https://moyagazeta.com/

У Хмельницькому  віднедавна з’явися ще один музей:  приватний, у майстерні відомого  художника Едварда Міляра.

У Хмельницькому художник у своїй майстерні створив музей українських старожитностей

й

редактор17.09.2022

У Хмельницькому  віднедавна зявися ще один музей:  приватний, у майстерні відомого  художника Едварда Міляра. Він же –  екскурсовод  музею, де головні експонати – українська старовина, зокрема  карпатська, волинська, подільська. ЇЇ митець  зібрав  за довгі  роки подорожей Україною. Що важливо:  це, справді, ужиткові речі дуже давнього побуту.  Наймолодшому з кількох сотень експонатів –далеко за двісті років. Деяким – понад тисячу!

Такі речі на аукціонах нині дорого коштують, і їх можна було б успішно продати, проте Едвард Міляр  каже, що з часом, коли відкриється новий  музей історії міста, новосілля якого відкладається через війну, він передасть свій дорогоцінний спадок рідному місту, хмельничанам.

«Я закоханий в українство»,  – сказав художник, який об’їздив світ   з його звичаями, спокусами і цінностями, і скрізь, де не бував, пропагував українську культуру – на своїх полотнах, у тематичних мистецьких лекціях, зустрічах з європейськими колегами.

Про цього непересічного, самобутнього живописця , філософа, який створив понад  три тисячі різножанрових  і різносюжетних полотен, відкрив понад десять авторських виставок, від Києва – до Парижа, написав біографічний роман  «Пришелець з Європи» хмельницький  письменник Микола Мачківський. Відтоді закріпилося за паном Едвардом  ймення Маестро, для якого сенс українського  буття – в історичній пам’яті, оцій матриці спадкоємності поколінь. Доки ми відчуватимемо, як жили, як любили цю землю наші предки, берегтимемо спадок, який нам лишили, доти  буде міцною оця невидима ментальна нить любові,  на якій тримається дух нації.  Цей дух хлопець з історичних Антонін, навчаючись тривалий час  у художніх інститутах в Москві, Смоленську, Мінську, зберіг донині. Бо перед престижними мистецькими вишами був у його житті карпатський магічний край, древнє містечко Вижниця, де на відмінно навчався в училищі  декоративно-прикладного мистецтва. І разом з дипломом  про закінчення закладу в 1963 році на все життя зберіг любов до гуцульської автентичної культури, і ця пристрасть  переросла  й у любов до подільської старовини.

«Гуцули все свою давнє зберегли не лише у розлогих вишиванках, орнаментах , а й віками зберігали речі побуту в своїх оселях. І дарували  їх мені, як святе, і багато чого  я в них купував. Це дивовижні речі», – розповідає пан Едвард, показуючи  свою музейну експозицію. Кухлі, збани,  фляги, пляшки, підсвічники з дерева, а також привезені на Коломию та в Західне Поділля з Європи із забутих нині металевих сплавів,  тарелі, горнятка, дерев’яні хатні хрести розповідають, як жили  наші діди-прадіди, що споживали, як відпочивали і працювали, у які дивовижні  речі здатні перетворюватись звичайна глина, дерево в руках народних майстрів.

Митець пригадує, як з однокурсниками  на початку 1960-их років створили творчу міні-групу, до якої входили Володимир Карета, Валерій Жалко і Едуард Жуковський. Вони писали  картини винятково  на гуцульську тематику. Ходили в гори, спілкувалися з місцевими жителями, слухали їхні захоплюючі розповіді, а потім перевтілювали це в художні образи. Ще навчаючись у Вижниці, художник захопився  романтикою  декоративності в мистецтві, його «Буковина», «Галіція», «Гуцулка у рукав’янці», ескіз до картини «Слов’янство», чимало портретів і пейзажів ущерть наповнені гарячими кольорами, барвами, тонами і напівтонами, промовляють самим настроєм, музикою.

Починаючи з 1994 року, художник поглиблено займається філософією і робить персональні виставки у відомих історичних центрах України, стає академіком міжнародної академії основ буття(МАФОБ), учасником багатьох міжнародних конференцій. У багатьох містах України виступає з філософськими лекціями про врятування  світу. І нині митець і філософ переконаний, що саме збережена і примножена українська культура – це фундамент щасливого майбутнього України.  Це отой дух, який робить націю невразливою і гідною.

Про це й написав у своєму зверненні до хмельничан, запрошуючи всіх  до  свого дивовижного музею нашої національної спадщини: «Я, член Спілки художників України, академік  МАФОБ Едвард Міляр, запрошую вас у створений мною міні-музей  українських національних стародавніх предметів, художньо-прикладної кераміки  та інших речей з Буковини, Галичини, Волині,Поділля. У міні-музей можуть приходити художники, письменники, прикладники, творчі люди міста  та народжувати творчі думки,  образи, отримувати враження т від старовинних  предметів наших предків, нашого українства».

Міні-музей художника відкритий  на вул. Свободи, 9-А, де знаходиться регіональне відділення НСХУ, на четвертому поверсі. Зробіть  собі подарунок у день нашого міста.

Тетяна Слободянюк.