https://moyagazeta.com/

Озвіріла молодь побила селян на Рівненщині (ФОТО)

 Обурені мешканці села Зелене на Рівненщині зібралися на збори, куди запросили правоохоронців, ЗМІ та викликали з відпустки свого сільського голову Ніну Ковальську. Слідчий міліції отримав від людей 30 скарг. За молоддю села Воронки в районі закріпилася не дуже добра слава. Їй приписують крадіжку автомобіля, належного відомому у райцентрі лікарю та іншої мототехніки. Їм приписують побиття чоловіка завідуючого кафе в Красносіллі, який заступився за свою дружину перед знахабнілими молодиками. За це був побитий і довгий час пролежав у реанімаційному відділенні райлікарні. За міліцейською статистикою, справ, у яких зафіксовані правопорушення з воронківських юнаків, налічується добрий десяток. Багато цих справ до суду не дійшли з тієї причини, що в досудовому слідстві сторони помирилися, тобто хлопці з Воронок відкупилися. Пропонуємо вам коментарі учасників побоїща у селі Зелене на Рівненщині, які зібрали кореспонденти видання polissya.net:

–- Я з сином ішла від своєї матері, – розказує Любов М. – Он там, біля церкви, стріла знайому і затрималася. Коли чую крик. Виходжу на центральну вулицю, дивлюся – шеренгами, від паркану до паркану, йдуть хлопчаки років 14-15. З довгими палицями. Відривають частокіл і поперед себе женуть та б’ють всіх, кого стрічають. Я почала кричати: «Що це робиться?», Стала кликати сина. А він син вскочив до бару, де сиділи люди. Туди ж сховався від ударів, яких палицями завдавали воронківські дітлахи, племінник директорки Володимирецького КГХ, який випадково попав «під роздачу». Якби наші люди не забрали його в кафе, то вже й живого не було б.

– Вам не передати, що ті хлопці з Воронок творили, – розповідає Марина. – Нас, дорослих тіток і дядьків, які в той час виявилися на вулиці, били, як нелюди. Відтіснили ген на те подвір’я. І страшно, й смішно: діти – дорослих людей. Ніхто ж не думав, що сімдесят знавіснілих «дитинчат» влаштують такий розбій і погром.

Працівник міліції фіксував усе сказане. Особисто я зрозуміла, що статтею 206, хуліганство, тут не відбудуться. Побиті й оточені люди викликали медичку, місцеву завФАПом. З нею пішов і її чоловік, майстер лісу Віктор Табунський – високий дужий мужчина. Але надамо слово медику Тетяні М.:

– Мені подзвонили, щоб бігла спасала людей, бо воронківці б’ються. Думаю, хіба то перший раз вони б’ються? Кажу Віті: «Ходи зі мною. Тебе знають, що ти їхній лісник. Може, повтікають». Ох, як ми вийшли на цю вулицю, а тут хлопчаків тьма-тьмуща, де стільки й набралося. Йдуть, як фашисти в кіно. Шеренг із п’ять. Як зомбі. І – на нас. Вітю у Воронках знають. Знають і мене. І – хрусь Вітю по голові. Бачу, кров тече. Люди кричать. Не знаєш, куди бігти і кого рятувати. Хтось подзвонив міліцію, а там відповідають, що це вже десятий дзвінок. Витерла чоловіку кров на голові і кричу, щоб подзвонив, дізнався, де наші діти. Якась тітка вийшла на крики і теж «получила» від малоліток. Знаєте, з тими воронками щось уже треба робити!

– А за що все зайшлося? – питаю. – Не могли ж отак ні з того ні з сього приїхати і всіх, хто під руку попав, товкти! Тим паче, ви стверджуєте, що були серед них і віруючі.

– Були із Степангорода, мотоциклів три. Стояли на розвилці. А в Ніни Симонової, її дочка замужем у Воронках, теж п’ять мотоциклів стояло. От помножте: три на п’ять – уже п’ятнадцять чоловік. А машин скільки було – їх у ліску воронківці поховали. Невже їхні батьки не бачили, що все село кудись збирається? А сам зачинщик цієї бойні сховався. Дурнів на місиво послав, а сам сховався. Це ж через його все почалося!

– Ходить він тут до «одної». Вашої знайомої родичка. Її хтось із наших дітей начебто зобидив. Вона поскаржилася. То раніше вони по одному наших виловлювали і били. А то всім селом зібралися. Чи напоїли їх чимось, чи накормили. Справді, як зомбі. Як подуріли.

– Запишіть, що Базака погрожував спалити наше село, мовляв, міліція йому по барабану. Підняв середнього пальця на руці і знов полетів. Йому справді закони не писані.

Тітка, яку теж «зачепили», вдарили по руці, з претензіями звернулася до сільського голови:

– Отак! Воронківцям випасу не дати. Нашу землю, сінокоси від них забрати. Раз такі бандити, користуючись відсутністю чоловіків, приїжджають у село і дітей та жінок б’ють, – нехай своїх корів на хвойних шишках пасуть.

А матері кричали, що не пустять дітей у Воронки грати у футбол. Мовляв, кузнецовці приїхали, то там такий «концерт» місцеві їм влаштували. Не хочемо дома калік мати і на ліки робити…

Дійсно, у Зеленому з чоловіків лишилися тільки ті, що працюють у лісі. Всі інші – на заробітках: по сезонах, будовах, навіть за кордоном. Як розповідали жінки, воронківська юнь тероризує не лише їхнє, а й інші навколишні села. Можуть приїхати на танці. Підішлють свого малолітка. А хтось щось скаже на нього – вже бійка. Отак і росте ця «пацанва», жениться, і на її місце приходять нащадки, переймають усе ті ж нерозумні методи залякування, побоїв, відкупу. І так – до сьогоднішнього дня.

http://takeinfo.net