Категорія: Видатні земляки Хмельниччини та України

Фаина МЕЛЬНИК, уроженка села Бакота. На Олимпиаде 1972 года, проходившей в Мюнхене, она стала чемпионкой в метании диска, установив олимпийский рекорд).

События, о которых пойдет речь, происходили в послевоенное время. У нас, мальчишек 50-х годов, были совсем другие увлечения и ценности. Мир, в котором отсутствовало телевидение, был расцвечен совершенно иными красками. Мы увлекались голубями, рыбалкой и ловлей раков. Любимым местом для приятного времяпрепровождения были торфяные карьеры между станциями Коржевцы и Деражня. Мы приезжали оттуда с кучей живых раков и связками плотвы и пескарей.

Павло Гірник – народився 30 квітня 1956 у Хмельницькому – український поет-“вісімдесятник”. Син письменника Миколи Андрійовича Гірника. Мати Тамара Дмитрівна (1926–1989) – етнограф. 1973 року закінчив середню школу в Хмельницькому. Вчився на філологічному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (1973—1974, закінчив перший курс), 1974 року перевівся до Київського педагогічного інституту (закінчив 1977). Закінчив Вищі літературні курси (1987—1989).

У Народному Домі Хмельницької „Просвіти” поповнилася новими матеріалами експозиція „Українська родина”. Це фотографії родини Трифоненко (Селезень) Надії Борисівни – викладача Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, нащадка козацького роду. Її прадід, Селезень Хома Петрович, у 50-х роках ХІХ століття проживав на Катеринославщині, був відомим лоцманом – переправляв човном (дубом) людей через Дніпрові пороги, писав ікони.  

«Буду писать и делать заключения – как это представляется мне. А истина получится из сопоставления различных описаний одних и тех же событий», – так писал в предисловии к своим воспоминаниям, вышедшим в 1922 г. в Берлине, видный военный деятель царской России и Белого движения Александр Сергеевич Лукомский (1868-1939). Почти 80 лет спустя, в 2001 году, мемуары были напечатаны в журнале «Вопросы истории». Они являются ценным источником информации, рассказывающем о России и мире конца 19 – начала 20 века. Для нас же, хмельничан, они интересны тем, что одна из глав посвящена Проскурову, куда Лукомский был направлен на службу после окончания Академии.

У цьому році виповнюється 300 років з дня кончини українського гетьмана, видатного політика, мецената, борця за незалежність України Івана Мазепи – постаті на небосхилі української історії чи не найвидатнішої, а водночас і найсуперечливішої. Його предками були українські шляхтичі Мазепи-Колединські, вихідці з Барського староства. У XVI ст. вони одержали у власність село Мазепинці під Фастовом (де через століття народився майбутній гетьман) та шляхетський герб “Курч”. Цей герб гетьмана Мазепи було зображено на багатьох речах, пов’язаних з його іменем.

Мы представляем читателям подборку статей об известных женщинах, связанных с Хмельнитчиной, прославившихся в самых различных областях человеческой деятельности.

На братской могиле советских воинов, павших при освобождении Хмельницкого, возле Вечного огня, первым выбито имя одного из известнейших советских асов, Героя Советского Союза Льва Шестакова. Он участвовал в войне в Испании, был командиром единственного авиаполка Приморской армии во время обороны Одессы, сражался под Сталинградом. В приказе ВВС Красной Армии указывалось, что к январю 1944 года Лев Шестаков совершил более 200 боевых вылетов (из них 65 на штурмовку войск противника), участвовал в 82 воздушных боях, сбил 15 самолётов лично и 11 в составе группы, а с учётом боёв в Испании совершил около 400 боевых вылетов и на своём счету имел 23 лично и 44 в группе с товарищами сбитых самолётов.

(до 60-річчя від дня народження Володимира Івасюка) 13 вересня 1970 року на Театральному майдані Чернівців знімалась передача українського телебачення “Камертон доброго настрою”. Саме тоді вперше привселюдно прозвучали пісні Володимира Івасюка “Червона рута” і “Водограй”. Свідками цієї, начебто пересічної події, стали тисячі чернівчан і мільйонна глядацька аудиторія. А подія відбулася далеко не другорядна, особливо, якщо зважати на тогочасну ситуацію в тодішній країні. Старше покоління українців добре пам’ятає ті часи…

Хмельниччина… Щедра і добра земля. Наскільки гарна своєю природою, настільки ж горда вона своєю героїчною історією. Вали древнього Ізяслава i вежі Кам’янця можуть розповісти про життя і боротьбу волелюбних подолян. Мовчазні Медоборськi гори i досі бережуть сиві легенди про опришків Северина Наливайка, а річка Iква може розказати про знамениту битву війська Богдана Хмельницького під Пилявцями, де була отримана ще одна блискуча перемога у визвольній війні українського народу. Проте найцінніший скарб Хмельниччини – це її сини й дочки, які своїми справами примножують славу цього красивого краю. Серед її славетних синів – Герой Радянського Союзу Іван Григорович Павловський. Колишній Головнокомандувач Сухопутних військ – заступник Міністра оборони СРСР.