by послуги. Дехто з експертів поспішив назвати це ключовим кроком по реформуванню галузі. Натомість інші привітали українців зі статусом «комунальних рабів», після того, як цей Закон набере чинності.
Враховуючи, що матір’ю цього законотворчого «шедевру» стала депутат від «Самопомочі» Альона Бабак, розраховувати на допомогу держави після його впровадження нема анінайменшого сенсу. Адже сама назва партійного бренду приховує у собі наступне: рятування потопаючого – справа рук самого потопельника, як каже класик. Щось подібного, свого часу, мені сказав юрист від цієї політичної сили, коли я звернувся по допомогу у вирішенні проблеми невиплати зарплати приватним роботодавцем. «Наша партія називається «Самопоміч». Тому ми готові підказати що і як маєте зробити. А далі ви вже самі…» – така була порада.
Отже, Закон базується на тому, що кошти на оплату всіх комунальних послуг у споживачів-власників квартир багатоповерхівок по замовчуванню повинні бути. Крапка! І це не зважаючи на існуючі драконівські тарифи, які в недалекому майбутньому ще більш зростуть. Допомога чи дольова участь держави у вирішенні проблем старого, зношеного житлового фонду «хрущовок» і «брежнєвок» у новітньому Законі, чомусь, не прописана взагалі. Держава самоусувається від цих проблем, хоча протягом вже 26 років незалежності акуратно збирала кошти на ніби утримання і ремонт будинків і будинкових систем, але нічого з цього не робила. Всіх нас за цей час привчили, що в держави грошей на це нема. А в пересічних громадян при мізерних зарплатах і пенсіях гроші мають бути: і на поточний, і на капітальний ремонт будинків, і на їх утеплення, і на заміну внутрішньобудинкових систем, тощо. А той, хто вчасно не буде погашати виставлені рахунки відтепер сплачуватиме пеню, яку запровадили в розмірі 0,01% від суми боргу за кожний день у разі несвоєчасної оплати.
Причому народних обранців не збентежив той факт що сума боргу по невиплачених зарплатах вже сягнула по Україні нечуваної дотепер суми: за даними Держстату на 1 жовтня 2017 р. загальна сума заборгованості з виплати зарплати становила 2,467 млрд. гривень, з неї 1,343 млрд гривень припадало на економічно активні підприємства! І тенденції щодо зупинки цього явища не проявляються. Навпаки, лише за вересень 2017 р. заборгованість по економічно активних підприємствах зросла на 9,1%. Що буде на завершення року, коли субвенцій на погашення заборгованості із зарплат бюджетникам у цей період завжди хронічно не вистачає? Питання відкрите.
Творці Закону заспокоюють: той, хто має заборгованість по виплатах зарплати повинен принести довідку і пеня в такому випадку нараховуватися не буде. Законотворці, певно, ніколи не були в статусі тих, кому боргують зарплату. Коли керівники підприємств не бажають чути гласу своїх голодних працівників, які місяцями не отримують нічого, то хто, скажіть на милість, буде видавати довідки про заборговану зарплату? Знайдіть такого дурня-керівника підприємства, котрий підписуватиме довідку про порушення ним трудового законодавства України.
Кодекс законів про працю, Ст. 41 передбачає п’ять видів відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна за затримку і невиплату заробітної плати працівникам. І ці відповідальності ніхто не скасовував.
То хто з бухгалтерів та директорів видаватиме довідки, тобто документ проти себе для подальшого розгляду в суді?
Дехто поспішив порахувати суму пені за рік протермінування розрахунків за комунпослуги і заспокоює людей, мовляв, з 10 000 грн. боргу потрібно буде сплатити пені лише на суму 365 грн., а зі 100 000 грн., відповідно – 3650 грн. Це, мовляв, мізерія, яку ми легко подолаємо. Ті, хто так говорить, не усвідомлює задекларований прецедент: при наявності величезних боргів по виплаті зарплат, держава запроваджує пеню! Хоча за Законом мала би нести відповідальність перед громадянами згідно вимог чинного Законодавства. На запровадження пені не наважувалася навіть «злочинна влада Януковича». І абсолютно не факт, що пеня в розмірі 0,01% так і залишиться на віки-вічні без змін. Головне – привчити народ, що така категорія, як пеня – існує! А там вже справа техніки збільшити її в десятки разів. І саме нинішній аргумент, що на сьогодні вона ще не є шокуюча і не служить жахливим стимулом погашення боргів, спрацює згодом вирішальним аргументом в устах влади задля збільшення її в рази. А тоді вже почухаємось, та буде пізно.
Так, всі мають сплачувати за комунальні послуги 100%. Всі! Проте тарифи мають відповідати платоспроможності громадян, а не зажерливості і захланності олігархів від влади. У Євросоюзі нема проблем з боргами по комунпослугах тому що рівень зарплат і життя громадян відповідні, як відповідні і цілком прийнятні тарифи. Для цього достатньо порівняти номінал зарплат і тарифів у них і в нас без перерахунку з євро на гривні. Слава Богу ми тепер можемо це зробити, відвідуючи країни ЄС. Так у столиці Австрії Відні утримання квартири у передмісті столиці (!) коштує 550 євро з усіма комунпослугами при зарплаті 2500 євро. А при нашій запровадженій і розрекламованій зарплаті у 3200 грн., коли на руки людина отримує 2570, рахунок лише за опалення становить понад 1500. Зауважте: Австрія купує газ і не має власного видобутку, як в Україні! Коментарі, як кажуть, зайві.
Отже, коли 80% населення України не спроможне сплачувати комунальні платежі через захмарні тарифи і змушені просити субсидію, то узаконення пені, це черговий крок на шляху до свідомо твореного геноциду проти свого народу. Це слід нарешті усвідомити і визнати!
Проте питання пені відвернуло увагу громадян від запровадження абонплати. І саме проти абонплати на газ не так давно була спрямована енергія активної частини населення, як чергового кроку влади задля зростання тарифу від ненаситної політики НАК «Нафтогазу». Розумію, при мільйонних щомісячних зарплатах керівників цієї структури їм хочеться жити ще краще, а владі і надалі збільшувати надходження до бюджету нічого не створюючи для громадян навзамін.
Тепер абонплат буде кілька і при наявності квартирних лічильників, борг за несплату абонплати буде зростати навіть тоді, коли людина виїде на відпочинок чи заробітки, або потрапить на кілька місяців до лікарні. І це при повному невикористанні послуг! Коли ж постачальник послуг не зможе відключити окремого боржника, то згідно нового Закону можна буде відключити увесь будинок на цілком правових підставах.
Як сказав мені один з чиновників у приватній розмові, слід жильцям багатоповерхівок самоорганізовуватися і виховувати несвідомих жильців, що боргують. Тобто влада, запроваджуючи цей Закон, по замовчуванню створює з кожного багатоквартирного будинку міні-колгосп, де активісти, як колишні «яструбки» чи комсомольці при радянській владі, мають перевиховувати несвідомих.
Пригадайте історію? На початку 30-х років минулого сторіччя «не свідомих» громадян за небажання вступати до колгоспів брався перевиховувати у радянських «трудових
колективах» концтаборів Лазар Мойсейович Каганович. Також він став натхненником і одним з організаторів Голодомору в Україні 1933 р., який нині ми називаємо геноцидом. У вас не викликає це жодних асоціацій із сьогоденням?..
Чомусь створюється сумне враження: що би ми не робили, а завершується все колективною відповідальністю для народу, тобто черговим колгоспом. Державна влада учергове самоусувається, залишаючи за собою роль митаря, перекидаючи всі будинкові проблеми на плечі малозабезпечених громадян із перспективою подальшого відключення від життєвих комунальних послуг та викиданням найбільш нужденних на вулицю? Як можна перевиховати людину, яка отримує мізерну пенсію чи зарплату аби вона віддала практично все за комунальні послуги?! Вже не кажучи про захмарні ціни на ліки і продукти харчування.
Припустимо, ви вирішили стати незалежними від постачальників послуг. Поставили бойлер, конвектор і сподіваєтесь, що вам дозволять відокремитися від постачальників тепла та гарячої води? А дзуськи! Згідно нового Закону це можна зробити лише коли не менше половини квартир будинку вже відключено від централізованого постачання.
Відтепер відповідальність постачальника послуги закінчуватиметься на вході в будинок, а далі – проблеми жильців. Якщо будинкові мережі, які і так дихають на ладан, прорвуть у підвалі чи між поверхами, ремонт повинні виконувати за кошти всіх мешканців, скидаючись гуртом. Жодної дольової участі держави не передбачається і всі суми, що платили люди впродовж 26 років розчинилися в повітрі. А де ж держава?! Може її вже нема? А від колгоспу, як і колись, владі потрібні тепер замість збіжжя лише кошти і ще раз кошти. То це про таку державу ми мріяли, голосуючи у 1991 році?!
Вам обіцяють, що кожний будинок матиме право організуватися і обирати постачальника комунпослуг: газу, тепла, електрики, води. Не будьте такими наївними! Існуюча система трубопроводів, водогонів і тепломереж у нашій країні не передбачає такої можливості конструктивно. Для цього потрібно переробляти цілу існуючу систему постачання послуг до споживачів. А держава неспроможна поміняти систему водогонів чи тепломереж, які за 50-60 років своєї експлуатації зносилися на 70-80%. Той, хто подібне обіцяє або дурень, або шахрай.
До речі, тепер мешканці будинку будуть платити не лише за воду, газ, світло, тепло і вивіз сміття. Законом запроваджується ще й управитель, якому буде потрібно платити заробітну плату, а також найнятим управителем його підлеглим працівникам. У Законі передбачена ще й винагорода для управителя, яка визначатиметься за згодою сторін. Думаю, що на рахунок отримання «згоди сторін» ілюзій ні в кого нема? Тож преміальні на державні свята і за підсумками року потрібно закласти у калькуляцію витрат для управителя і його працівників окрім комунальних послуг з ваших, панове, гаманців.
Хтось ще сподівається, що після цієї «реформи» жити стане легше, ситніше і комфортніше? Будьте певні, що ваша заначка під матрацом на «чорний» день ситуацію не врятує.
Анатолій Полтавець.
