Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета Авторские подарки

 

Мирослава Гонгадзе: власники медіа нездатні створити незалежні медіа в Україні

05.02.2011 20:49 Текст:  Т+   T-  

Перш за все вітаю всіх учасників круглого столу і дякую за запрошення взяти участь у дискусії. Незважаючи на те, що я не живу сьогодні в Україні, Україна залишається фокусом моєї діяльності. Те, що відбувається сьогодні в країні, мене надзвичайно непокоїть.

Те, що ситуація зі свободою слова погіршилась, бачать, здається, усі. Але причиною цього, на мою думку, є не лише дії сьогоднішньої влади, а перш за все нездатність самих журналістів та власників медіа за минулі роки створити дієві та незалежні медіа та діючу систему захисту журналістської професії. Принципи незалежної журналістики не укорінились в Україні за часів президентства Віктора Ющенка. Хоча сам президент нібито сповідував демократичні принципи і був ліберальний до преси, діяльність журналістів більше нагадувала броунівський рух без чітких принципів. До того ж щоб система незалежної преси запрацювала, необхідно, щоб суспільство і самі журналісти прийняли спільні принципи взаємоіснування.

Суспільство має відчути, що журналісти є захисниками суспільних інтересів і людей, а не рупорами та промоутерами представників влади. Журналісти, якщо вони дорожать професією та свободою, також мають погодити принципи роботи та їх дотримуватись. Журналісти, як казав колись Георгій, мають бути сторожовими псами демократії. Свобода слова – це базовий принцип функціонування демократичного суспільства. Батько-засновник США Томас Джефферсон також колись казав, що «Без свободи слова наш союз не виживе». Він мав на увазі Сполучені Штати. Зараз я можу сказати прямо: без свободи слова не буде незалежної демократичної України, і тут українцям нема на кого пеняти. Доведеться крок за кроком будувати цю систему самим, переборюючи тиск влади, яка, якою б демократичною не була, ніколи не погодиться з тим, що її критикують.

Сьогодні українська влада намагається продемонструвати, що вона проводить всеохоплюючі реформи і переконати як власне суспільство, так і Захід, що найважливіше у суспільстві – це стабільність. Україні справді потрібна стабільність, але не за рахунок придушення життя опонентів та нетерпіння жодного плюралізму у суспільстві. Чи можна було попередити останні події в Україні – відбирання бізнесу, затримання опозиції, переслідування правозахисників, стеження за опонентами і безконтрольну поведінку парламентарів у Верховній Раді? Переконана, що так. Не сидів би сьогодні Юрій Луценко, Ігор Діденко і, можливо, скоро Юлія Тимошенко, якби попередня влада, уособленням якої вони були, справді виконала свою передвиборчу обіцянку і посадила всіх бандитів у тюрми. Тоді б, я переконана, сьогодні ми мали б іншого президента та іншу Україну.

Ці люди перш за все повинні нарікати на себе, оскільки не виконали свого обов’язку очистити авгієві стайні українського бізнес-політикуму. Саме тому замість верховенства права, на утвердження якого вони мали аж п’ять років, в Україні продовжує діяти принцип «закон як дишло – куди повернеш, туди і вийшло». Нова українська влада намагається переконати, що прийшла надовго і всерйоз не тільки українське суспільство, але й Захід. Але Захід давно прекрасно усвідомлює, що в Україні відбувається узурпація влади в фінансових інтересах окремої групи політиків. Проблема у тому, що західні уряди вже звикли до політичних маніпуляцій української еліти і, відверто кажучи, не особо воліють втручатися у цей процес.

Звичайно, інтерес Заходу полягає у тому, щоб Україна розвивалася як демократична держава, але у Вашингтоні чи у Брюсселі кажуть, що вони не можуть будувати в Україні цивілізоване суспільство замість самих українців. Треба розуміти, що президент Янукович прийшов до влади демократичним шляхом, а на Заході звикли поважати волю народу. Останні оцінки ситуації в Україні та критичні судження з боку західних експертів і навіть урядовців пов'язані з тим, що режим в Україні серйозно перегнув палку.

Захід відчув, що після авторитарних Росії та Білорусії втрачає останню надію демократії та плюралізму на пострадянському просторі, що дуже скоро може вилізти боком. Утиски та переслідування переростають у серйозну хворобу, нарив, який, якщо не почати лікувати, рано чи пізно прорве. Ні США, ні Європі не потрібна ще одна зона нестабільності всередині Європи. Отже, українцям сьогодні треба відверто сказати собі: «Ми нікому не потрібні, нам ніхто не допоможе» і почати намагатись впливати і вирішувати проблеми самостійно. Я бажаю вам плідної дискусії у цьому круглому столі, щоб знайти шляхи і почати це робити. Краще пізно, ніж ніколи. Дякую.

Опубликовано : 05.02.2011 20:49   на главную




Также в рубрике:
 

 

 
Загрузка...
 
© 2008-2019 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів