Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета

 

 
{big_banner}

Українська чемпіонка світу з шахів все ще жива!

02.10.2010 15:27 Текст:  Т+   T-  

Кажуть, у кожної людини є кілька порогів у житті. Перший, це коли втрачаєш близьку людину. Чи вона стає не така. Саме так сталося з Галиною Шляхтич, 1973 року народження, багаторазовою чемпіонкою світу з шахмат серед інвалідів з міста Калуш, Івано-Франківської області.

Хвороба, що спіткала 20-літню дівчину, яка тільки-но закінчила Львівський інститут фізкультури (у 1994 році), називається "розсіянний склероз". При цьому захворюванні людина поступово втрачає здатність опанувати своє тіло. Навіть неможливо собі представити, як при подібному захворюванні можна не лише грати у таку складну гру, як шахи, але й вигравати! До речі, вона стала чемпіонкою України у 1998 році серед жінок ще тоді, коли вже важко хворіла. Серед звичайних спортсменів, а не серед інвалідів! І лише тоді, коли важка хвороба повністю її опанувала, Галина почала змагатися зі спортсменами із хворобами опорно-рухового апарату, серед яких були дуже сильні шахисти із менш важкою ступінню хвороби. Але Галина Шляхтич грала і перемагала. Підтвердження тому – титули чемпіонки світу серед інвалідів 2004-го і 2005-го року.


Це було раніше... Тепер Галина не тільки майже не рухається, а вже й не чує. Але вона - жива. Поки що жива... Вона, колишня гордість України, немов змушує нас звернути на себе увагу і задати питання – а чи потрібні такі люди нашій країні?..
Виявляється, у нашій системі медичних закладів немає спеціалізованих закладів для таких хворих! Галиною опікується 70-річний батько, на якому ще й її син Артур. Держава дає такому хворому 800 гривень за інвалідність... До речі, лікування буває різним. Розповідає Олена, яка нині мешкає у Беєр-Шеві (Ізраїль), давня подруга Галини Шляхтич:
- У лютому 2008-го я подзвонила їй до того, як вона лягла в лікарню. Вона тоді ще могла сидіти, нехай і в колясці. Говорила із мною по телефону. Нормально чула. А в липні того ж року я прийшла до неї в туберкульозну лікарню, що у селищі міського типу Войнилове, Калуського району, Івано-Франківської області. Від побаченого я була в жаху! Вона не чула, схудла кілограм на двадцять, все тіло було в пролежнях... Але вона увесь час посміхалася, а в мене не було сил на це дивитися...Я відвернулася й ридала. Вона мене заспокоювала, а я злилася на всіх - на себе, на людей, на неї за її посмішку...
Її батько розповів, що Галина ледь не вмерла в лікарні з голоду, тому що нічого не могла їсти. Її врятувала жінка, що щоранку приносила Галі домашнє молоко.


Наступного дня я повернулася з фотоапаратом. Я сфотографувала її палату, де зі стіни стирчав шматок труби, а вмивальник був брудним і забитим. Батько розповів, що в її ліжку всі пружини були розбиті, Галя просто провалювалася вниз, навіть не могла повернутися. Батько приніс у лікарню дошку, щоб дочка могла хоч якось рівно лежати.
Щодо того, як там годують. Батько сказав, що на прохання додати в суп гущавини, йому відповіли: ви не в ресторані. Галин син, якому тоді було 12 років, сам готовив і привозив їжу, а батько жив з нею в кімнаті, щоб мити та промивати рани...


19 липня я написала лист до Калуської міськрада. Мені не відповіли. Я написала наступне - і тільки тоді мені пообіцяли, що міськрада розгляне це питання й подумає, як можна допомогти чемпіонці світу. Проте засідання, присвячене Галині Шляхтич, пройшло лише через півтора року - у листопаді 2009-го, після того, як канал «1+1» зробив про неї репортаж у новинах ТСН на всю Україну...
Так, 15 жовтня 2009 року Телевізійна Служба Новин (1+1) дійсно показала матеріал про Галину Шляхтич. Ми друкуємо повний текст цього ролику:

«Заслуженный мастер спорта Украины по шахматам Галина Шляхтич, которая в 2004 и 2005 годах была чемпионкой мира по шахматам среди спортсменов с поражением опорно-двигательного аппарата, нуждается в немедленной помощи!
14-летний мальчик из Калуша на Прикарпатье просит спасти свою тяжелобольную мать. Кроме нее, парнишка имеет только 70-летнего дедушку, который, собственно, и ухаживает за дочерью и внуком. Говорит, что местным врачам не верит. Надеются, что у 36-летней Ирины Шляхтич появится шанс на выздоровление после того, как ее квалифицированно осмотрят киевские врачи. Сейчас ищут такого специалиста. И, конечно, деньги. Потому что, говорят, теперь даже обследование им не по карману.
Мама мальчика больна рассеянным склерозом. Прикована к кровати, потеряла слух и вся в страшных пролежнях. А еще два года назад на Чемпионате в Польше калушанка Галина Шляхтич в пятый раз доказала, что она - одна из сильнейших шахматисток мира. И не важно, что среди инвалидов-опорников.


От прежней мировой славы у Шляхтичей теперь остались только сотни грамот, десятки кубков, медалей. Но повышенная пенсия Галины - "за заслуги перед Родиной", как говорит ее отец - около восьмисот гривен в месяц, которых маловато на интенсивное лечение.
Реквизиты для помощи: Ивано-Франковский филиал Приватбанка, МФО: 336677, КОД ЗКПО: 20568613, Счет: 29240825511402. Для зачисления на карточку 6762468888776279»


Довжина цього ролику – дві хвилини. За цей час, як бачите, Галину спочатку називали Галиною, потім чомусь Іриною, потім – знову Галиною. Навіть у такому короткому репортажі кореспонденти не змогли не помилитися...
А через тиждень вже всім було не до Галі - інформаційний простір України "захворів" на грип і ... про неї знову забули. Але на сайті каналу зберігається сюжет, у якому завідуюча відділенням диспансеру міста Калуш говорить: "... Вона, не дивлячись на хворобу, така хвора, що хватається за життя!"


Можливо, на цьому все би і закінчилося, якби за діло не взялася давня знайома Галини Шляхтич – та сама Олена з Бєєр-Шеви. До цього вона зовсім нічого не змогла добитися ні на Калушському, ні на Івано-Франківському владному рівні... В Ізраїлі (і в більшості цивілізованих країн) медициною опікується держава. Там громадянство рівняється повному пакету соціальних гарантій. А що у нас? Єдине, що Олена змогла зробити для Галі - відкрити три рахунки для її батька - Івана Миколайовича Шляхтича, який і зараз опікується донькою.


14-річний син Галини Шляхтич - Артур написав електронного листа тодішній прем'єрці Юлії Тимошенко. 27 листопада 2009 року по його зверненню надійшла відповідь із Кабінету Міністрів. Але результатів і дотепер немає... Можливо, тому, що, згідно закону України "Про звернення громадян", електронні листи взагалі не вважаються зверненнями... Диво, що на нього взагалі відповіли!
Так сталося, що такі тяжкі хворі-одинаки у нас можуть роками перебувати в лікарнях, диспансерах, а лікарі змушені миритися із таким станом речей. Якщо навіть здорові люди часто нікому не потрібні, то що вже казати про хворих?


Але саме на відношенні до хворих і дітей перевіряється зрілість країни. Якщо ніхто не може знайти в собі сили щось зробити для полегшення долі Галині Шляхтич з Калуша, то чого ми хочемо від своєї країни? І немає різниці, хто там при владі.
Питання зараз стоїть так – що зараз треба Галині Шляхтич, і як їй можна допомогти. Найголовніше – потрібно повне обстеження, щоб вона якомога скоріше могла отримати медичні документи. Зрозуміло, це треба робити не у Калуші, а у столиці. Якщо її привезуть до Києва, навряд їй хтось відмовить. Але для поїздки потрібні гроші. Це найперше.
Друге – пошук лікарні. Але для цього треба виконати першу умову – пройти повне сучасне медичне обстеження. Лише тоді є шанс, що закордонні лікарні зголосяться пролікувати Галину. Але для подібного лікування теж потрібні гроші, до того ж чималі.
І не треба забувати, що, коли Ви читаєте ці строки, Галина Шляхтич страждає – як фізично, так і морально. Якщо є можливість допомогти, це треба робити скоріше. На обіцянки, балачки, образи, замовчання без того пішло дуже багато часу.
Пригадується довженківський образ жінки, що кричить німим криком з екрану і здіймає руки до неба... Люди! Галина Шляхтич ще жива. Допоможемо їй!

Віталій Іщенко
 

Опубликовано : 02.10.2010 15:27   на главную




Также в рубрике:
© 2008-2020 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів