Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета сказка 2019

 

У семи няньок ...

16.10.2010 14:18 Текст:  Т+   T-  

Українці все більше користуються медичними послугами, які надають приватні клініки. Втративши віру у «традиційно безкоштовну» медицину, хворі поневіряються по платних ескулапах в надії знайти порятунок найдорожчого – здоров’я, сплачуючи за послуги шалені кошти.

Так трапилося і цього разу, коли хмельничанка Раїса Шоніна, 72-річна жінка, впродовж дев’яти років страждаючи від запалення трійчастого нерву, втратила надію знайти порятунок у місцевих лікарів. Блокади за допомогою лідокаїну та спирту, які проводилися у місцевій лікарні, допомагали на незначний час, ефекту вистачало лише на кілька місяців, подекуди лік йшов на тижні. Вона шість разів лікувалася у обласній лікарні, але спеціалісти закладу врешті зізналися: варто звернутися до київських клінік – можливо, там зможуть допомогти. До того ж, завідуюча неврологічним відділенням обласної лікарні при черговому зверненні постійної пацієнтки відповіла: «В нас такі захворювання не лікують!». Раїсі Степанівні навіть телефон закладу дали, де допомагають хворим із подібними проблемами.
Номер телефону, отриманий від лікарів, вона використала за призначенням. Впевненість у тому, що київські медики зможуть їй допомогти позбавитися пекельного болю, додала реклама лікувального закладу, побачена нею на одному з вітчизняних каналів. Жінка каже, що у ролику обіцяли позбавити її страждань за один день за допомогою технологій, які, як стверджують подільські лікарі, на Хмельниччині не використовуються, а київські пояснюють: апаратура для здійснення маніпуляцій доволі дорога, і не по кишені державним закладам охорони здоров’я.


Не зупинила жінку навіть вартість операції – близько шести тисяч гривень. Частину коштів вона взяла з власних заощаджень, іншу частину позичила, і 3 червня цього року рушила до Києва, узявши разом з собою двох молодих дівчат-квартиранток, які мали б опікуватися хворою жінкою протягом дня – про всяк випадок. Отже, прибувши до столиці, жінка разом з супроводжуючими її компаньйонками рушила до лікувального закладу.


«Центр Медицини Болю імені проф. Д. Ніва» - саме так називається лікувальна установа, до якої звернулася хвора. Здивували пацієнтку розміри клініки – досить маленька будівля, приблизно десять на вісім метрів: крихітна прихожа, трохи більша операційна та іще кілька кабінетів. Довіряючи медикам, які, на думку старенької, їй нічого поганого зробити не могли, Раїса Степанівна, сплативши кошти, ледь не одразу потрапила під «ніж» спеціалістів. Як стверджує жінка, жодних документів про загальний стан здоров’я медики у неї не вимагали. За словами хворої, вона повідомила про гіпертонічну хворобу, під час приступів якої іноді доводиться навіть викликати «швидку», та про ліки, які вона вживає зазвичай. Проте, про ризики, які несе в собі майбутня процедура, зокрема, велику небезпеку для зору та можливий параліч обличчя, лікарі, як стверджує Раїса Шоніна, чомусь «забули» повідомити. Але не забули взяти кошти за лікування. Забудькуватість знову проявилася у вигляді невидачі квитанції про оплату послуг. Сьогодні колишня пацієнтка клініки каже: «Я уже сіла в потяг до Хмельницького і лише тоді схаменулася: а чого це я не взяла жодного папірця про оплату послуг?».


Години півтори Шоніна очікувала, доки попередній пацієнтці проведуть подібну процедуру. Сьогодні Раїса Степанівна бідкається: «Мені ж треба було запитати у попередньої пацієнтки, що це за операція». Вона стверджує, що лише вийшла попередня хвора, вона через кілька хвилин зайшла до операційної, їй ввели ліки, і жінка протягом двох годин знаходилася у безтямі. Після операції одна сторона обличчя, на якій проводилися маніпуляції, ніби задерев’яніла. Проте, про некомфортні відчуття жінка нікому з лікарів не сказала, і уже після двох годин після операції її відпустили додому. На пам’ять про відвідини лікувального закладу їй дали документ – лист на фірмовому бланку, скріпленому печаткою не лікувального закладу, а лікаря – Залевської Вікторії Степанівни, складений російською мовою. У ньому йдеться: «Согласно данным анамнеза, МРТ и клинического осмотра наиболее вероятно: Невралгия 2-й, 3-й ветвей тройничного нерва справа (слева)». Далі йдеться про лікування, проведене медиками. Отже, маніпуляція, яка була проведена із хворою, називається радіочастотною різитомією. В документі було рекомендовано лікування, і серед решти препаратів на третьому місці були «штучні сльози (очний гель), капати 3 рази на день».


І пацієнтка, і її молоді компаньйонки стверджують, що медики не акцентували їхню увагу на обов’язковості виконання рекомендацій. Також не було зауважено, що виконувати призначення необхідно уже з моменту залишення прооперованою приміщення лікарні. Отже те, що очікувало на стареньку згодом, поряд з паралічем обличчя видалося справжнім пеклом.
Уже після прибуття до Хмельницького, у п’ятницю, наступного після операції дня, знайома побачила, що у Раїси Степанівни неприродно червоне око праве око – саме з того боку обличчя, на якому напередодні проводили операцію. Наступний день почався для Шоніної взагалі жахливо: прокинувшись вранці, вона зрозуміла… що праве око віднині – сліпе. Жінка каже, що попри вік, до проведеної в київській клініці операції, у неї був стовідсотковий зір. Перевіряла вона його за місяць до лікування у місцевій поліклініці.

 

Редактору обласного видання «Моя газета+»
Луніній Людмилі Василівні
Шоніної Раїси Степанівни

Заява

3 червня 2010 р. мені було проведено операцію на тройнічному нерві спеціалістами центру медицини Болю ім. професора Д. Ніва, м. Київ. Після цього у мене паралізувало праву сторону обличчя, де нарушили праве око, через що я на нього перестала бачити. Лікарі з центру медицини Болю відмовляються від цього, кажучи, що вони у цьому не винні. Але перед тим, як проводити цю процедуру, вони не провели ніякої бесіди, де б говорилося про можливі важкі наслідки. Вони відмовляються вернути кошти за операцію у сумі 5850 гр.
На запалення тройнічного нерву я хворію 9 років. За цей час я лежала у відділенні нейрохірургії 3 рази, і у щелепно-лицьовому відділенні – також 3 рази. Лікували мене в основному лідокаїном зі спиртом, уколами. На деякий час ставало легше, а потім знов починалися приступи.
У кінці травня цього року я по телевізору побачила рекламу клініки, де лікують тройнічний нерв. Я подзвонила за вказаним номером, відповіла лікар Залевська Вікторія Станіславівна. У найкращих тонах вона розмалювала картину, що ви приїдете на один день, вам зроблять знеболювання, гарантія на 10 років. За цю процедуру вони вимагали 5850грн.
Я взяла із собою двох дівчат, і 3 червня 2010 р. ми приїхали до клініки Болю. З нами не проводили ніякої бесіди. Тільки після того, як вони паралізували мені половину обличчя, мені дали ліцензію, що вони займаються цією справою. Якби зі мною провели бесіду про те, що вони збираються робити, я б ніколи не пішла на цей страшний вчинок.
Мені зробили загальний наркоз, і не сказали, чим це закінчиться. А закінчилося воно тим, що права частина обличчя стала паралізованою, а ще через день я стала сліпою. Мене поклали дот лікарні, лікували тиждень, і завідуючий сказав, що треба їхати до Одеси, у клініку Філатова. Там мені сказали, що я залишуся сліпою, виписали багато ліків, щоб хоча б ліве око збереглося. Тут мене амбулаторно лікувала лікар Тетяна Вікторівна. Через три тижня я поїхала туди знову, покращення не було, відійшла роговиця. Око опухло і було сказано, що треба його видаляти. Місяць тому мені його видалили.
Прошу Вас провести журналістське розслідування про роботу київського центру.

5.10.2010.
 


В суботу, ніби відчувши недобре, лікар Залевська зателефонувала Раїсі Степанівні: жінка пояснює це тим, що київський спеціаліст наперед знав про можливі наслідки проведених на обличчі маніпуляцій. Але лише через два дні вона повідомила пацієнтку про те, що у неї будуть проблеми, і, як наслідок – операція на оці, звинуватила Шоніну у тому, що остання винна сама, адже одразу не придбала штучні сльози, і порадила пацієнтці звернутися до місцевих лікарів. Хмельницькі спеціалісти діагностували у жінки сильне запалення ока. Але, попри призначене лікування, будь-яких позитивних наслідків воно не мало: жінка змушена була лягти у офтальмологічне відділення обласної лікарні. Проте, чи то місцеві лікарі раніше з такими випадками не зустрічалися, чи то досвідченість їх залишає бажати на краще, Раїса Степанівна змушена була згодом відвідати славнозвісну одеську офтальмологічну клініку імені Філатова, де їй повідомили, що у Хмельницькому призначали не те лікування. А після лікування у офтальмологічному відділенні пані Раїса почала готуватися до найгіршого: заввідділенням припустив, що можливий порятунок – видалення ока.


І через два місяці побоювання офтальмолога справдилися. Коли Раїса Степанівна перебувала на лікуванні в кардіологічному відділенні, «результати» маніпуляції на обличчі знову дали про себе знати: її перевели до офтальмологічного відділення, і 22 серпня видалили око. Жінка, звичайно, зверталася до клініки, аби їй повернули кошти за невдало проведену маніпуляцію, проте, як вона стверджує, допоки цього там робити не збираються. Уже в редакції газети жінка знову зателефонувала в лікарню, аби поспілкуватися з лікарями. Там сказали, що відчуття стисненості обличчя буде з жінкою протягом приблизно року.
Наразі пані Раїса втратила надію домогтися повернення медичним центром своїх коштів, витрачених на лікування, але вважає, що люди мають знати про те, які наслідки для здоров’я може мати звернення до клінік без підписання зайвих, здавалося би, на перший погляд, договорів, квитанцій і так далі.


От що вдалося взнати, поспілкувавшись за телефоном зі спеціалістами центру.
Кор.: Доброго дня! Я багато чула гарного про ваш центр.
Л.: Так, ми займаємося лікуванням.
 

Кор.: Скажіть, будьте ласкаві, а які методи застосовуються при лікуванні?
Л.: Проводиться спеціальна процедура, яка називається радиочастотною деструкцією вузла трійчастого нерву. Більш детально можете прочитати на сайті. Вона проводиться одноразово протягом одного дня. Сама процедура триває десь півтори години. Попередньо проводиться консультація, при собі варто мати знімки МРТ голови. Відсоток ефективності проведення процедури – 95-97 %.
 

Кор.: А скільки це коштує?
Л.: 5850 грн.


Кор.: Це за одну процедуру?
Л.: Так.


Кор.: Але мені сказали, що ви надаєте іще гарантії на якийсь період...
 

Л.: Поняття «гарантія» взагалі в медицині не існує. Є поняття ефективності. У кожному конкретному випадку це залежить від кожного конкретного випадку. Тому попередньо щоразу проводяться консультації, чому ми і просимо знімки МРТ голови. И після консультації Вам лікар скаже, що у вашому випадку, припустімо, очікувана ефективність складає 95 відсотків. Іншому лікар скаже: в вашій ситуації очікувана ефективність складає 50 відсотків.
 

Кор.: Іще один момент: я можу у Вас запитати про те, чи є у закладу ліцензія?
Л.: Ліцензія є, Ви просто зайдіть на сайт, і там є номер ліцензії.
 

Кор.: І договір можна буде з Вами укласти на проведення цієї процедури?
Л.: (Нерозбірливо)…. Ніхто Вас за руку не хапає.
 

Кор.: Ну погодьтеся, адже Ви мені надаєте якусь послугу, відповідно, я хочу мати якийсь папірець…
Л.: Вам надається на руки виписка – яка вам проведена процедура. Ви стаєте нашим пацієнтом, ви з лікарем спілкуєтесь в телефонному режимі. Якщо буде потрібна консультація – Ви приїздите на консультацію. Тобто, ніхто вас не кидає. Ви з лікарем обговорюватимете усі ці моменти, якщо у вас виникатимуть будь-які сумніви. Всю можливу ситуацію, зобразити всі можливі ситуації, які можуть виникати, надалі вирішуєте ви. Лікуватися Вам у нас або в когось іншого – ніхто за вас це питання не вирішить...

Ситуацію, яка виникла з Раїсою Шоніною, прокоментував менеджер Центру медицини Болю им. Професора Д. Нива Олександр Марциновський. За його словами, хворих, яких наразі вилікували у центрі з діагнозом, подібним до захворювання Раїси Шоніної, клініка пролікувала близько двохсот за три роки. Процедуру, аналогічну тій, що проводилася Раїсі Шоніній, проводять у Центрі Болю вже протягом трьох років, і, як стверджують спеціалісти клініки, у світі сотні тисяч пацієнтів вже отримали допомогу при запаленні трійчастого нерву.


«Принцип роботи клініки: ми не відпускаємо хворого до того часу, допоки він нас не відпустить», - стверджують лікарі. Марциновський наголошує, що «історія кожного хворого занесена до бази даних, і з двох сотень пролікованих Шоніна – перша, яка стикнулася з подібними наслідками, адже око постійно треба доглядати». Призначення профілактичного засобу - штучних сльоз – у клініці пояснюють захистом від можливих наслідків проведених маніпуляцій.


Працівники клініки стверджують: проведення подібних маніпуляцій неможливе без підписання відповідних паперів, в яких повністю зазначено не лише назви процедур, але й їх наслідки для здоров’я в подальшому, визначено, що пацієнт має робити зі свого боку для збереження здоров’я, і написані заходи, які має вживати і сам пацієнт, аби досягнути найкращих результатів у лікуванні. Що ж стосується юридичної сторони питання, то з Шоніною було укладено згоду. Оригінал зберігається у базі даних клініки, на руки ж було видано виписку з печаткою лікаря Залевської Вікторії Станіславівни, яка є витягом з документу. Саме в ній, кажуть лікарі центру, чітко зазначено, яке саме лікування проводилося Шоніній, і яких рекомендацій треба було дотримуватися після проходження процедури.


Заступник головного лікаря зауважує, що вони поставилися спокійно до хворої, оскільки поряд з нею були дві молоді дівчини, на увагу яких і поклалися лікарі. Проте ліки було придбано запізно – за чотири дні після операції, коли вже око було запаленим. Те, що хмельницькі лікарі призначили помилкове лікування, як розповідала Раїса Степанівна, підтверджують і кияни. «Ми коли дізналися за тиждень, що їй прописали – у нас волосся стало дибки». Але справжнім шоком, як кажуть у клініці, для лікарів стала новина про те, що пацієнтці видалили око. Вини своєї у цьому вони не визнають. «Ми лікували зовсім інше захворювання, і до ока жодного стосунку не маємо». Лікарі знають, що жінка відвідувала Одесу, бо Шоніна ледь не щодня телефонувала у клініку. Як вони стверджують, моніторинг стану хворого проводиться весь час, особливо це стосується періоду, коли пацієнт щойно переніс будь-які маніпуляції.


Стосовно паралічу обличчя лікарі кажуть: це – не параліч, а заніміння, яке, власне, і є сутністю боротьби з запаленням трійчастого нерву. Оболонку нерву за допомогою спеціальних радіочастотних методів омертвляють, протягом року нерв відновлюється, і людина позбавляється пекельного болю. Саме цей метод сьогодні - єдиний ефективний метод боротьби з такого роду захворюваннями.


У клініці запевняють, що жодних позовів вони не бояться, адже все роблять згідно з законодавством. З центром допоки не було пов’язано жодних скандалів, і з 200 пацієнтів, яким було проведено радіочастотну ризотомію, це – перший випадок. У недбалому ставленні до здоров’я вони звинувачують саму Шоніну та дівчат, які супроводжували жінку у Києві. Лікарі кажуть, що достеменно знають про все, що сталося, і впевнені: їхньої вини у цьому немає. Для того, аби довести свою правоту, вони запрошують представників редакції відвідати Київ, де буде надано усі документи, що свідчать про те, що насправді Шоніна була ознайомлена з усіма ризиками для здоров’я такої маніпуляції.


Стосовно ж розмірів приміщення Центру, Олександр Марциновський каже: вони є достатніми для того, аби тут міг діяти медичний центр.
Розповіді сходяться один до одного, виняток - деякі деталі: підпису ознайомлювальних документів та озвучення призначень щодо догляду за оком. І хоча на папері призначення існує, чому його не почула жодна з відвідувачок клініки – питання. Чи то лікарі не сказали, чи то пацієнтка не звернула уваги – невідомо. Проте, інвалідність жінки уже незаперечна. А ось з чиєї вини трапилася ця ситуація –далеко не риторичне питання, відповідь на нього однозначно є.
У наступному номері читайте продовження теми: коментарі хмельницьких медиків та спеціалістів київського Центру Медицини Болю імені проф. Д. Нива.


Ольга Лисиця
 

Опубликовано : 16.10.2010 14:18   на главную




Также в рубрике:
 

 

 
Загрузка...
 
© 2008-2019 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів