https://moyagazeta.com/

Спочатку “Газпром”, потім африканці?

Найбільше бананів споживають у квітні – майже 33 тис. тон (у 2008 році). Найменше – в серпні того ж року спожито 15 тисяч тон. Різниця свідчить, що в серпні банани витісняються такими сезонними фруктами, як яблука і груші. Очевидно, що щомісяця умовний ринок яблук і груш втрачає близько 10 тис. тон реалізації через витіснення їх бананами. Отже, внутрішній виробник фруктів і країна втрачають близько 20 млн. доларів США щорічно.

За 10 місяців 2009 р. було продано всього 176 тис. тон бананів, що майже на 60 тисяч менше, ніж за січень-жовтень 2008 року. Африканські країни недоотримали біля 12 млн. доларів США виручки, а бюджет – 2,4 млн. дол. ввізного ПДВ. Якщо взяти ціни на банани, які заявлені на сайті obozrevatel.com, то цифри треба помножити на 4. Можна припустити, що цей коефіціент відображатиме залежність нашої влади від корупції й не тільки.

«Вбиває» фраза менеджера по цитрусовым компанії “Аркадія” Кристини Копельницької: “Реальня ціна імпортних бананів (CIF) в Одесі за станом на 11 вересня 2009 року складала 450 долларів за тону нетто”. Не ясно, про які банани йде мова: кормові чи сортові? Чи після чергового посередника? У ціну включені транспортні витрати та прибуток? У “Сільпо” банани продають по 8 грн. У “Фуршеті” ще дешевше. Віднімаємо 20% ПДВ, тобто 1,33 грн. та торгову націнку 40%… Отримуємо чистої води благодійність перевізників та імпортерів? Адже є прибуток, наприклад, якщо купив по 0,2 долари, а задекларував на кордоні 0,45 доларів. Є й інша модель, наприклад, покупки імпортних оливок, коли купив у третього і “свого” посередника по 0,85 доларів товар, який у виробника коштує 0,2 долари, отримав з бюджету країни-експортера відшкодування 16…20%, а на митному кородоні України задекларував 0,45 доларів, щоб заробити на різниці в ПДВ. У цій арифметиці без податкових органів двох країн українські митники правди не знайдуть.

Буває таке, що постачальник нав’язує країні умови фіксованих обсягів поставок свого товару, навіть якщо він не потрібний споживачу. Мабуть саме тому африканці в особі українських імпортерів, яких влада змушена «давити» ввізним ПДВ для компенсації недоотриманих в бюджет платежів, почали безпідставно звинувачувати митницю у застосуванні індикативних цін, що не відповідає дійсності. Використання Держмитслужбою індикативних цін для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів суперечить принципам ГАТТ/СОТ, тому Митною службою не застосовується.

Відповідно до вимог українського та міжнародного законодавства митною вартістю товарів є фактично сплачена вартість, або та, що підлягає сплаті, обчислена згідно з вимогами Митного кодексу України. При цьому, відповідно до вимог статті VII ГАТТ, митна вартість – це дійсна вартість товару, за якою такий чи аналогічний товар продається чи пропонується до продажу при нормальній торгівлі на умовах вільної конкуренції.

З метою встановлення дійсності вартості товарів, відповідно до вимог Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08 № 339, митні органи порівнюють заявлений рівень митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та митна вартість підтверджена. Якщо виявляється, що задекларований рівень митної вартості нижчий за рівень митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митний орган вимагає від декларанта додаткових доказів правильності декларування митної вартості. Відповідно до вимог Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, декларант зобов’язаний на вимогу митного органу надати додаткові відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. За відсутності таких доказів або наявності сумнівів у їх достовірності митний орган визначає митну вартість самостійно відповідно до вимог Митного кодексу України.

Левова частка бананів реалізовується підприємцями і підприємствами, які використовують для оптимізації платежів до бюджету спрощену систему оподаткування. Це дає не тільки суттєву економію на платежах до соціальних і пенсійних фондів, а й робить абсурдним внутрішнє виробництво яблук і груш та мізерними пенсії більшості громадян. Слабкість внутрішнього ринку – одна з причин глибини кризи та агресивної поведінки імпортерів. Слабка торгівля означає слабку владу. Тому сьогодні на ринку споживач має вибір фактично тільки між імпортними бананами та імпортними яблуками та грушами. І змінити ситуацію може тільки зміна влади імпортерів-контрабандистів (і чесних також) на владу експортерів-виробників. Інакше наші президенти з прем’єрами і українські споживачі скоро будуть танцювати під автентичну дуду бедуїна. І вони нас будуть штрафувати, як за недоспожитий газ.

Іван_Галенко, за матеріалами прес-служби Держмитслужби