Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета
 
 

 

 
 

 
Последние статьи
05.09.2015 : Инфракрасная сауна: польза, вред и эффект
28.04.2015 : Как выбрать котел для отопления?!
05.03.2013 : Переможниця «Кращого студента» цінує гумор, інтелект та моральність
28.02.2013 : Подільський парубок або враження від прес-конференції губернатора
18.02.2013 : Журналістика очима людей

Все статьи >>

 
Наша кнопка

код кнопки:
 
 

Хто оре та сіє - а хто «косить» та «колядує»...

04.06.2010 19:47 Текст:  Т+   T-  

На жаль, рейдерство на Хмельниччині набуває чималих обертів... Мабуть, не помилимося, коли скажемо, що сьогодні цьому явищу важко протистояти: адже часто-густо рейдерами виявляються високопосадовці, а їх жертвами - пересічні громадяни. Історія, яка сталася у селі Антонівці Ярмолинецького району Хмельницької області, не може не шокувати здоровий глузд і, як не жахливо це звучить, є непоодинокою. Але давайте - від самого початку.

Мешканка Хмельниччини Ганна Горват володіє 7-ма гектарами землі, обробляє їх разом зі своєю родиною, вирощує хліб. Крім того, жінка донедавна була членом спілки "Антонівці". Саме протоколом засідання комітету цієї спілки 19 липня 2006 року було прийняте рішення про виділення пані Горват автогаражів, а вже кількома днями пізніше, 30 липня того ж року, це рішення затвердили і на зборах членів спілки. Потрібно зазначити, що гаражі на той час знаходилися у край занедбаному стані і фактично були нікому не потрібні. Інша справа тепер: вони мають чинну собівартість, оскільки знаходяться поблизу проїзної дороги і непогано облаштовані Ганною Василівною. За рішенням Ярмолинецького районного суду, 21 червня 2007 року за громадянкою Горват Г.В. було визнане право власності на дане майно.


Ось тут можна було б поставити крапку: володій та господарюй, здавалося б. Проте, виникло одне «але»...
Наприкінці жовтня 2007 року до села приїхали високопосадовці і практично за безцінь почали скуповувати у селян-пайовиків сертифікати. Так, голова палати з кримінальних справ, заступник голови апеляційного суду Хмельницької області Ковтун В.А. скупив сертифікатів на 80 тисяч гривень і оформив їх на ім'я своєї матері, котра подала заяву до спілки "Антонівці" про виділення їй майна. Начальник РВ УМВСУ в Хмельницькій області Крупельницький Г.М. «скупився» на 53 тисячі, оформивши усе на свого батька, який також подав відповідну заяву. А от проректор ХУУП Кіндзерський С.А. придбав сертифікатів аж на 300 тисяч гривень.


Шляхом погроз змушували продати свій сертифікат також і пані Горват (між іншим, багатодітну мати, інваліда III групи), однак жінка не давала своєї згоди. Вона добре розуміла, що ринкова вартість майна, виділеного їй спілкою, була значно вищою від пропонованих коштів. Однак це не стало головною причиною, через яку Ганна Василівна не погоджувалася віддати гаражі. Приміщення було конче потрібне для зберігання зерна, гербіцидів, міндобрив - усього, що таке необхідне для ведення землеробства.
Як же події розгорталися далі?


Ставши власниками майнових паїв антонівчан, родичі уже зазначених високопосадовців, не будучи членами спілки, зібрали збори спілки, звільнили попереднього голову спілки і обрали головою Онищука Г.В. - людину, двічі судиму за статтями про перевищення службових повноважень та зловживання службовим становищем.
А оскільки Ганна Горват добровільно не погодилася продати свій сертифікат та насмілилася скаржитись на дуже «поважних» чиновників, до неї вирішили застосувати інші способи позбавлення законно наданого майна.
Тиск, наклепи, залякування, підкупи свідків, насамкінець - порушення сфальсифікованої кримінальної справи - мабуть, майно селянки таки сильно розпалило чиїсь ненаситні апетити!


Так чи інакше, 17 березня 2008 року проти Горват Ганни Василівни було порушено кримінальну справу за ст. 358 ч.1 ч.3: „Використання та підробка документів, які посвідчуються підприємством, установою та організацією” та за ст. 190 ч.4 „шахрайство в особливо великих розмірах” – справу, за всіма ознаками, явно замовну. Їх замовний характер виказував ряд порушень, котрих припустилися фальсифікатори. Найцікавіше, що у ній був відсутній навіть предмет злочину, що є обов'язковим для встановлення об'єкту злочину, отже, і самого злочину. На цих та інших фактах було зосереджено увагу як у відповідних апеляційних заявах, так і у неодноразових зверненнях до різних істанцій.


Є ще один випадок, про котрий хотілося б розповісти у згадуваному контексті. У цьому ж селі приватний підприємець Павло Балов збудував завод, який є унікальним на Хмельниччині. Підприємець, перебудувавши приміщення запущеного сільського току і вклавши у це немало власних коштів, займався переробкою пластикових пляшок, мішків з-під цукру та цементу, залучивши до процесу місцевих жителів. Однак, знайшлися «доброзичливці», котрим закортіло накласти свої руки на успішне підприємство. А за те, що пан Балов був категорично проти ділитися власним майном (що цілком логічно), то й розмовляти з ним стали погрозами та шантажем (що у нас, на превеликий жаль, теж є цілком логічним).


Як результат усього, на підприємця було скоєно замах: у власному під'їзді невідомі пробили йому голову. Жертва виглядала зовсім бездиханною, тому зловмисники вирішили, що він уже мертвий, та втікли. По суті, лише це врятувало пану Павлу життя.
Не будемо ні на кого вказувати пальцем, адже не спійманий — не злодій. Однак, беручи до уваги місце подій та подібність методів, дозволимо собі зробити припущення: чи не взаємопов'язані оці два випадки — з Ганною Горват та Павлом Баловим?
Проте повернемося до того, як розгорталися події у випадку Ганни Василівни.


Зрозуміло, що адвокат жінки звертався з клопотанням про незаконність порушення кримінальної справи до прокурора Ярмоленецького району Чижика В.О., зазначаючи при цьому конкретні факти порушень та посилаючись на відповідні статті законодавства. Справу було порушено. А от на заяву Горват про викрадення паном Онищуком її власності (зерна, гербіцидів та соляри), сил відреагувати у правосуддя не залишилося, хоча Онищук навіть не заперечував той факт, що то він є злодієм. Більше того, пан прокурор Ярмоленецької районної прокуратури вказав Ганні Василівні на недоцільність скарг на «поважних» людей, «щоб не було гірше».


Розгляд справи Ганни Горват у суді першої інстанції повністю суперечив усім принципам судочинства. Як з боку учасників судового процесу, так і з боку суду просто «вилазили» нахабство та зневажливе ставлення до жінки. І сьогодні це важко заперечити, бо під час судового розгляду селянка здійснювала диктофонний запис. На ньому чітко зафіксовані усі наклепи, образи, погрози на адресу Ганни Василівни та її адвоката. Поза тим, «така доля» не минула й Іщука Володимира Григоровича - помічника народного депутата Верховної Ради Лук’янової Катерини Євгенівни, який був просто присутній у залі засідання.


Тут варто зазначити, що Ганна Горват зверталася до народного депутата Верховної Ради України Катерини Лук'янової. Катерина Володимирівна відгукнулася на звернення родини і зробила ряд депутатських запитів. На жаль, чиновники формально робили примітивні відписки, тим самим зайве підкреслюючи, що їх ніколи не цікавила доля багатодітних родин та простих землеробів.
Катерина Лук'янова ініціювала проведення апеляційного суду у Тернополі, проте пана Ковтуна це не влаштовувало, і він добився процесу у Вінниці. Пані Горват на його засіданні присутньою не була, оскільки з 21 по 31 жовтня стаціонарно лікувалася (справа в апеляційному суді Вінницької області розглядалася 29 жовтня 2008 року). Однак, відповідно до паперів, виявилося, що жінка таки перебувала у судовій залі! Чи не є це непрямим свідченням того, що ухвала писалася заздалегідь?


От тут починається чи не найцікавіше. Суд виносить вирок, за яким визнає громадянку Горват Г.В. винною у підробці документів посадовця і призначає покарання у вигляді... позбавлення волі строком на 6 місяців з конфіскацією четвертої частини майна, абсолютно ігноруючи законодавство України та Статут спілки! Також є дивним і те, що відповідно до статті, за якою жінку осудили, передбачено від 5 до 10 років позбавлення волі, а суддя «виписує» всього 6 місяців. То за чиїм «законом» її судили?
І ще одне питання залишається відкритим. Чому у суді поряд із громадянкою Горват не знаходився пан Крупельницький, якому, по суті, був виділений пай на тому ж самому засіданні комітету спілки «Антонівці» від 19 липня 2006 року тим самим протоколом, що й Ганні Василівні?


Голова Хмельницької обласної організації «Вперед, Україно!» Олег Горбачевський переконаний, що змальована картина є стандартною схемою рейдерської операції, де особи, захищені службовим становищем і владою, через своїх родичів загарбують «ласі бізнесові об'єкти». «При цьому до уваги не беруться ні моральні цінності, ні будь-які інші людські якості. Не зважають ні на людей, ні на їхні родини, - додає Олег Васильович. -Порятунку, помилування і захисту з боку влади не дочекаєшся! Де та межа, яка зможе зупинити свавілля? Адже поки такі сфабриковані справи почнуть розплутувати, людина й строк уже встигне відсидіти! Відтепер не тільки Львів, а й Хмельницький матиме свою касту пожиттєвих «зваричів»»...


«Найбільш обурливим є факт, що хвора жінка, інвалід III групи, шість місяців була абсолютно ізольована від зовнішнього світу. Ані побачень з рідними та телефонних розмов, ані будь-яких передач та листів, - зазначив голова Хмельницької обласної організації «Вперед, Україно!» Олег Горбачевський. Крім того, вдома залишилась на призволяще прикута до ліжка 84-річна мама, учасник ВВВ. - Справді, стаття 190-та в частині 4-тій усе це передбачає. От тільки мене не полишає враження, що ми живемо не у XXI столітті, а в 37-му році минулого – це жахає. Ми не полишатимемо цю справу і будемо займатися нею до повного успішного її розв'язання».


Наразі Ганна Василівна вже відбула покарання за сфабрикованим звинуваченням, відсидівши за гратами півроку. Сьогодні вона вкотре звертається по допомогу, аби нарешті домогтися справедливого суду при перегляді своєї справи. «Ганна Горват подавала клопотання народному депутату України Катерині Лук'яновій, щоб справу на апеляційний розгляд направили в будь-яку іншу область, крім Хмельницької та Вінницької, - розповідає голова Хмельницької обласної організації політичної партії «Народна самооборона» Олег Горбачевський. - Незважаючи на це, прохання депутата про перенаправления справи залишилось проігнорованим».


Це, у свою чергу, стало причиною ряду порушень, які свідчать про те, що підозри щодо зв'язків пана Ковтуна з головою Вінницького апеляційного суду та його можливого впливу при апеляційному перегляді справи виявилися небезпідставними. «Підтвердженням справедливості побоювань є Ухвала Верховного Суду України від 11 серпня 2009 року, якою Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня минулого року скасовано, а справу направлено на новий розгляд у той же апеляційний суд», - говорить юрист Громадської приймальні «Народної самооборони» в області Олена Василенко.


Апеляційна скарга розглядалась у Вінницькому суді знову з грубими порушеннями. До слухання справи не допущено адвоката.
Незаконна ухвала була знову оскаржена в ВСУ. При цьому Ганна Василівна звернулась з клопотанням до голови ВСУ з проханням взяти розгляд справи під його особистий контроль, так як справа є фальсифікована, замовна і йде супровід завідомо неправосудного вироку. Зацікавленою особою у справі є Ковтун В.А., а його мами по справі є потерпілою.
Однак, чорна справа завершена. У витребуванні кримінальної справи безпідставно відмовлено. Виходить, правду казав прокурор Чижик: той правий, в кого гроші.


Суддя Худик М.П., знаходячись під надійним захистом Ковтуна В.П. продовжує і далі ігнорувати вимоги закону про повний об’єктивний і неупереджений розгляд справи.
Позовна заява Горват Г.В. до Спілки вже вдруге залишена без розгляду, і знову суддя Худик М.П. фальсифікує матеріали справи й пише, що Горват Г.В. без поважних причин не з’явилась на судове засідання, при цьому не береться до уваги ні телеграма, ні довідки про хворобу.


Залишається відкритим питання: які обставини або чиє тверде слово змусили головних лікарів Хмельницьких поліклінік на п’ятихвилинці дати команду підлеглим лікарям не видавати Горват Г.В. ніяких довідок про стан здоров’я? Чому так відкрито і грубо порушуються права людини?
Невже Віктор Панасович настільки можновладний , що тримає в тісному кулаку прокуратуру, міліцію, суди і медицину?
 

«Так грубо, так безпардонно і нахабно принизити людину, яка не скоювала злочину - засадити за грати, зробити злочинцем - навіть я, за час роботи бачив багато, цього не розумію!» - коментує справу Горват адвокат Валерій Дацьков.

Під час журналістського розслідування, вивчаючи документи справи, я не могла проігнорувати думку Валерія Дацькова, який на той час вів як цивільний, так і кримінальний захист Ганни Горват.
Валерій Васильович, Ви, як фахівець з великим стажем та досвідом, могли б прокоментувати цю справу?
В.В.: Ця справа – справжня дикість. За всю свою юридичну практику я не зустрічався з таким „беспределом”. Скажу більше: саме в такий спосіб калічаться доля і психіка людей. Ви бачили цей, так би мовити, вирок? Якщо все це, що Горват інкримінують, було, якщо це доведено, то згідно зі ст.190 ч.4 покарання повинно бути не 6 місяців, як це прийнято рішенням суду, а я цитую: «від п’яти до дванадцяти років позбавлення волі». Отож, напрошується запитання: що, жінку хотіли повиховувати? І взагалі, на якій підставі застосована стаття 358 частина 1, частина 3 «Підробка та використання документів, які посвідчуються підприємством, установою та організацією». Це абсурд! З якого це дива протокол зборів спілки вже став кваліфікуватися як такий документ, що підлягає під це формулювання? Якби підробка протоколу і мала місце, то все одно, вибачайте, це взагалі не є злочином, тим більш таким, за який жінка півроку відбувала покарання. Іще Вам скажу: як це не прикро, але зняти звинувачення з Ганни Василівни навряд чи буде можливо, хіба що підключити впливових людей з Києва. А тут, на місцевому рівні, вирішити таке питання неможливо, тому що і прокурору, і судді тоді треба буде залишити посаду - це мінімум, а максимум – їх буде засуджено років на п’ять. Саме так декларує стаття 372: «Винесення завідомо неправомірного вироку, яке формулююся як „злочин проти правосуддя”». Скажу Вам відверто, що більшість суддів цим грішать. Приймають рішення, де вироки заздалегідь незаконні. А за такі речі - я вже намагався цитувати цю дуже цікаву статтю більш детально: „Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності. 1) притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2) те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років”.


Цю статтю взагалі треба відмінити, бо скажіть мені, будь ласка, як журналіст: Ви багато чули випадків застосування статті 372? Отож, все це марна трата здоров’я, нервів, часу.
Ви ж розумієте, що ніхто на це не піде. А ця жінка НЕ ВИННА! Я ще тоді, під час захисту, намагався домогтися, аби справа розглядалась в іншому суді. Але Вінницький апеляційний суд не повідомив навіть про те, що слухатиметься справа! Хіба це не дикість взагалі найнатуральніша? Навіть в Верховному суді побачили, що вони вже настільки забрехалися, що хочеш-не хочеш - потрібно розглядати. Так грубо, так безпардонно і нахабно зробити людину, яка не скоювала злочину злочинцем! Навіть я, хто за час роботи зі своїм досвідом бачив багато, цього не розумію! Те, що інкриминують їй, не є складом злочину.


Справа в тому, що я там доводив в Апеляційному суді. Почалося все з того рішення Ярмолинецького суду від 21.06.2007 року, яке породив беззаконня і виніс неправомірний вирок. Порушена по суті сама процедура. Треба було розглядати справу не за
таким механізмом. Вона повинна була бути відповідачем, а всі інші позивачами, чи навпаки. Вона подавала до суду, хотіла визнати за собою право власності, і суд її визнав, але суд повинен був визнати право власності на ці гаражі. Заява її повинна була зовсім інша. Зазвичай вона – позивач, подає до суду, хоче визнати право власності на гаражі. Хто відповідачем повинен був бути? Всі до єдиного власники сертифікатів. Був же відповідачем комітет спілки співвласників. Але він не є тією особою, хто повинен відповідати, і не є власником. На слідстві, і в органах, і в апеляції це написано, і червоною ниткою проходило в кримінальній справі та у всіх клопотаннях. Шановні, що ви робите? Протоколи не є тим документом, який породжує наслідки, і якщо суд, вибачте мені, допустив найгрубішу помилку, то це не означає, що ці документи породили якісь правові наслідки, але вони тупо творили „правосуддя”, хоча є в цих документах зміни, підкреслення і таке інше. Я не кажу про саму процедуру, що там було, чи був кворум чи його не було.

Ми взагалі в двох напрямках працювали. Отож, чи факти мали місце чи ні. Одна частина свідків говорить, що дійсно були ці збори, частина свідків говорить, що не було. Одні свідчать, що було 80 чоловік, другі - було 30 – це я до прикладу говорю. Але це не є предметом. Суть питання в тому, що саме це рішення було незаконним! І тому, коли ми розглядали цю кримінальну справу, я з самого початку і прокурору, і слідчому доводив, що немає суб’єктивної, об’єктивної сторони злочину, тобто самого злочину не існує. Зрозуміло, що мав місце вплив когось на цю справу - це однозначно. А коли особисте майно громадянки, я зараз про крадіжку майна Горват, - зірвано були навіси зі всіх гаражів та вкрадено майно на суму більш 20 тисяч, то в цьому не бачать злочину. Того і виходить: коли має місце крадіжка майна громадянки, не порушують кримінальної справи. А тут нічого немає, а справу порушили і засудили людину. Я ще думаю: добре, порушили справу, в Ярмолинецькому суді розберемося: полякають, як завжди і все, а тут – засадили людину!


При тій судовій системі, яка сьогодні діє - чесно вам кажу, виходу немає. В мене, як у адвоката, вже теж руки опускаються, коли бачу все це. Мені здається, що це спрямована акція против Ганни Горват. Сходе на той випадок, коли ти говориш на біле – біле, а тобі у відповідь – ні, це чорне і навпаки. Худик - молодий суддя, тільки-но став головою суду, і засудив людину на 6 місяців. Розумієте, я вам ще раз скажу: у цій справі складу злочину немає, але справа порушена, і вже ніхто не дасть її закрити, оскільки варто її тільки закрити, тим більше вже в судді добитися оправдального вироку, то прокурору району треба, як мінімум, бігом спасатися. Я наголошую: мінімум! А максимум передбачає кримінальний кодекс – від 5 років за цей злочин! Якщо таке визнають, то Ганна Василівна має тоді вимагати від держави моральну шкоду – близько 500 тисяч гривень!

Журналістське розслідування проводить Людмила Луніна, lunina[a]moyagazeta.com
 

Опубликовано : 04.06.2010 19:47   на главную




Также в рубрике:
А что думаешь ты? Комментируй

Ваше имя :
Заголовок :
 Обновить изображение
Потверждающий код :

 

 

 
 
© 2008-2017 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів