https://moyagazeta.com/

Діабет виліковується

– Скажіть, будь ласка, що Вас змусило написати цю книгу? Адже, наскільки мені відомо, Ви не письменник, не журналіст і не лікар (у прямому розумінні цього слова)…
– По-перше, називати мою роботу книгою не зовсім є правильним, хоча за таке визначення дуже дякую. Це не зовсім книга, це, скоріше, програма, програма переходу на вищий ступінь свідомості, такий собі дороговказ. Можна навіть сказати, що це нове вчення, засноване на забутому чи завуальованому, але уже відомому знанні, підтвердженому у фізичній площині.
А те, що я не лікар у Вашому розумінні цього визначення, дає мені можливість побачити ситуацію з невідомого людям ракурсу. Ні, краще сказати так: з відомого, але відомого якимись фрагментами, частинами. Мені ж вдалося зібрати усі ці фрагменти докупи і скласти дуже цікаву, навіть дивну картину, відмінну від уже існуючих, часом протилежну тим, що тим чи іншим чином нав’язані нам соціумом. Тому виходить, що я все-таки лікар, але не тіл, а душ. На відміну, від, наприклад, психолога (який теж лікує душі) я це роблю не тільки словом, як він. Господь Бог дав нам інструмент, якого навіть близько у світі не існувало до цієї пори. І це не щось абстрактне, він фізичний, як і все, що нас оточує.
– А Ви не задумувалися над тим, чи потрібна людям Ваше вчення?
– Те, що воно потрібно – однозначно. До того ж, просто сьогодні, зараз. Інколи, коли людей запитують про щось дуже-дуже важливе, вони кажуть: «Це все необхідно було ще вчора». Мабуть, Ви теж чули цей трохи парадоксальний, але вірний вислів. Так от – те, про що я написав, потрібно було ще позавчора! Справа в тому, що моя програма – програма повноцінного, радісного, духовно наповненого, практично без обмежень (у нормальному розумінні, звичайно) життя. Спитаєте, як цього досягнути? Перш за все треба бути здоровим! Тоді розв’язуються й інші негаразди: у сім’ї, на роботі, в самому собі.
– Ви, якщо я не помиляюсь, стверджуєте, що процес старіння не є наслідком антисоціального способу життя, а результатом антигармонійного стану людини…
– Не зовсім так. Життя має багато аспектів, так само, як у природі є різні кольорів. Не потрібно підходити до розуміння чого б там не було з позиції дальтоніків: «або біле, або чорне». Людина може бути старою і у 20 років. При цьому старіє не фізичне тіло, а душа, свідомість, єство, а вже потім, як наслідок, і тіло – домівка душі. Антисоціальний спосіб життя – це лише один із аспектів, своєрідний захист від дійсності, параметри якої сформовані особистістю. Формація та усвідомлення у кожного відбувається по-різному, і причини будуть різні, але при тому усіх об’єднує спільне – неприйнятність життя, нав’язаного соціумом, як загально правильне. Тому це лише один із симптомів антигармонійного стану. Потім починаються хвороби у фізичному вираженні, омолодження їх, особливо серцевих та мозкових (інфаркти та інсульти) і т.п. Причина їх виникнення, тобто етіологія, для науки поки що є спірним, тобто ніяким, питанням
– Складається враження, що Ви взагалі не приймаєте сучасну медицину у її теперішньому стані.
– Я чекав цього запитання. Воно дуже важливе, тому його висвітлення буде мати визначальне значення для усіх, можливо, не для всіх одночасно, хтось зрозуміє раніше, хтось пізніше, але для всіх. Отже, для початку давайте проаналізуємо життя «братів наших менших»: звірів, тварин, птахів, плазунів. Домашня птиця, що живе на птахофабриці в оточенні тисяч собі подібних, у безпосередньому контакті (у клітці) з десятком таких самих, як вона, повністю задоволена життям – у неї є, що їсти, пити, є тепло, захист від хижаків та хвороб (це їй так здається). Якщо в цей час вона являється ще й лідером у клітці, то взагалі супер! Вона має ким керувати та понукати, маючи при цьому більше простору, та право першою підходити до їжі.
Інші їх «брати та сестри» живуть на присадибній ділянці. Там більше свободи (умовної), ширше кругозір, різноманітніший харч. Тому там жити набагато краще, ніж на птахофабриці. А є ще інші, які живуть на волі, тобто дикі. Генетично вони ідентичні. Що ж відрізняє їх один від одного? Досвід та пам’ять.
Якщо поселити дику пташку до одомашнених, а тим більше на птахофабрику, вона не виживе. Якби у птахів була мова, подібна нашій, дика родичка могла б збунтувати «бранців», запропонувати їм краще життя, але це може зробити на Землі тільки людина, у якої є інтелект та засіб спілкування – мова. Через кору головного мозку, за допомогою її відділів таламусу та гіпокампу, можна обмалювати якусь ситуацію, створити іншу картину, пробудити мрію та бажання досягти її.
Технологія «класичного» лікування (що започаткував «батько медицини» Гіппократ і яку розвинули його послідовники), колись нас задовольняла, бо ми не бачили і не знали іншого. Люди приймали (і майже усі приймають і зараз) її як беззаперечну догму, але цей вибраний колись шлях є неправильним, що і доводить теперішня ситуація. Він завів людство у глухий кут. Думаєте, виходу немає? Ні, він є, але потрібно почати практично все спочатку.
Початкова форма, звичайно, недосконала, можливо, неоковирна, але з чогось усе ж таки треба починати! Необхідно замінити новим те старе, яке навіть у початковій стадії стоїть на порядок вище існуючої. За останні 30 років практично у всіх сферах життя технології зробили революційний прорив, досягли того, що ми навіть мріяти не могли, навіть на думку не спадало. І це ще не межа, це технологічна спіраль, яка, звужуючись, закручується, набираючи оберти. Медицина, яка до цього часу тупцювала практично на місці, теж зрушилася – завдяки тим самим нанотехнологіям. Тепер діагностика не прив’язана до медичних догм, і необез’язичена авторитетами та клятвою Гіппократа.
Але головний інструментарій медицини, яким є фармакологія, за останні 30 років практично залишився на місці. Я не вважаю досягненнями зміну комбінацій діючих речовин, їх ротацію, зручність в застосуванні.
Колись Амосов сказав: «Майбутнє медицини у біотехнологіях». Миколо Михайловичу, Ви були праві на100%! Ера біотехнологій уже почалася, мій винахід є цьому підтвердженням, можливо, початком певного етапу. Зрозуміло, що буде ще багато різного, але головний вектор розвитку залишиться незмінним. І я радий, що стою біля його витоків. Ви, Миколо Михайлович, колись стверджували у «Записках из будущего»: «Любое творчество? Нет, только то, которое на пользу людям. А что? Стыдно, что мы, теоретики, так мало даем врачам. Но они тоже какие-то странные: мирятся с примитивными представлениями, с ошибками».
Можна заперечити: «Середня тривалість життя за останні 30 років збільшилася…» А далі нема що сказати, тому що вона насправді практично не збільшилася, хіба що на 3-5 років, і то не за допомогою лікарських засобів, а за рахунок зменшення смертності немовлят і їх матерів при пологах, ранній діагностиці та застосуванні в інтенсивній терапії тих самих нанотехнологій. То за що ж мені любити медицину? За те, що фармацевтичний бізнес сконцентрований у декількох світових компаніях, які і виробляють дієві речовини та складові? До Вашого відома, Україна виробляє ліки, які на 98% є дженериками, тобто, непатентованими препаратами, на які закінчився термін патентного захисту. З того часу, як їх розробили, минули десятки років, але, окрім торгової марки, нічого не змінилося. А власні розробки де?
– Ви винесли на загал свою теорію походження хвороб та їх причино-наслідковий зв’язок. У Вас докорів сумління щодо моральності немає?
– Ставлячи це питання, у Вас, швидше за все, спрацював баласт чи багаж, відкладений соціумом, який, у свою чергу, складається з непорушних догм, у тому числі медичних та державних. Докори сумління є, і їх багато, як і в інших людей із високою планкою самосвідомості. Щодо даного випадку – також, але не в тому, етично це чи ні. Тут відповідь однозначна: етично усе, що йде на користь людям, а докори самому собі можуть бути лише тоді, якщо ти не використав усі можливості, знання та повноваження, одним словом – недопрацьовував.
Взагалі, теорія чи гіпотеза мають бути легкими, пластичними, здатними до трансформації, у певних межах, звичайно. А от Ви мені скажіть: мали моральне право ті, хто висував теорії, доводити їх до абсолютизму, трактувати як аксіоми, користуючись методами софізму, та знищувати інакомислячих, у тому числі і фізично? Подібне відбувалося протягом усього існування людства, і ті методи, якими користувалися у Середньовіччі, не дуже відрізнялися від тих, що використовували у 20-му сторіччі! Теорії, які стали догмами, тепер майже всі розвінчані (починаючи від плоскої Землі та закінчуючи атомом, як основою Всесвіту), у тому числі медичні – Дарвіна, Лисенко т. і. І платою за розвінчання, як я вже казав, було не тільки відсторонення та осміювання, а й фізичне знищення.
Тому підтверджувати мою теорію будуть інші, моя справа – практика. Слава Богу, що фактична медицина має пріоритет перед науковою, бо вона важливіша та визначальна.
– Тепер, будь ласка, розкажіть нашим читачам про Вашу теорію виникнення хвороб, хоча б коротко. Про причинність, протікання, наслідки, можливість уникнення, а якщо вони вже є, то як їх побороти.
– За моєю теорію, їх виникнення провокують два основних фактори (я маю на увазі ті, які загрожують нашому життю безпосередньо). Є й третій, який офіційна медицина визначила як фактор ризику (алкоголь, паління, малорухомий спосіб життя, іонізуюче випромінювання, радіація, незбалансоване харчування, переїдання, канцерогени, спадковість і т. д.).
Крім факторів ризику, одностайності в причинах виникнення захворювань немає – бувають навіть діаметрально протилежні гіпотези. Тому зрозуміло, що на науковому рівні вони нікому не відомі. Правда, що для мене дуже важливо, усі одностайно сходяться на тому, що підвищений холестерин (гіперхолестеринемія) є причиною виникнення серцево-судинних захворювань (інфаркт, інсульт) серця та головного мозку. Я також із цим згоден, лише хочу сказати, що лікарі трактують гіперхолестеринемію як причину атеросклерозу: «Без холестерину не буває атеросклерозу» (теорія М.М. Анічкова та його послідовників), а я високий рівень холестерину визначаю як симптом атеросклерозу. Хто правий, розсудить час, а на практиці, як і в них, так і у мене, стоїть одне – нормалізувати стан людини. Підхід та завдання у нас однакові, а ось виконання різні. Але все по порядку.
Причиною переважної більшості захворювань є атеросклероз. Причина виникнення атеросклерозу – наша психоемоційна складова, тобто, духовний стан. Правду кажучи, навіть не знаю, як можна сформулювати у кількох реченнях такий великий об’єм інформації. Тим, кого це стосується безпосередньо, раджу ознайомитися із моєю книгою «Правда життя». Вона поки що існує лише в електронній версії, тому можна прочитати з комп’ютера, ну а кому вже зовсім проблематично мати справу з електронними носіями – дзвоніть, роздрукуємо на принтері.
Так от, атеросклероз виникає через пошкодження ендотелію, тобто, внутрішнього шару судин. Його лише недавно визнали окремим органом – 10-15 років тому. Ні, це зробив не я (сміється – ред.). Оксиданти або вільні радикали пошкоджують судини, руйнуючи ендотелій (безпосередній контакт з кров’ю) на рівні ДНК. На цьому місці утворюється атеросклеротична жирова або холестерино-ліпідна бляшка, колонії цих бляшок закупорюють просвіт судин, від коронарних до артеріол, що, в свою чергу, затрудняє подачу до клітини током крові поживних речовин та кисню.
В організмі теплокровних існує механізм зворотної реакції, тобто, підвищення функціональності на випадок атипових ситуацій. Це цілий нервово-біохімічний комплекс, що передбачає потенційне збільшення використання енергії та захисних функцій. Причиною виникнення нервової дуги є підготовка організму до реалізації надзусиль, що висловлювалося раніше.
З кожним разом, можна сказати, з кожним роком реалізація психоемоційного комплексу посередництвом оксидантів руйнує судинну систему, і виникає захворювання – атеросклероз. У сучасній медицині ця нозологічна форма виражена якось непевно, завуальовано, неконкретно, плюс ще й незрозуміло. Виникає питання – чому? Відповіді, крім мене, не скаже ніхто. Хоча, можливо, я перебільшив, хтось ще знає, чому таке відбувається, але це буде лише констатацією факту. Чому існує стільки праць учених про хвороби серця, мозку, гіперхолестеринемію, гіпертензію, цукровий діабет, ожиріння, невропатичні та інші захворювання?
Так от, я Вас інформую. На усі ці хвороби і на ще багато інших можна деякий час впливати лікарськими хімічними засобами. Ефективно чи неефективно – вже інше питання. Опуститися «на рівень нижче» захворювань та визнати їхньою першопричиною атеросклероз – це те саме, що власноруч підписати собі акт на нездатність, тому що не існує жодного лікарського засобу, здатного навіть позитивно вплинути на цю хворобу, я вже не кажу про те, щоб вилікувати! Так, існує шунтування, але воно проводиться лише на артеріях більшого діаметру. А що робити із меншими за розміром чи передкапілярами? Саме тому усі кажуть: «Тихо! Ша!», ніби подібної хвороби взагалі не існує. Так от, знайте – не існує ні гіпертензії, ні гіперхолестеринемії, ні цукрового діабету ІІ типу, ні ожиріння! Є лише атеросклероз, а усе перераховане – лише симптоми, такі самі, як висока температура при ГРЗ чи ангіні. Вже згодом ці симптоми провокують виникнення хвороб, з якими медицина бореться, але справитися не може, трактуючи як хронічні з рецидивами. Тому ці хвороби призводять до летального наслідку, в тому числі й онкологічні.
– Ну а як, на Вашу думку, це відбувається? Хотілося б почути й об’єктивні підтвердження…
– Все дуже просто і складно водночас. Механізм описаний у книжці, але спробую розповісти в скороченому вигляді. Військові моряки кажуть, що швидкість ескадри визначається швидкістю найповільнішого корабля, а техніки визначають навантаження, яке може витримати трубопровід, за станом найслабкішої ділянці і т. п. Мотузка також рветься у найтоншому місці. У нашому організмі судинна система має запас на випадок зворотної реакції, у тому числі так звані колатеральні судини, коли органи та м’язи можуть постачатися кров’ю в обхід закупорених ділянок (ішемованих). Колатеральні судини є практично у всіх органах, але їх дуже мало у серці та мозку, вони практично відсутні. Саме тому наші найважливіші органи і є тим самим слабким місцем.
По-друге, низька пропускна здатність судин не забезпечує нормального постачання клітин. Вони голодують, їм не вистачає глюкози, кисню, того ж самого холестерину та інших поживних речовин, що транспортуються кров’ю. Тоді йде сигналі до ЦНС (центральної нервової системи) про голодування і організм вмикає механізм на зразок зворотної реакції. Саме тоді збільшується апетит, щоб забезпечити збільшення концентрації глюкози, холестерину, та підвищується тиск, щоб компенсувати знижену прохідність. Ось звідки у нас високі холестерин, рівень цукру, тиск, ожиріння. Як наслідок – створені передумови для інфарктів, інсультів, хвороб нирок, кінцівок… Тоді ми кидаємо до рота таблетку в надії нормалізувати загрозливий стан, не задумуючись над тим, що тим самим стали заручником фарміндустрії. Якщо високий тиск – приймаємо гіпотензивні, високий цукор – похідні сульфанілсечовини, високий холестерин – статини і т. д. Але жодного безпечного хімічного препарату не буває! До того ж, практично жоден із них не виконує сподівань, на них покладених!
Я поясню, чому. Якщо Вам при високому рівні цукру запропонували вживати, скажімо, по півтаблетки діабетону, чи справитеся Ви із цукровим діабетом? Сто відсотків, що ні. Спочатку буде півтаблетки, потім ціла, потім кілька на добу, далі інсулін (якщо дотягнете до того часу), і його дози з кожним разом будуть усе більші і більші…
Така сама ситуація і по гіперхолестеринемії, тобто, високій концентрації холестерину, навіть ще гірша, бо приходить момент, коли статини уже не компенсують його. Чому так відбувається? Тому що боротьба іде з наслідками, а не із причиною. І скільки б ми не старалися, кінцевий результат прогнозований. Потрібно не розганяти дим, який спричиняє пожежа, і який заважає дихати, а гасити пожежу! Загасите вогонь, дим сам розвіється.
– Ви обіцяли пояснити небезпеку хімпрепаратів та їх малоефективність…
– Про ці питання треба розповідати окремо. Для початку розглянемо цукровий діабет та гіперхолестеринемію. Як діє компенсатор при цукровому діабеті? Треба прийняти таблетку- стимулятор β-клітин підшлункової залози (острівці Лангерганса). На перший час отримуємо результат, але чим більше стимулюємо, тим менше стає β-клітин. Старі та виснажені відмирають, а нові не утворюються. Для ділення клітини, тобто мітозу, необхідно створити певні умови. А коли клітина працює понад силу протягом всього свого існування, де візьмуться ці передумови? Звідси і результат – екзогенний інсулін.
Тепер поговоримо про гіперхолестеринемію. У нормі, тобто в гомеостазі, 80% холестерину синтезується самим організмом, а 20% надходить з їжею. Якщо ми обмежили себе антихолестериновою дієтою, практично нічого не міняється, організм буде синтезувати не 80, а 90 відсотків. Застосовуються препарати групи статинів. Це блокатори, інгібітори ферменту ГМГ-КоА редуктази. По-простому, блокатори рецепторів печінки, яка є основним синтезатором холестерину. На перших порах це також спрацьовує, але, окрім печінки, холестерин продукують: кишечник, нирки, наднирники, статеві залози, які з часом збільшують свою функцію продукування, перебираючи на себе недостатність печінки. Саме тому холестерин знижуватися не буде. Можна сказати, що при цій пожежі маска від диму і віник, яким його розганяють, вже не діють.
Така або подібна ситуація і при інших симптомах, у т. ч. нефропатії та хворобах шлунково-кишкового тракту, особливо при панкреатиті з перспективою панкреонекрозу.
– А Ви можете на це вплинути?
– Якби не міг, не було б сенсу писати книгу чи давати інтерв’ю. Звичайно, можу, особливо тоді, коли справа стосується високого холестерину чи цукру, а препарати- компенсатори ще не приймалися. Питання нормалізації, навіть на тривалий термін, буде не складнішим, ніж при ГРЗ, та й не дорожчим. Складніше з уже травмованими хімією органами, але також не безнадійно. Результати будуть, і такі, що не спостерігалися у світі жодного разу!
– Ого! Давайте детальніше!
– Детальніше написано в книзі «Правда життя». А у загальному сенсі ситуація така: вплив на атеросклероз через ДНК, навіть не так, вплив на судинний ендотелій через ДНК. Оксиданти, або як ще кажуть, вільні радикали, руйнують його (про це говорилося раніше), а ми відновлюємо.
– Яким чином?
– Ми відбираємо ДНК у двостулкових молюсків Anodonta Bivalvia, лущимо його, наче горіх, а воно, в свою чергу, перепрограмовує наше, особливо клітини ендотелію.
– Звучить якось фантастично…
– Нічого подібного! На перший погляд, можливо, так, але наукова медицина та практична – речі відмінні, і пріоритет все ж буде за практичною медициною. При вперше виявлених високих рівнях холестерину та цукру нормалізація мінімум у 90%. Я можу заключити парі з любим бажаючим, навіть шию покласти під гільйотину, в тому, що у 9 із 10 випадків стан нормалізується. Можливо, ефективність буде і більше 90%, але не хочеться ризикувати шиєю, на якій, як відомо, кріпиться голова. Хоча подібні результати стосуються цукрового діабету ІІ типу. З першим, юнацьким спонтанним, набагато проблематичніше, і парі тут неактуальне.
– То що ж це за панацея така?! Скажіть уже і мені, і людям!
– Це «БіоСЕСС» (Біологічний стабілізатор ендокринно-судинної системи). Поки що він зареєстрований як біологічно активна добавка, парафармацевтик. На щось більше поки немає грошей, але це питання часу. Другий – «ПропреС» (Протипухлинний препарат Савчука), який впливає на пухлини. Я його позиціоную як засіб проти полікістозу. Результати просто вражаючі!
Хочеться попередити та проінформувати людей відносно артеріального тиску та ожиріння. Це не симптом, а симптоматична складова атеросклерозу, тому не варто мати надію, що артеріальний тиск та вага прийдуть до норми з першого разу. Вони накопичувалися не один місяць чи навіть рік, тому і щезнуть не одразу, але вони будуть знижуватися, не набагато, на 1,5-2 кг, та на 10-20 мм. рт. ст., але стабільно і на тривалий час.
– Що Ви хотіли б побажати на закінчення?
– Сам я фізіологічно здатен жити 150 років – як нам відведено природою та передбачено геронтологією. Тому бажаю читачам, щоб вони побачили, як це відбудеться. Що для цього потрібно зробити? Читайте книгу «Правда життя» на сайті http://biosess.at.ua/. Хто не має можливості користуватися Інтернетом, телефонуйте нам: 0382-71-85-40 або 097-576-19-83.
Спілкувалася Людмила Луніна
– Ну добре! Яка перспектива, що це крім здоров’я дасть людям, державі в кінці кінців?
– Це те питання яке я дуже хотів почути, дякую за нього. Якщо в найближчий час в Україні передбачено вилізти з боргової кабали, подолати кризу, ввійти до складу країн, хоча б другого світу, то зроблять це не державні мужі, не політики, і не добрі «дяді» з закордону, зробить мій винахід. Панове, керівники держави, ліві і праві, більшість і опозиція, люди доброї волі, даний Богом шанс потрібно використати, не використаємо його сьогодні, завтра використають інші, а ми знову як завжди, будемо пасти задніх.
Прогнозований потенційний попит має складати сотні мільярдів доларів, мається розрахунки це додаткове створення сотень тисяч робочих місць, так і хочеться озвучити фразу лівші «Передайте царю, англичане ружей, кипричом не чистят».

Спілкувалася Людмила Луніна