Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета Авторские подарки

 

Віталій Кавун: «Особисто я фільтрами не користуюся, тому що наша вода - одна з найкращих у країні!»

13.02.2012 16:19 Текст:  Т+   T-  

Як, мабуть, пам’ятають наші читачі, у минулому році влада міста не продовжила контракт із директором міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» Олексієм Івановим, мотивуючи це невиконанням ним фінансових планів.

Новопризначеного начальника Юрія Тарана працівники не сприйняли, але потім дійшли до спільної думки з міською владою. Тоді на посаду директора комунального підприємства було призначено Віталія Кавуна, який до цього часу працював заступником головного інженера. Пройшло 90 днів – і ми вирішили поспілкуватися із паном Кавуном…


Кор.: Починаючи розмову, ми хочемо спитати про, мабуть, найважливіше питання для кожного мешканця міста – яка ж у нас, у Хмельницькому, вода? Як Ви, Віталію Борисовичу, оцінюєте її якість, що скажете про стан труб?
В.К.:
Якщо порівнювати з іншими містами країни, то Хмельницький вигідно відрізняється - тому що ми беремо воду з підземного родовища. Абсолютна більшість інших великих міст України п’є воду з поверхневих джерел – річок, озер, водосховищ, очищуючи та фільтруючи її. На відміну від цього, підземна вода не потребує ніякої очистки. До того ж, беремо ми її за 30 кілометрів від міста, у регіоні, де немає жодного промислового підприємства. Отже, виключена можливість будь-якого потрапляння туди шкідливих речовин.
Кор.: Але ж ця вода йде до міста по трубам, які прокладалися десятки років тому і вже відпрацювали своє? Невже це не впливає на її якість? Труби насичують воду залізом, чи не так?
В.К.:
На жаль, так. Чернелівський водогін використовує залізобетонні труби, прокладені у 80-х роках минулого століття, коли у країні йшла індустріалізація. Це дійсно впливає на якість води. Але наша система водопостачання побудована так, що вода йде по трубах під тиском, дуже швидко, не застоюється, і до міста потрапляє чистою.
Кор.: А лабораторні аналізи води роблять? У нас взагалі такі лабораторії існують?
В.К.:
Звичайно. Якість контролюється щоденно, без вихідних, у багатьох точках міста. Є три лабораторії. Одна розташована у самому селі Чернелівка, і контролює воду, як ми кажемо, «на виході». Лабораторія в місті досліджує воду, яка вже пройшла по трубах - в усіх точках, на насосних станціях, у мережах, з водорозбірних колонок. Контроль дуже й дуже жорсткий, тому що ми розуміємо: це – питна вода. Два рази в рік робимо профілактичне знезараження мереж підвищеною дозою гіпохлорида – хлоруємо її, щоб зменшити кількість шкідливих речовин. Перед тим, як почати знезараження, обов’язково попереджуємо містян.
Кор.: Тобто, не можна сказати, що, наприклад, вода чистіша взимку, аніж влітку?
В.К.:
Якби це була вода з річки, то на неї впливали б різні фактори – стан назовні, кількість водоростей і т.п., а у підземних джерелах вода завжди якісна на 99,99%.
Кор.: Добре, Віталію Борисовичу, про воду ми ще поговоримо, а тепер давайте про Вас... Для широкого загалу Ви – людина нова, тому, будь ласка, поділиться із читачами деякими фактами біографії - скільки років працюєте за спеціальністю, з чого починали...
В.К.:
Закінчив я інститут Української державної академії водного господарства, яка знаходиться в місті Рівному, і став майстром на водонасосній станції №10 у селі Чернелівка Красилівського району. Пропрацював там 1, 5 року. Потім так сталося, що родина переїхала до Хмельницького, і я перевівся на посаду начальника служби каналізаційних мереж в обласному центрі. Обіймав її також півтора року. Далі став керівником служби водопровідних мереж – і там був півтора року! (сміється). Із 2004 по 2008 роки був керівником водопровідного господарства, потім став заступником головного інженера.
А у жовтні 2011 року сталася відома зміна керівництва „Хмельницькводоканалу”, і на посаду директора було призначено мене.
Кор.: І яким Ви прийняли підприємство?
В.К.:
Становище було досить складним, оскільки, як вже згадувалося, невідповідність між вартістю послуг і тарифами у нас складає 25%, тому не те, що зайвих, просто грошей не доводилося нізвідки чекати. До того ж, наше підприємство дуже енергозатратне, споживає близько 30 млн. кВт електроенергії в рік. Можна додати трохи завищений штат працівників, інші питання. Але перше, що я зробив, приступивши до роботи - привів у відповідність служби, підрозділи та відділи. На мою думку, головне у нашій роботі – розуміння того, що не містяни нам підпорядковуються, постійно приносячи сюди гроші, а увесь наш колектив працює на хмельничан. Маю надію, що мені вдасться змінити свідомість у деяких співробітників... До речі, раніше Південно-Західний район міста з технологічних причин вночі залишався без подачі води. Була проведена реконструкція розподільчої системи, змінено схеми водопостачання - і перед Новим роком проблему вирішили! Тепер можна сміливо говорити, що усе місто цілодобово забезпечується водою.
Кор.: А як на Ваше призначення відреагував колектив?
В.К.:
Ну, я все ж не „зальотний” (посміхається). Я працював у технічних службах, де приходилося постійно спілкуватися з людьми, бути на аваріях, очолювати роботи на найскладніших ділянках... Тому можна сказати, що сприйняли мене, як керівника, нормально.
Кор.: Але ж, судячи з Ваших слів, Ви плануєте чимало змін у роботі? Тим більше що й штати завищені... Рано чи пізно обов’язково доведеться когось скорочувати. Тому позитиву точно не буде...
В.К.:
Ми проводимо не скорочення, а зменшення чисельності працівників, і намагаємося це робити безболісно. Саме тому, що штати, як я вже казав, у нас були трохи завищені. З того дня, як я став керівником, жодної нової людини на роботу не прийняли. Якщо ж хтось йде з посади, ставимо на його місце людину, яка вже у нас працює. Тому поки що „з вулиці” потрапити до нас на роботу важко, бо нашим завданням є забезпечити роботою людей, які багато років вже в нас працюють.
Кор.: Але чисельність колективу можна також змінити, звільнивши декого... Вам за Ваші 90 діб вже приходилося когось звільняти? Взагалі, Вам який режим керування найближчий – демократичний чи тоталітарний? У кожного, як відомо, є як свої плюси, так і мінуси...
В.К.:
Це не в мене треба питати, а у колективу. Поки що нікого не звільняв, але карати доводилося. Все повинно мати свою міру і кордони дозволенного. Як я вже говорив, кожен повинен бути на своєму місці і відповідати за свою ділянку роботи. Звільнення, скажімо – це вже крайня міра, коли людина зробить те, що “не вписується в рамки”. Поки що таких випадків не трапилося. Але робота є робота, тому доводиться інколи й насваритися, деколи навіть нагримати.
Кор.: А в сім’ї хто частіше на кого гримає? Ви чи жінка?
В.К.:
(сміється) Напевно, жінка, як і в кожній родині...
Кор.: До речі, дружина як сприймає Вашу зайнятість? Мабуть, не завжди у Вас вистачає часу для сім’ї...
В.К.:
Дружина вже давно до цього звикла, адже за всі роки у мене не було такого, щоб я у 8 ранку йшов, а в п’ять приходив. Відколи працюю, завжди був на таких посадах, що вночі йшов і вночі повертався.
Кор.: Але тоді необхідно дуже добре відпочивати, чи не так? Як Ви поповнюєте свій запас сил? Взагалі, який Ви у буденному житті?
В.К.:
Як кожна людина,
намагаюся знаходити час для відпочинку - з сім’єю чи з друзями кудись піти, або на полювання сходити. Тобто, коли є вільний час, стараюся його повністю використати, щоб відволіктися від роботи та від щоденних турбот.
Кор.: Пройшло усього 90 днів Вашого керівництва. Попереду, дай Бог, ще їх буде багато. Ви чітко зараз бачите, що хочете зробити, щось змінити, можливо, чимось мотивувати?
В.К.:
Якщо буде нормальна зарплатня, то й люди будуть йти на роботу з задоволенням. Моє завдання, як директора – вивести підприємство із кризового стану.
Кор.: Яким чином Ви будете це робити?
В.К.:
Ми не тільки будемо, а вже розпочали ряд заходів. Можна назвати це «Програмою розвитку» чи «Антикризовою програмою». Основним завданням є зменшення витрат на виробництво води, щоб змінити баланс відношення прибутку і витрат. Якщо ми у цьому році зробимо все, що запланували, то, звісно, повністю на баланс не вийдемо, але суттєво до цього наблизимося. Ці необхідні нам заходи підтримувалися на обговореннях з міською владою, яка пообіцяла, як новому керівнику, допомогти фінансово для реалізації цих проектів.
Кор.: Вашому підприємству вже виповнилося сто років. Чи є у вас сімейні династії?
В.К.:
Є багато випадків, коли батьки разом із дітьми працюють.
Кор.: Колектив – це ще одна родина, чи не так? Яким би Ви хотіли його бачити?
В.К.:
Хотів би, щоб він був дружним, щоб люди із задоволенням йшли на роботу, щоб вміли добре працювати і відпочивати. Воно, в принципі, так і є – люди товаришують, ми всіх знаємо. Часто організовуються поїздки в Карпати та інші місця.
Кор.: А молоді допомагаєте навчатися?
В.К.:
Поки що важко. Якби дозволяв прибуток нашого підприємства, то, звичайно, проводили б навчання. Взагалі, ми їх проводимо, але поки що лише ті, які зобов’язує законодавство - перенавчання, підвищення кваліфікації. Хотілося б іще, але поки не вистачає коштів...
Кор.: Щоб Ви побажали своєму колективу, як його «батько»?
В.К.:
Здоров’я і терпіння. Це найголовніше.
Кор.: У Вас багато друзів? Можливо, ще з армії? На Вашу думку, чоловіча дружба існує?
В.К.:
Вважаю, що так, існує. Це мусить бути щось таке справжнє, яке з роками не змінюється. Але армійських товаришів немає, тому що не служив в армії. У нашому інституті була військова кафедра. От з інститутськими друзями стараюся підтримувати зв’язки, спілкуватися, зустрічатися. З колишніми співробітниками, в яких я колись був підлеглим, а тепер вони в мене є підлеглими, також спілкуюся. І це, на мою думку, повністю нормально – колись мені ставили задачі, а я їх виконував, тепер навпаки. Люди підходять до цього з розумінням, тим більше, я не вимагаю від них чогось такого, що виконати неможливо. Як кажуть, дурних задач не ставлю.
Кор.: Що для Вас важче: керувати чи слухатися?
В.К.:
Напевно, однаково. Є відповідальність і тоді, коли щось робиш ти і звітуєш перед тим, хто тобі давав завдання, і тоді, коли щось роблять твої люди. Головне, знайти „золоту середину”.
Кор.: Про політичну кар’єру ніколи не думали?
В.К.:
Ні. Мені в принципі нецікава політика. Я, напевне, не та людина, яка прагне влади і якихось можливостей.
Кор.: Що Ви робите, коли приходите додому з роботи? Мабуть, вмикаєте телевізор? Що дивитеся - новини, якийсь старий добрий фільм чи шоу?
В.К.:
Більше стараюся дивитися інформаційні програми. Серіали якось не дуже подобаються.
Кор.: Про що Ви мріяли в дитинстві? На Вашу думку, мрії збулися?
В.К.:
Мріяв про нормальне життя. Знаєте, зовсім не жалкую про те, що щось сталося, а щось – ні. Вважаю, що життя в мене склалося дуже добре - є сім’я, діти, улюблена робота.
Кор.: Скільки у Вас дітей?
В.К.:
Двоє синів. Вони ще ходять до школи.
Кор.: Ви, як батько, більше підказуєте, направляєте їх, чи відпускаєте у «вільне плавання», щоб вони шукали себе?
В.К.:
Звісно, слідкую, що і як вони роблять, як роблять, як навчаються в школі, з ким товаришують. Зараз такий вік у дітей і такий час, що за ними всіма треба мати контроль, незважаючи на те, хто ти і що ти. Але не можна сказати, що я їх повністю тримаю „на повідку” – намагаюся й волі давати.
Кор.: А спортом Ви займаєтеся? Вистачає часу?
В.К.:
Якщо лижі - це спорт, тоді мене можна назвати спортсменом! Дуже люблю ходити на лижах, але зараз майже немає на це часу... Зимою можна ще на полювання сходити, а влітку - зайнятися риболовлею.
Кор.: Ви вмієте визнавати свої помилки? Було Вам колись соромно за те, що зробили?
В.К.:
Я завжди стараюся аналізувати свої дії та контролювати поведінку. Звісно, все буває у житті, але намагаюся себе контролювати, щоби потім не червоніти.
Кор.: Чи можна Вас назвати творчою людиною?
В.К.:
Ось тут Ви мене трохи збентежили... Навіть не знаю. Книг точно ніколи не писав!
Кор.: А щось смачне приготувати можете?
В.К.:
Шість років гуртожитку безслідно не пройшли! (сміється). Якщо буде треба – можу й покуховарити. Фірмова страва – напевне, м'ясо.
Кор.: Яке Ваше життєве кредо?
В.К.:
Напевно, що б там не було, завжди залишатися людиною!

Кор.: Давайте, Віталію Борисовичу, знов повернемося «до води». Раніше ми казали, що вона – одна з найякісніших у країні. Але кожна хмельницька господиня знає, що після кип’ятіння увесь чайник покривається білим осадом. Що це таке?
В.К.:
Це мінерали та солі природного походження. Саме тому вони не є такими вже аж шкідливими для організму. Будь-яка вода, в залежності від жорсткості, має такий накип.
Кор.: Тобто, наша вода близька до світових стандартів? Чи таких не існує?
В.К.:
У 2004-2005 роках були прийняті нові стандарти по якості води, які посилили вимоги до неї, і ми їх на даний час притримуємося.
Кор.: До речі, Ви казали, що двічі на рік хлоруєте воду. Але, наскільки мені відомо, від хлорування відмовилися ще у 2006-му?
В.К.:
Відмовилися не від хлорування - змінили речовину, яка дезінфікує воду. Раніше використовувався рідкий хлор, а зараз - гіпохлорид натрію, який є набагато безпечнішим у плані навколишнього середовища. Хлор зберігався у двохсотлітрових контейнерах, при розгерметизації яких могла б виникнути надзвичайна ситуація, тому що ця речовина сама по собі небезпечна і отруйна. Навіть німці для першої зброї масового ураження використовували хлор. Гіпохлорид – це розчинена у воді доза хлору, яка розводиться і подається для знезараження. У нас, завдяки нормальній якості води, його кількість мінімальна, використовується лише для профілактики.
Кор.: Чим відрізняється технічна вода від питної?
В.К.:
По суті і по якості на нашому підприємстві вона нічим не відрізняється. Технічною вважається вода, яка, згідно з правилами, піднята зі свердловини і подана до розподільчої мережі, але ще не пройшла знезараження і очистку від надлишкового заліза. Коли це вже зроблено, вода є питною. Ми використовуємо технології станцій знезалізнення води, які передбачають гравійну засипку. Вода пропускається через, так званий цеоліт, і при цьому втрачає окис заліза. Ці фільтри періодично очищуються і працюють й надалі.
Кор.: Але чому тоді ми постійно чуємо застереження – користуватися лише водою з домашніх фільтрів? До речі, у Вас вдома є фільтр?
В.К.:
Немає. Якщо хочу пити, то сміливо беру воду з-під крану без фільтрів і усіляких очищувачів. Фільтри допомагають, якщо треба пом’якшити воду, але їх треба використовувати дуже обережно. Можливо, це прозвучить парадоксально, але фільтр може зробити воду гіршою. Такий прилад забирає на себе окис заліза та очищує від бактерій, але, якщо не слідкувати за ним і не змінювати картриджі, вода, потрапляючи на забруднений фільтр, буде також забруднюватися. Щоб цього не було, картріджи треба міняти досить часто. Тому я не впевнений, що на цьому можна вже так добре зекономити…
Кор.: Ну а що Ви взагалі скажете про технічний стан Чернелівки?
В.К.:
Про нього вже дуже багато написано та розказано, але теж трохи додам. Водогін був побудований із залізобетонних труб, і на сьогодні десь на 65% відслужив свого терміну, тому на ньому досить часто виникають аварії. Але проблема у тому, що працює лише одна гілка труб, і немає резервної. Саме тому, коли виникає якась проблема, ми вимушені проводити в аварійному порядку ремонт, не зважаючи на погоду та час. Ось тоді люди відчувають на собі проблему одного водогону. Але з 2004 року розпочалося будівництво другої черги, що дасть змогу забезпечувати безперебійне водопостачання міста. Вода буде йти по двох трубах - по старій і новій. Якщо на старій трубі станеться аварія, вона відключиться для ремонту в плановому порядку, а по новій трубі буде подаватися вода в місто, і навпаки. Хоча, на мою думку, після запуску другої черги, десь років на 20 ми взагалі можемо забути про аварії та проблеми, бо нова труба прийме на себе усе навантаження, а ми матимемо змогу нарешті провести капітальний ремонт старої та повністю замінити пошкоджені ділянки. Поки що це вимагає багато часу, а без води ми місто залишити не можемо.
Кор.: Але, коли будували цю нову гілку, пішли слухи, що вода буде майже зі склом...
В.К.:
Я не дуже хочу коментувати всі ці речі, тому що зараз розслідування проводять прокуратура і КРУ, які з’ясовують всі ці питання. Коли ми дали запит, нам пред’явили сертифікат на труби. Вони відповідають вимогам гігієни та сертифікатам якості. Більш глибокий аналіз ми не робили. Це прерогатива органів сертифікації, які їх видали. На мою думку, там немає нічого страшного.
Кор.: Як Ви можете прокоментувати «страшилки», що підземні родовища виснажуються? Деякі ЗМІ навіть кажуть, що саме від цього може загинути наша цивілізація…
В.К.:
Коли у 80-х роках запускали Чернелівку, , були проведенні дослідження, які підтвердили наявність у підземному родовищі запасів води, як мінімум, на найближчі 25 років, тобто, до 2013 року. У наступному році ми продовжимо роботу по підтвердженню запасів підземних вод ще на 25 років, тобто, за попередніми результатами, ще чверть століття вода точно буде. Але це не означає, що вона закінчиться, просто документи видаються на 25 років.
Кор.: Все одно, на мою думку, воду треба економити! Ви працюєте з населенням, роз’яснюєте їм це? Взагалі, у вас є якась спеціальна програма?
В.К.:
Якщо порівнювати з європейськими країнами, ми дійсно не дуже економимо воду. Але постійно про це говоримо у ЗМІ. Ще донедавна лічильники на воду були чимось дивним, а тепер їх встановило більше 65% населення. Це є суттєвою економією як для людей, так і для запасу вод, тому що ми піднімаємо її набагато менше.
Кор.: Давайте повернемося до аварій на водогоні. Скільки, у середньому, витрачається коштів на їх ліквідації? З якого бюджету вони виділяється?
В.К.:
З коштів, які підприємство збирає, як плату за воду. Вартість… Це дуже важко оцінити. Найменша проблема, яка сталася в колодязі, може коштувати 300 гривен. А вже серйозна аварія може дотягувати до сотні тисяч і більше.
Кор.: Але хоча б у найближчі п’ять років труби побудують, щоб цих аварій не було, і зайві гроші не витрачалися?
В.К.:
У Чернелівський водогін вкладено близько 60 млн., а загальна його вартість приблизно 180 млн. У самому місті постійно проводиться, за рахунок різного фінансування і різних бюджетів – як місцевого, так і державного, а також за власні кошти, заміна мереж та обладнання. Робота триває, але її неможливо виконати ні за рік, ні за два, навіть за п’ять років. Вона планова – мережі зношуються, найстаріші потихеньку замінюються і так далі. Але навіть буде побудовано все нове, то воно через 20-30 років також стане старим! Знову треба буде все міняти...
Кор.: Чи відрізняється якість води в районах міста?
В.К.:
Відрізняється тільки в тому випадку, якщо вона подається з різних джерел. Якщо брати мікрорайон Ракове, то в них є свої свердловини, які обслуговує КЕЧ – комунально-експлуатаційна частина, яка до нас не відноситься. Вони мають свої свердловини на території полігону і забезпечують водопостачання Ракового. Також і у дальніх Гречанах є свої свердловини. У принципі, вода на 90% однакова по всіх районах міста. 10% трішки відрізняється, але це дозволяється санітарними вимогами.
Кор.: Як Ви ставитеся до зміни структури води шляхом заморожування? Вона дійсно цим звільняється від важких металів?
В.К.:
На це питання мені важко відповісти. Особисто я не заморожую воду, тому й не вникав в суть цього питання.
Кор.: Тепер поставлю запитання вже як до керівника. Як Вам працюється з кадрами?
В.К.:
У нас досить гарний великий колектив – 900 чоловік. Ми експлуатуємо 580 кілометрів водопровідних та 350 кілометрів каналізаційних мереж, 10 насосних водопровідних та близько 21 каналізаційних станцій, 150 кілометрів електричних мереж. Маємо більше ста одиниць техніки - аварійні машини, екскаватори, різного роду зварювальні агрегати, спецтехніку, тобто, увесь «набір», який повинен забезпечувати комплексне обслуговування водопроводу і каналізації.
Кор.: Ви можете озвучити середню зарплатню ваших працівників?
В.К.:
1900 гривень. На жаль, це замало, тому ми весь час працюємо, щоб її підняти. Але що ми можемо зробити, якщо тариф, який сьогодні існує для населення, збитковий на 25%?!
Кор.: А Ви не думали про комерційні проекти?
В.К.:
У нас для забезпечення населення в аварійних ситуаціях водою, в мікрорайоні Озерна розміщено 6 свердловин. Стоїть невеликий бювет, яким можуть користуватися всі. Ми проводимо запуск цих свердловин під час аварійних зупинок.
Кор.: Якщо хмельничанин самостійно захоче переконатися у якості води, де можна зробити такий аналіз?
В.К.:
У нас таку експертизу досить недорого виконує санстанція. Інколи навіть безкоштовно. Також подібну експертизу проводить управління екології. Навіть ми можемо зробити аналіз, якщо людина хоче перевірити воду. Якщо хтось каже, що щось не так з водою, ми самі приїжджаємо додому до цієї людини, беремо пробу і повідомляємо результат.
Кор.: Коли воду відключають, а потім знову вмикають, вона часто має жовтий колір. Чому так?
В.К.:
Водопровідні труби мають певний наліт окису заліза, і коли проходить зупинка-запуск води в трубопроводі, то певна кількість цього окису відділяється. Але це явище тимчасове, і досить швидко минається.

Спілкувалася Людмила Луніна

Опубликовано : 13.02.2012 16:19   на главную




Также в рубрике:
 

 

 

 
Загрузка...
 
© 2008-2018 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів