, яка розміщувалась у вигляді п’ятикутних зірок з серпом та молотом http://ngp-ua.info/2015/05/20985). Це вандалізм! І ми обов’язково даватимемо оцінку подібним вчинкам. Адже, забуваючи історію або її перевертаючи, ніколи до демократії не прийдемо.

В’ятрович говорить про демократію, але у мене є одна апеляція. Після розпаду СРСР Чехія одна з найперших країн, яка ухвалила закон про люстрацію для комуністів. І тим не менше маємо сьогодні значне представництво чеських комуністів у Раді Європі. Тому історія розсудить.

І ще. У холі макаронної фабрики розміщена дошка, на якій представлені ветерани підприємства, котрі працювали у різні часи. Поряд з їхніми світлинами висять заслужені нагороди: медаль “За відвагу”, звання “Герой Радянського союзу” тощо. Нині я змушений демонтувати пам’ять про колишніх героїв і почесних працівників фабрики! Хіба це демократія?

— Ваше ставлення до подій на сході України. Сепаратисти з так званих “ДНР” і “ЛНР” заявляють, що хочуть повної автономії у складі України, але Київ категорично проти цього.

— Простий приклад. Якщо ваш сусід постійно смітить у під’їзді, то силою не доб’єтеся перевиховання. Так і тут. Війною і пресингом не вдасться привернути на власний бік людей з окупованих територій. Київська влада має продемонструвати свою велич і взяти гору культурою та патріотизмом. Хочуть вони автономію, дайте їм. За єдиної умови — у складі України та з припиненням кровопролиття.

— Тоді яким повинен бути адміністративно-територіальний устрій держави за умови, що Донбас автономний? До слова, зараз триває децентралізація, котра включає в себе добровільне створення спроможних територіальних громад. На Хмельниччині їх мають намір створити 54.

— КПУ завжди виступала за унітарну Україну. Але, якщо стоїть питання війни або миру, то я готовий підтримати децентралізацію держави, щоб зберегти спокій і мир.

Тепер щодо територіальної реформи. Якщо влада прагне здійснити сильну адмінтерреформу, то насамперед необхідно припинити війну і приступити до відродження економіки східних регіонів, котрі давали чималі поступлення до загального бюджету держави. Далі провести референдум з цього питання. Адже змінюється концептуальна річ — територіальний поділ країни.

Я добре знайомий із одним з нинішніх реформаторів Анатолієм Ткачуком — на початку 90-х працювали на хмельницькому радіозаводі. Говорили про демократію… Однак з позиції нав’язування і проведення силою адміністративно-територіальної реформи, хіба це по-демократичному? Чому не вважають за необхідне чути людей і реформу втілювати знизу до верху?

— Чи є нині вплив російських комуністів на українських?

— Тут абсолютно ніяких питань не виникає. На початках війни на Донбасі була деяка не стиковка, пов’язана з гуманітарним вантажем від КПРФ для окупованих територій України. Наразі питання вичерпане. Ніякого впливу не має.


— Яке Ваше ставлення до люстраційних процесів, котрі проходять сьогодні в області?

— Є досить влучний вислів класика, який я б застосував щодо до цієї ситуації: а судді хто? Якби люди, котрі сьогодні у владі показали свою фаховість і зробили життя людей кращим, тоді можна було б апелювати, мовляв, люструємо, бо професійно непридатні. На мій погляд, єдиним критерієм оцінки чиновника має бути його фаховість у роботі на благо громади.

Коли ж починають згадувати, хто і коли перебував у комсомолі чи у КПРС, то це більше нагадує полювання на відьом, аніж системний підхід до кадрової роботи. Як приклад, можу навести публікацію на НГП, де ви оприлюднили відповідь керівника апарату ОДА на звернення Сергія Скоробагатого. http://ngp-ua.info/2015/05/20916 Зокрема, згадують Володимира Байдича, закидаючи йому перебування у комсомолі. А про те, що у цієї людини величезний організаторський та керівний досвід за плечима, ані слова.

Більше того, за такими люстраційними процесами може стояти банальне зведення рахунків. Давайте оцінювати чиновника за його патріотизм та справи на користь суспільства, це буде правильно.

— Як Ви можете оцінити кадрову політику в цілому?

 

— Вважаю, що вона відсутня. Досвід колишнього Радянського Союзу говорить про те, що стати фаховим керівником можна тоді, коли пройдеш усі щаблі кар`єрної драбини. У нас політична доцільність та наближеність до того чи іншого політичного лідера у більшості випадків визначають місце сидіння. Тому й маємо те, що маємо. Більше того, справжня фахова підготовка державних чиновників сьогодні відсутня, і це, мабуть, найголовніша проблема. Керівник має мати стратегічне мислення, бачити причину та глибину тих чи інших проблем та знати шляхи їх вирішення.

Сьогодні ж, як мені відомо, вимоги центральної влади до чиновників на місцях зводяться подеколи лише до розбудови партійної структури та допомозі учасникам АТО. Інше —другорядне.

— Як оцінюєте призначення на відповідальні посади іноземців, зокрема, останнє призначення Петром Порошенко Михайла Саакашвілі керівником ОДА Одещини?



— Коли посвідчення губернатора вручається раніше ніж паспорт громадянина, коментувати щось важко. Однак вважаю, що Україна має власні сили, у тому числі й кадрові, аби вийти з важкої кризи.

— У ЗМІ пройшла новина про те, що на окупованих територіях Донеччини та Луганщини відновили піонерський рух. Ваше ставлення до цього?

— На території так званих “ЛНР” та “ДНР”, аби вам було відомо, КПУ офіційно заборонена. Тому, який там піонерських рух вони відновлюють – невідомо. Очевидно, таким чином вони намагаються відновити хоч якусь згадку про Радянський Союз. Але це не правильно.

— Чи підтримуєте Ви думку окремих політологів про те, що на території України йде війна по суті між Заходом та Росією?

— Підтримую. Україна як держава не має бути залежною від ЄС чи Росії. Тому КПУ завжди наголошувала на позаблоковому статусі та багатовекторній політиці.

Кадрова безвідповідальність, корупція, державна недалекоглядність привели до повного розвалу колись цілком боєздатної української армії. Чим вміло скористались зовнішні сили.

Якби ми за роки незалежності зміцнювали армію, проводили послідовну політику державного будівництва, то, погодьтеся, сьогодні війни б не було. Більше того розмовляти з Європою чи Росією могли б, очевидно, на своїх умовах.

Я, до речі, свого часу, був категорично проти ліквідації ядерної зброї на території України. Якби цього не сталось, сьогодні ситуація була б іншою.

Керівництву держави слід перестати бути «временщиками», слід думати про майбутнє, і не лише в досяжній перспективі.

Ми маємо самостійно навести лад у своєму домі, ніякий Сорос це не зробить.

— Дайте оцінку приватизаційним процесам, які проходять в Україні.

— Свого часу ці процеси привели до появи олігархів, реальної ж користі для народу, на жаль, обмаль.

Моя думка проста: стратегічно важливі підприємства мали б бути у власності держави, оскільки від їх успішної роботи залежить й розвиток соціальної сфери.

Якщо ж щось й приватизовується, то отримані кошти мали йти б на розвиток, нові технології, а не на проїдання.

Більше того, має бути заборона на продаж землі, оскільки, якщо її дозволити, то народ попаде у справжню олігархічну кабалу.

— Чи виправдано сьогодні, з Вашої точки зору, підняття тарифів?

— Ні. Ми, звичайно, залатаємо якісь діри, виконаємо вимоги МВФ. Однак, підняття тарифів навряд чи змінить якість послуг, що нам надаються. А це ключове питання.

— Ваше бачення, як будуть проходити місцеві вибори?

— Чим гірше живе населення, тим більше спокус у політиків купити собі той чи інший мандат. Думаю, не виключенням будуть й майбутні вибори. На жаль, народ іще не зрозумів, що тимчасова подачка приносить користь лише тому, хто її дав.

Розмовляли

Вадим Олексюк,

Віталій Тараненко.http://ngp-ua.info/2015/06/21209

Опубликовано : 10.06.2015 09:49   на главную




Также в рубрике:
А что думаешь ты? Комментируй

Ваше имя :
Заголовок :
 Обновить изображение
Потверждающий код :

 
 

 

 
 
© 2008-2017 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів