https://moyagazeta.com/

Племінник пішов шляхом дядька і став держохоронцем

 Обидва потрапили в службу охорони після звільнення з армійських лав – Казимир Станіславович у далекому 1968 році, а Олександр Анатолійович у 1997 році. Наразі Бачинський-старший на заслуженому відпочинку – він є ветераном Державної служби охорони, а племінник Олександр працює заступником начальника, командиром роти міліції Хмельницького міського відділу Державної служби охорони, має звання командира міліції.

Казимир Станіславович Бачинський у позавідомчу охорону прийшов одразу ж після служби в армії у лютому 1968 року. Тоді чоловікові виповнилося 24 роки. 28 років присвятив роботі інспектора та в кінці 1996 року вийшов на пенсію. У нього було в підпорядкуванні багато підлеглих сторожів.

Олександр дізнавався про роботу охоронника не з чужих вуст. Дядько часто розповідав племіннику про трудові будні в службі охорони. І ось, коли хлопець звільнявся з лав збройних сил України, тоді вже знав, що свій трудовий шлях пов’яже з Державною службою охорони. А тому у липні 1997 року Олександр Бачинський влаштувався на посаду міліціонера-водія групи затримання. У спецпідрозділі він пропрацював вісім років. За цей час, як згадує Олександр Анатолійович, довелося попереджати багато злочинів. Траплялися й такі підприємливі злочинці, які, сподіваючись на новорічну ніч, коли усі святкують, під бій курантів намагалися проникнути в магазин та викрасти звідти товар. Яким же було здивування злочинця, коли через кілька хвилин після проникнення на місце злочину прибував озброєний наряд групи затримання.

Окрім того, як згадує капітан міліції, за роки служби водієм-міліціонером трапився й кумедний випадок, коли в магазин через невелике віконце над вхідними дверима заліз злодій. Спрацювали датчики руху, які показували, що в приміщенні хтось перебуває. Дочекавшись директора магазину, наряд групи затримання почав обстежувати приміщення та здивувалися, коли знайшли «схованку» злодія – він стояв у коробці з-під холодильника. Але це його не врятувало від покарання. Завдяки злагодженій роботі правоохоронців злодія затримали «на гарячому».

Нерідко траплялися випадки, коли пильність, професіоналізм та правильні тактичні дії неодноразово рятували життя та зберігали здоров’я правоохоронцю.

– Я зі свого досвіду знаю, що на кожен виклик наряд групи затримання повинен їхати як на бойовий, адже невідомо що на них там очікує. Держохоронці повинні дотримуватися усіх заходів безпеки і пам’ятати, що на кожного з них вдома чекають діти, дружини та батьки, – каже командир роти міліції, заступник начальника відділу ХМВДСО УДСО при УМВС України в Хмельницькій області.

Вдома у Олександра Анатолійовича є надійний тил – дружина, яка у будь-якій ситуації завжди підтримує коханого, та 13-річний син. Хлопець ще змалку приміряє міліцейський кашкет батька.

– Якщо син вирішить стати міліціонером, то я лише підтримаю, – каже командир роти міліції. – Завжди кажу усім, що Державна служба охорони – це мій дім, якому я присвячую більшу частину свого часу. Тому від своїх підлеглих я вимагаю бути завжди охайними, з чистою та випрасуваною формою, адже міліціонер групи затримання – обличчя Державної служби охорони.

Альона Шибунько УДСО при УМВС України в Хмельницькій області