https://moyagazeta.com/

Дурний дурному пхає до ср@ки солому

«Юлька – молодець, треба її підтримати!» «Ага, ти, якщо коливаєшся, то разом із генеральною лінією партії», – чулося у депутатських кулуарах перед початком сесії (цитується дослівно). Якби ж воно було так просто… Адже виявилося, що звернення, заради якого міська фракція БЮТ змусила міського голову скликати позачергову сесію, фактично розводить по різні боки барикад колишніх “братів навіки” та перетворює міську раду на філію Верховної з усією належною атрибутикою. Тобто альянсами, мезальянсами, а у перспективі – блокуванням трибуни та голосуванням не за прагматичним міським глуздом, а за політичною доцільністю.
Скликану на вимогу фракції БЮТ сесію у залі порівнювали з тою, що відбувалася “буремного помаранчевого” листопада 2004 року, коли під стінами міськвиконкому вирувала місцева філія Майдану. За однієї тільки різниці: її підсумків (як і підсумків подібних сесій “на замовлення”, що пройшли по всіх значних містах України) чекали партійні боси у Києві – але ніяк не тисячі людей під сесійною залою. Цього разу, на відміну від 2004-го, людям взагалі були глибоко “по цимбалах” і чвари між колись обожнюваними героями Майдану, і міфічний “силовий сценарій”, про який раптово заговорили коментатори політичних радіопередач. Народ взагалі переважно слухає “Радіо Тра-ля-ля”, а не “Радіо Ера”.

 

Неозброєним оком було видно, як міська БЮТівська більшість намагається «нагнути» під свій проект малочисельних «нашоукраїнців» при повному політичному мовчанні таких же малочисельних регіоналів. “Литвиновці”, які у міськіраді належать до трійки фракцій-мажорів, заявили, що у цій «Камасутрі» триматимуть нейтралітет і своїм голосуванням не підтримають жодну з сторін. “Наша фракція утримається від голосування, тому що БЮТ і НУНС висловили ультиматум один одному, а ми не станемо на боці жодної з сторін”, – сказав Володимир Долгов (Блок Литвина).
Виступити із зверненням до народу, закликати усіх політичних дуелянтів до діалогу закликав голова цієї фракції Сергій Мандзій, щоправда, не своїми словами, а словами із звернення свого політичного лідера Володимира Литвина. Це зайвий раз підтвердило, що затія із зверненням до Президента – аж ніяк не вияв хмельницького народного волевиявлення, а частина планомірної, спущеної зверху, кампанії, до якої готовий увесь партійний актив.
Від ініціаторів цього заходу виступив секретар міської ради Валерій Лесков, який є головою міської організації партії “Батьківщина”. У своєму виступі він розповів про незаперечні успіхи уряду Юлії Тимошенко (звичайно ж, порівняно з тією важкою спадщиною, яка дісталася від попередників, щоправда, цього разу не уточнюючи, від кого саме). А також подав (не від себе, а від своєї політичної сили) декілька оригінальних порад Віктору Ющенку: зокрема, відкинути думки про… наступні президентські вибори. Цікаво, а про що ж ще, окрім наступних президентських виборів, повинен думати чинний Президент? Звичайно ж, у тому контексті, щоб достойно відзвітувати на них перед народом і, якщо на те є народна воля, бути обраним на наступний термін…
“А чому ви вважаєте, що тільки Президент у всьому винен?” – запитав Ігор Сабій (Блок Вікарчука). “Це звернення написане як звинувачення, – відгукнувся Володимир Засаднюк (Блок Миколи Приступи). – Його потрібно переробити”. “С каких это пор городской совет дает политические оценки и рассказывает руководителям государства, как им действовать?” – запитує Володимир Гакало (Блок Литвина).

 

“Це, дійсно, звинувачення, – каже колишній керівник міської “Нашої України”, а нині ЕдиноЦентрист, Віктор Коліщак. – Якщо хочете направити звернення у такому вигляді, то підпишіть його “секретар міськради” або “голова партії “Батьківщина” у Хмельницькому”. “Сто раз, йдучи на сесію, давав собі слово мовчати”, – говорить депутат кількох скликань Володимир Швець, колишній нашоукраїнець, що нещодавно заявив про свій вихід із рідної фракції через зраду (за його словами) нею принципових позицій у земельних питаннях. – Якщо хочете направити звернення від ради – то треба домовлятися, а якщо воно тільки від вашої фракції, то можете без сесії підписати його самі”.
Нашоукраїнець Вадим Ружицький взагалі поставив під сумнів щирість намірів БЮТу: “Бажання БЮТ є нормальним, але ми не раз пропонували створити демократичну коаліцію між БЮТ і “Нашою Україною” у міській раді. І БЮТ нам у цьому відмовив”. Чого ж тоді міські бютівці так опікуються існуванням коаліції у Верховній Раді?.. На це нашоукраїнець отримав від Валерія Лескова зустрічну “подачу”: мовляв, з боку нашоукраїнців виставлялися умови щодо надання певним особам земельних ділянок та призначення на певні посади. Це стало немовби сигналом для словесної перестрілки між бютівцями і нашоукраїнцями, де було все, від вимог назвати конкретні факти до звинувачень у брехні.
Цікавий спосіб припинити потік взаємних звинувачень запропонував нардеп-бютівець Олександр Буджерак, слова якого, сказані з трибуни Хмельницької міськради, претендують на звання цитати тижня: “Я – “афганець”. І якби мене хтось назвав зрадником, то був би у мене пістолет – я б його застрелив”. Шановні народні депутати! Хмельничани уклінно просять: коли ви там дискутуєте у Верховній Раді, то тримайте Олександра Олександровича подалі від зброї. Від гріха подалі… Тим більше, що коли усі необхідні слова були сказані, усі звинувачення згідно наказу “згори” висунуті, а емоції (згідно законів сценічного жанру) випущені у свисток, то з ситуації “усі проти всіх” знайшовся дуже простий вихід. Депутат Олександр Палій (голова фракції “Наша Україна”) заявив вимогу про пґятнадцятихвилинну перерву, протягом якої звернення до Президента переписали так, щоб воно влаштувало всіх.

Що відбувалося за дверима зали, де засідала узгоджувальна рада, достеменно невідомо. Але після “пґятнадцятихвилинної перерви”, яка тривала цілу годину, новий проект звернення до гаранта Конституції було прийнято – при одному голосі “проти”, одному “утримався” і пґятнадцяти, що не голосували взагалі, Звернення, за яке голосували, після усунення “звинувачень” зменшилося за обсягом майже удвічі – а звідси, за правилами арифметики, видно, скільки сала недавні партнери по коаліції збиралися залити за шкуру гарантові. До того ж, руками місцевих рад, пряма справа яких – не політичні бійки, а будинки, дороги, вода, тепло, газ… Тобто все те, що по трубах тече, а також те, що (вибачте) по інших трубах витікає до очисних споруд.

 

Приймаючи це звернення, двадцята позачергова сесія міськради також поставила своєрідний рекорд. Якщо на одному з попередніх засідань понад шістдесят злободенних питань міського господарства розглянули до другої години дня, то сьогодні одне-єдине негосподарське питання розглядали до половини другої. Розійшлися депутати, прийнявши зверенння, з очевидним полегшенням. Адже, окрім київських політичних командирів, навряд чи комусь був потрібен весь цей неприємний процес…