Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Главная Контакты Карта сайта
Моя газета Авторские подарки
 
 

 

 

Віктор Паламарчук: "Обирайте екологічно чистий транспорт!"

13.02.2012 16:34 Текст:  Т+   T-  

Тролейбуси були і будуть найдешевшим видом транспорту зі стовідсотковою гарантією по незабрудненню навколишнього середовища чадним димом і кіптявою, які супроводжують автобуси та маршрутки.
А Хмельницьке комунальне транспортне підприємство "Електротранс" є одним із передових в Україні.

Стільки тролейбусів, скільки щоденно виходять на маршрути нашого обласного центру, немає в жодному місті країни. За показниками роботи хмельницький "Електротранс" багато років впевнено тримав перше місце в другій групі міст України. Саме наше місто три роки тому першим отримало два нових сучасних тролейбуси для людей з обмеженими можливостями, аналогів яким в Україні не було.
Про теперішній стан підприємства та про те, що його та нас, пасажирів, чекає у майбутньому, ми поговоримо із нещодавно призначеним на посаду директора Хмельницького комунального підприємства „Електротранс” Віктором Паламарчуком.

Кор.: Вікторе Анатолійовичу, скільки часу Ви очолюєте „Електротранс”? В якому стані Ви його прийняли, які труднощі довелося подолати?
В.П.:
На посаді директора ХКП «Електротранс» я працюю без декількох днів 10 місяців. Коли я вперше прибув на підприємство, був надзвичайно здивований тим, що воно знаходилося в дуже скрутному фінансовому становищі, а основні засоби рухомого складу (або, простіше кажучи, тролейбуси) зношені на 90%. Але все одно з чогось необхідно було починати! І ми почали з дисципліни, тому що неодноразово фіксувалися випадки вживання алкоголю на робочому місті, але чомусь за це ніхто не ніс відповідальності. Також про декого можна було сказати, що вони просто вешталися територією, не виконуючи якоїсь певної роботи, але зарплату отримували вчасно, у повному обсязі. Зате деякі працівники по два-три місяці не отримували платню – при тому, що свої обов’язки повністю виконували. Потрібно було знайти додаткові обігові кошти, щоб втримати підприємство «на плаву». Можу сказати, що з деякими проблемами ми розібралися. Тепер не буде такого, що хтось отримує заробітну плату повністю, а хтось – лише 10-20%.
У технічному плані почали з нормального ремонту рухомого складу - вивчили питання вартості запасних частин і пішли шляхом економії коштів, проводячи розрахунки з підприємствами, які пропонували дешевшу продукцію.
Чого ж керівництву вдалося досягти? У 2011 році ми скоротили збитки по підприємству з 2,2 млн. гривен до 631 тис. Взагалі, фінансова проблема, особливо питання відшкодування пільгових перевезень, для нас чи не найважливіша.
Замість 25 млн., які нам потрібні, ми отримуємо лише 15 - приблизно 60% від необхідного. Це негативно відображається на роботі підприємства, бо доводиться на всьому економити. У наших приміщеннях, як виробничих, так і адміністративних, стіни залізобетонні, товщиною 20 см. На їх обігрів витрачаються чималі кошти, які, можна сказати, викидаються у повітря. У моєму кабінеті не те, що було не дуже тепло, а просто вивалювалися вікна!

Програма енергозбереження десятками років не впроваджувалася і нікому вона не була потрібна. Тому виникла необхідність негайно приймати рішення і думати, як зберегти будівлю, тепло і як заощадити кошти. Ось, наприклад, ми встановили котли, які працюють на твердому паливі (дрова), і зекономили тільки за грудень близько 120 тис. гривень, у січні – ще 80 тис. грн. Я вважаю, що це суттєва економія. Хоча від газу ми не відмовилися, тому що ці котли поки що спроможні обігріти тільки адміністративну споруду. Але цього року плануємо запустити ще два потужні котли і перевести все підприємство на опалення твердим паливом.
Кор.: На що підприємство витрачає зекономлені гроші? На ремонт тролейбусів?
В.П.:
Складно сказати, тому що ремонт буває різний, і суми на нього теж витрачаються неоднакові. Якщо, наприклад, провести незначне техобслуговування номер 2, то цих 80 тисяч вистачить приблизно на 10-15 тролейбусів. Сподіваємося, що й у лютому вдасться заощадити, тому що ми плануємо продовжувати виконання програми енергозбереження. У будівлях вже замінили дерев’яні вікна на пластикові - спочатку у роздягальнях, а потім у ремонтних майстернях. І, звичайно, будемо віднаходити кошти на утеплення приміщень, тому що без цього навіть найкраща програма енергозбереження буде неефективною. А для того, щоб повністю її втілити, нам потрібно не менше 3,5 млн. гривень.
Звичайно, таку суму підприємство самостійно не заробить, тому дуже дякуємо міській владі та особисто міському голові, який, по можливості, надає нам допомогу. Наприклад, у 2011 році за кошти місцевого бюджету було придбано кузов. Для «Електротрансу» це дуже важливо, адже за три попередні роки нічого не закуплялося. Також у минулому році купили шиномонтажний станок, якого раніше не було, і ми користувалися послугами приватників. У цьому році плануємо придбати балансувальне устаткування. На 2012 рік міська влада планує передбачити в бюджети кошти на купівлю трьох нових тролейбусів - на сьогодні наш рухомий склад зношений майже на 92%.

Податки, які за рік сплачують приватні перевізники за 400 транспортних засобів менші, ніж ті, які стягують з тролейбусного підприємства за один місяць!


Кор.: А скільки коштує новий тролейбус, і хто виробник?
В.П.:
Ми маємо дві пропозиції по закупівлі тролейбусів. Перша - від російського виробника за 2 млн. 270 тис. гривен, і від Луцького автобусного заводу марки «Богдан», вартість якого становить 1 млн. 750 тис. гривен. Ми, як патріоти, плануємо купувати своє, тим більше що „Богдан” - досить непоганий тролейбус, до того ж набагато дешевший. Після нещодавньої модернізації він може перевозити близько 100 чоловік одночасно. Хоча, поки що приблизно 90% нашого парку складають російські машини, і, якщо ми купимо їхні тролейбуси, то будемо мати багато запасних частин.
Але рішення прийматиме міська рада. і, вважаю, що вона винайде кошти, щоб нам допомогти, оскільки на міському ринку пасажирських перевезень, я у цьому переконаний, ХКП «Електротранс» - найдисциплінованіший. Я особисто стояв на зупинках, відстежуючи рух приватних перевізників. Не хочу нарікати ні на кого, але якщо є ринок перевезень, то умови роботи повинні бути однаковими для всіх. Якщо наш електротранспорт чітко дотримується розкладу руху, то приватники добре обслуговують маршрут лише у години пік. Приватник забирає тільки платного пасажира. Ми ж перевозимо і пільгового.
Кор.: Ви, як депутат, не вносили пропозицію зобов’язати приватників зробити два пільгових місця?
В.П.:
Зараз буде проводитися новий конкурс щодо перевезення, у якому братимуть участь шість підприємств, у тому числі приватні. Сподіваюся, що настане час, коли ми будемо зобов’язані разом сісти за стіл переговорів і чітко відпрацювати графік руху пасажирського транспорту. Якщо ми не знайдемо спільну мову, «Електротранс» і надалі буде перебувати в скрутному фінансовому становищі.
Кор.: Чому ж до сьогодні це питання не вирішується?
В.П.:
Керівництвом «Електротрансу» неодноразово на сесію Хмельницької міської ради виносилося питання щодо конкуренції на ринку перевезень. Тому ще раз повторю - депутати повинні змусити перевізників сісти за стіл переговорів, знайти спільну мову, розробити загальні правила для роботи у рівних конкурентних умовах та проконтролювати їх виконання. Весь пасажирський транспорт має рухатися чітко по графіку, а розклад має бути розмішений на кожній зупинці. У недалекому майбутньому хочемо запровадити систему GPS.
Кор.: Яким Ви бачите централізований орган, який би об’єднав всіх перевізників і посадив їх за круглий стіл переговорів?
В.П.:
Тут неможливо обійтися без управління транспорту і зв’язку, яке очолює Петро Петрович Кузмін. Гадаю, йому це теж буде цікаво, бо, мабуть, вже набридло вислуховувати безкінечні нарікання на негаразди. Але я хотів би вислухати пояснення посадовця, який впустив сюди більше ніж треба приватних перевізників.
Кор.: До того ж багато з них працює в тіні...
В.П.:
Хочу навести один приклад. Можливо, ці дані не зовсім достовірні, але, думаю, що на 99% інформація правдива. Податки, які за рік сплачують приватні перевізники за 400 транспортних засобів менші, ніж ті, які стягують з тролейбусного підприємства за один місяць! Це дуже серйозне питання, але, на жаль, не в моїй компетенції його вирішувати.
Ще до того, як я став керівником „Електротрансу”, були випадки, коли під час страйку приватних перевізників виручка нашого підприємства збільшувалася вдвічі, а кількість тролейбусів залишалася такою ж. Якщо сьогодні наша виручка збільшилася хоча б у півтора рази, це дало б приблизно 500-600 тис. гривень додаткових надходжень на місяць, і у нас не було би ніяких проблем із зарплатнею. Ми направили би ці кошти на оновлення транспортного парку, оргтехніки. До того ж, у нас дуже занедбана соціальна сфера. Наше підприємство досить потужне, але ми не можемо собі дозволити навіть вступити в дольову участь у будівництві для забезпечення службовим житлом своїх працівників, особливо тих, які багато років стоять у черзі чи є інвалідами. Так бути не повинно, адже підприємство створено громадою за кошти платників податків. Тому, на мою думку, міська влада повинна усіляко підтримувати «Електротранс». Хоча міський голова настільки гарно ставиться до нас і так багато допомагає, що навіть не вистачає слів, аби висловити йому свою вдячність. Але для нього теж існують обмеження в бюджеті, і міська влада не може віддати всі кошти на тролейбуси.
Кор.: До речі, скільки сьогодні отримують водії, кондуктори?
В.П.:
Я вважаю, що на сьогоднішній день вже не соромно цю суму озвучити. Зарплатня водія складає близько 2 тис. грн. на місяць. Не стидатимусь назвати суму, яку ми сплачуємо до Пенсійного фонду - близько 600 тис. грн. на місяць. Не соромно озвучити й величину податку з фізичних осіб - 220 тис. грн. Але якщо взяти середню зарплатню кондуктора - 1300 грн., то вона замала, і потребує збільшення хоча б до двох тисяч.
Кор.: Люди про це знають, і я неодноразово бачила, як пасажири, виходячи з тролейбусу, повертають кондуктору квиток, щоб той зміг його ще раз продати…
В.П.:
Таке явище дійсно існує, і ми, звичайно, ведемо з ним боротьбу. Хоча інколи замислююсь: а як жити цьому бідному кондуктору? Його робочий день починається о 5.30 , коли майже всі містяни ще сплять, а закінчується після 24.00, коли інші вже сплять. У тролейбусі холодно, та й не всі машини є настільки комфортними, щоб їх можна було обігрівати. До того ж, самі розумієте, що пасажири бувають різні – нетверезі, агресивні. Тому, якщо, дасть Бог, у нас колись з’являться зайві гроші, зарплата насамперед зросте для водіїв тролейбусів і кондукторів, які є основою нашого підприємства – адже лише вони приносять нам гроші. Всі інші служби - лише допоміжна ланка.
Кор.: До речі, скільки людей працює на підприємстві?
В.П.:
Приблизно 400 водіїв і кондукторів плюс інші працівники, усього - 860 осіб. Це - досить велика сім’я, всім треба приділити увагу, у кожного свої проблеми. І знову повторюся - все впирається в кошти. Були б сьогодні ще гроші, взагалі не було б проблем: бо у нас, наприклад, вже є спортзал, їдальня із дешевими обідами. Ну де у місті можна знайти заклад харчування, у якому салат, перше, друге, компот і оладки будуть разом коштувати 13 гривен? Хоча в нас їдальня трішки „убога”, але там працюють люди, які вкладають душу в приготування їжі. До нас приходять учні з училища, яке поряд знаходиться, митники центру перепідготовки та інші.
Кор.: Як вона працює?
В.П.:
Працює вона з 11 до 14. Коли я прийшов на підприємство, її відвідувало десь 40 чоловік на день, тепер - близько 170. Там випікаються смачні булочки, готуються інші страви. Менше ніж за півроку, починаючи з вересня, нам вдалося зробити її прибутковою. Небагато, але 2-3 тисячі в місяць маємо.
Кор.: Де закуповуєте продукти? Співпрацюєте з фермерськими господарствами?
В.П.:
Продукти купуємо в різних точках, у тому числі у фермерів. Наприклад, у Ярмолинцях нам картоплю продали по 1,65 грн., капусту – по 1,2 грн.. Ось за рахунок здешевлення закупівлі овочів і продуктів ми й вийшли на таку низьку ціну наших обідів.
Кор.: А замислювалися про власне фермерське господарство?
В.П.:
Земля любить, коли на ній працюють. А просто узяти землю і не доглядати за нею – це злочин.
Кор.: Давайте трохи поговоримо про маршрути. Одна найбільш проблемних вулиць міста - Прибузька. На ній розташована міська стоматполіклініка, там живе багато людей. Але по цій вулиці лише частково курсують маршрутки №№30 та 42...
В.П.:
Ви порушили дуже слушне питання. Так, по вулиці Прибузькій немає тролейбусного маршруту, бо відсутня контактна мережа. І до нас звертається зі скаргами багато хмельничан, особливо похилого віку, які не завжди в змозі дістатися стоматологічної поліклініки. Але, на превеликий жаль, не в компетенції «Електротрансу» вирішити цю проблему. Питання треба ставити перед управлінням транспорту і зв’язку, яке повинно затвердити випуск додаткового маршруту. Маю надію, що ця проблема буде вирішена після підведення підсумків нового конкурсу.
Кор.: Уявляєте, який фінансовий результат може бути?
В.П.:
Не думаю, що він буде аж дуже вагомим, але знову хочу повернутися до теми про чіткий графік руху. Якщо люди будуть знати, що в певний час повинен бути автобус - навіть нехай лише раз на годину, вони просто прийдуть заздалегідь і спокійно доїдуть до пункту призначення, як це робиться в усьому світі. Впевнений, що влада знає про існуючу проблему і найближчим часом вживе заходів щодо її вирішення.
Кор.: Тепер я хочу запитати про те, що життєво важливе для тих, у кого достаток нижче середнього і хто пересувається лише тролейбусами. Чи буде збільшуватися ціна на проїзд?
В.П.:
Ми дуже раді, що у нас вартість проїзду - одна з найнижчих у країні. Ми не плануємо найближчим часом її піднімати. Навіщо нам зменшувати кількість пасажирів?
Кор.: Давайте трохи помріємо. Якби у Вас був мільйон, як би Ви його витратили? Що є найважливішим на сьогодні?
В.П.:
Найголовніше - це закупити таке обладнання, яке б полегшило роботу наших працівників. Керівництво підприємства не переймається тим, де купити меблі до приймальні чи „Мерседеси” для директора. Ми хочемо придбати основні засоби, які безпосередньо братимуть участь у нашому виробництві. Друге важливе питання, про яке ми згадували на початку розмови - енергозбереження. Без цього підприємство ніколи не вилізе з боргової ями. Тому хочемо закупити два нових котли, які будуть працювати на твердому паливі, замінити вікна, утеплити дахи. Також треба підняти зарплатню, адже Ви чудово знаєте - чи не щомісяця збільшується мінімальна зарплатня. Коли я прийшов на підприємство в квітні, 430 працівників не отримували навіть мінімальної заробітної плати! Не думаю, що попередні керівники не хотіли цього зробити, але я взяв на себе великий ризик (думаю, він є виправданим) - у травні ми довели ці 430 чоловік до мінімальної оплати праці. Але довести на папері – одне, а знайти „живі гроші” – зовсім інше. Фонд заробітної плати збільшився на 120 тис. грн. в місяць без відрахувань на платню. Взагалі, що таке мільйон? На сьогодні це не такі вже й великі кошти, щоб можна було би вирішити якесь питання. Коли закінчується рік, і тобі не вистачає півмільйона, щоб закрити заробітну плату, тоді це досить-таки суттєві кошти. Якщо ж спрямувати їх на розвиток підприємства – це дуже мало. Але, зі світу по ниточці - бідному сорочка буде.
Ми хочемо збільшення надходжень до нашого підприємства. Для цього, у першу чергу, ми ставили питання, щоб прямі тролейбусні сполучення не дублювали приватні перевізники. У нас була пропозиція: збільшити кількість тролейбусів та зменшити інтервал руху, довівши його до 6-7 хвилин. Тоді на наших прямих маршрутах ми б заробляли більше грошей. На жаль, нам це не вдалося впровадити в життя.
Кор.: Чому? Чи втрутилися політичні питання?
В.П.:
Багато чого залежить не від нас... Можливо, тут дійсно не обійшлося без політики. Хоча я маю надію, що в недалекому майбутньому ми заберемо 50 та 51 маршрути, укладемо угоду з деякими перевізниками і збільшимо надходження до нашого бюджету.
Кор.: Ми почали розмову з того, що в міському «парламенті» більше господарів, аніж політиків. На Вашу думку, які б Ви важливі питання господарського плану внесли на розгляд? Про що депутатам треба зараз подумати?
В.П.:
Думаю, що міський голова досить фахова і мудра людина. З ним легко працювати, він швидко все прораховує. Сергій Іванович дуже багато чого хотів би зробити. Але не вистачає коштів, наприклад, на облаштування гарних прибудинкових територій, покращення доріг у місті. У Хмельницькому, як ніколи, потрібно добудувати 3-4 дитячі садочки, відновити і побудувати дитячі майданчики, вирішити проблеми з освітленням міста...
Але хочу похвалитися тим, що на першій сесії 2012 року депутати внесли пропозицію про закупівлі трьох тролейбусів. Можливо, якщо додасться фінансування з державного бюджету, ця кількість подвоїться. Я, як керівник «Електротрансу» і депутат, є оптимістом, і маю надію, що життя в нашому місті з кожним роком буде покращуватися.
Кор.: І, на завершення - чого Ви очікуєте від своєї „команди”? Що б Ви побажали мешканцям Хмельницького, які є вашими пасажирами?
В.П.:
Я вважаю, що мені дійсно вдалося створити команду однодумців та фахівців, команду, яка вболіває за підприємство та хоче покращити і умови праці, і зарплатню, і соціальну сферу. Мені дуже було прикро, що в 2011 році нам не вдалося оздоровити жодної дитини в якомусь таборі. Можливо, люди бояться у наш час надовго відпускати від себе дітей, чи профспілкова організація якось не так працювала... Але сподіваюся, що у майбутньому все налагодиться і буде краще.
Звертаючись до мешканців нашого рідного міста Хмельницького з великим проханням - користуйтеся нашим електротранспортом! Він екологічно чистий, гарний та на сьогодні найдешевший. Думаю, цим би вони посприяли тому, щоб ми в майбутньому могли оновити тролейбусний парк, покращити умови праці наших працівників і нормально розвиватися, а не стояти на шляху до збанкрутіння нашого підприємства.

Спілкувалася Людмила Луніна

Опубликовано : 13.02.2012 16:34   на главную




Также в рубрике:

 

 
Загрузка...
 
 
© 2008-2018 www.moyagazeta.com
При перепечатке материалов
активная ссылка на сайт объязательна.

Кількість відвідувачів