Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета
 
 

 

 
 

 
 
 
Последние статьи
05.09.2015 : Инфракрасная сауна: польза, вред и эффект
28.04.2015 : Как выбрать котел для отопления?!
05.03.2013 : Переможниця «Кращого студента» цінує гумор, інтелект та моральність
28.02.2013 : Подільський парубок або враження від прес-конференції губернатора
18.02.2013 : Журналістика очима людей

Все статьи >>

 
Наша кнопка

код кнопки:
 
 
Пейпер Юкрейн

Шлях до втрати чорноземів: ринок землі чи мораторій?

12.06.2017 11:49 Текст:  Т+   T-  

 Існує міф, що після скасування мораторію на українські чорноземи прийдуть іноземці, які витиснуть з української землі всі соки – а потім залишать її, знекровлену, нашим нащадкам. Але насправді міфів тут два. Перший – що наші чорноземи досі «найчорноземніші» у світі. Українські науковці кажуть про інше. Другий міф – що для того, аби нашу землю «угробити»,

 має прийти іноземець. Факти свідчать, що з цим завданням уже майже впорався вітчизняний орендар. Стан українських грунтів сьогодні такий, що найближчими роками слід очікувати катастрофи, якщо мораторій на продаж землі буде продовжено. Екологічна катастрофа, яка вже насувається, - це гумусовий голод. І якщо таке трапиться, вже ніякі агротехнічні, меліоративні, природоохоронні та організаційно-господарські заходи не зможуть відновити агротехнічного потенціалу української землі.

Ознаки і масштаби катастрофи
Як підрахували фахівці, за умови ефективного землекористування наші знамениті чорноземи здатні прогодувати 300-320 млн. осіб. Проте з кожним роком українські грунти втрачають свої родючі якості. За оцінками експертів, деградації (а це підтоплення, забруднення, пошкодження ерозією тощо) в Україні піддано від 20 до 40% сільгоспземель – точної офіційної інформації у масштабах країни немає.
Крім того, навіть землі, які не належать до категорії деградованих, поступово втрачають родючість. Причина – у зниженні вмісту гумусу, іншими словами – у зменшенні запасу поживних речовин, утворених у грунті в процесі життєдіяльності ґрунтових організмів, - простіше кажучи, органіки. За останні 100 років цей показник зменшився з 13-14% до 3-5%. А за останні декілька років, за даними Григорія Кукурудзи, економіста IMF Group Ukraine, «упав із 3,36 до 3,14%». При цьому, зауважує він, «землі з 2,4% гумусу чорноземами вже не вважаються».

Економічний наслідок всіх цих процесів далекий від поетичних епітетів, за допомогою яких політики часто ведуть дискусії на теми землі, - українська рілля втрачає родючість. Невисока поживність наших грунтів – одна з причин низької врожайності. За експертними оцінками Національної академії аграрних наук України (НААНУ), які можна зустріти у пресі, втрати продукції землеробства саме з цієї причини ще на початку 2010-х сягали 9-12 млн. т зернових одиниць щорічно. За даними експертів українського аграрного ринку, середній урожай пшениці з гектара українських чорноземів ледь дотягує до 3 тонн, а у Великобританії, Франції, Німеччині, які не можуть похвалитися славою своїх грунтів, – у середньому понад 7 тонн.

Чому українська земля втрачає родючість
Основних причин, фактично, дві.
Перша – нещадна експлуатація земель, яка призводить до їх деградації. Частка сільгоспугідь України становить 0,8% від світових. Сільськогосподарські угіддя займають 70,3% (42,4 млн га) земельного фонду України. Розораність земель в цілому в Україні досягає 81%, а в деяких областях (Вінницькій, Тернопільській, Кіровоградській) — понад 90%. Для порівняння: у Канаді цей показник становить 4,6%, Австралії – 6,1%, Росії – 7,8%, Китаї – 9,6%, США – 19,8%, Великобританії – 29,6%, Франції - 32,1%, Німеччині 32,8%, у Польщі – 44,2%.

Така велика розораність (не обґрунтована ні екологічно, ні економічно) веде до зміни структури та деградації земель. І одна з причин зрозуміла: чим нижча продуктивність сільського господарства, тим більше земель потрібно експлуатувати. Дешева оренда (а зараз, в умовах мораторію, ціни в Україні занижені в 11 разів) та брак обігових коштів для розвитку виробництва і надалі штовхатимуть виробників до використання все більших площ.

Причина друга – вноситься недостатня кількість добрив, катастрофічно зменшилося внесення органічних. Григорій Кукурудза зазначає, що якщо в ЄС на гектар вноситься 120 кг добрив, то в нас - у 2,5 менше.
Щоб підтримати необхідний баланс гумусу, в ріллю важливо вносити саме органічні добрива. Раніше підтримка цього балансу трималася на «плечах» тваринництва. Проте нині поголів’я худоби значно зменшилося, і на 1 га ріллі в Україні припадає в 10 разів менше великої рогатої худоби, ніж у країнах Західної Європи. За даними НААНУ станом на 2010 рік, під урожай агрокультур в останні роки вносилося в середньому в 17 разів менше органічних добрив, ніж потрібно; зараз ситуація лише погіршилася.
Без органіки грунт виснажується, і через це знижуються врожаї. Так, втрата 0,1% гумусу в грунті знижує врожайність зерна на 0,5 центнера з гектара, - стверджують експерти.

У зв’язку із цим Александер Шкурла, експерт Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні, наголошує на тому, що акцент у сільському господарстві України занадто сильно змістився на рослинництво. «Частка рослинництва в Україні – 70% об’єму с/г виробництва (у Німеччині – 52%), а це означає, що тваринництво занедбане, що пасовища зникають, і що кожен 4-й га ріллі закислений, бо аграрії використовують не органічні добрива, а азотні», - каже він. Серед головних причин він називає не небажання фермерів користуватися цим доступним видом добрив, а те, що «інвестиції в тваринництво порівняно довго окуповуються, і якщо ринок землі заснований на оренді, то нема впевненості, що ці договори оренди будуть поновлені». «Після запровадження ринку сільгоспземель слід прогнозувати підвищення частки тваринництва», - вважає він.

Григорій Кукурудза також прогнозує, що ринок позитивно впливатиме на довгострокові тенденції в сільському господарстві, - зокрема, і на стан земель. «У нас до 50% землі перебуває в оренді, 65% з них – у короткостроковій, до 3-х років. Це спричиняє виснажливе використання землі, з порушенням всіх сівозмін, з низьким внесенням добрив», - каже він про ситуацію в умовах мораторію.
До цього можна додати: споживацьке ставлення до землі обтяжив і брак обігових коштів у сільгоспвиробництві, через який господарства часто не можуть забезпечити внесення органічних і мінеральних добрив та змушені нехтувати основними правилами протиерозійної організації території. Можливість отримувати кредитні кошти для придбання добрив, техніки та інших потреб розвитку свого виробництва з’явиться у фермерів лише із запуском ринку землі, коли землю можна буде використовувати як предмет застави.

Запровадження ринку землі, поява на ній у ролі головного користувача власника, змусить відійти від принципу «після нас хоч потоп». На відміну від орендаря, власник матиме впевненість і мотиви панувати не на рік-два, а на десятиліття вперед. Вкладати кошти в розвиток «довгострокових» видів сільськогосподарської діяльності, які починають приносити прибутки через кілька років, - це те, що може дозволити собі власник і що завжди буде страшно орендареві. Джерелом цих коштів, за умов ринку землі, можуть бути не лише «панчохи» чи «тумбочки», де гривні-долари перележують до кращих часів, але й комерційні банки, які зможуть надавати кредити під заставу землі. Зараз такий перебіг подій виглядає чи не єдиним шансом змінити перспективу гумусового голоду – на перспективу відновлення українських чорноземів як «найчорноземніших» у світі.

javascript:void(0);/*1497261166300*/

Опубликовано : 12.06.2017 11:49   на главную




Также в рубрике:
А что думаешь ты? Комментируй

Ваше имя :
Заголовок :
 Обновить изображение
Потверждающий код :

 
 

 

 
 
© 2008-2017 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів