https://moyagazeta.com/

Яйце та дим як останні аргументи

Але цього разу ідея юнака припала до душі частині парламентарів. І в залі засідань при голосуванні Закону про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, мабуть, згадавши івано-франківського сміливця, армія меншості вирішила вчинити так само. Цього разу ціллю був обраний спікер – Володимир Литвин. Можливо, депутати вважають моральні та фізичні дані Володимира Михайловича у багато разів вищими за такі ж характеристики Віктора Федоровича. Саме тому було кинуте не одне нещасне яйце, а учинений справжній артобстріл голови ВРУ. Але чи то психіка та статура пана Литвина виявилися міцнішими, чи то парасольки, вчасно піднесені охороною допомогли – він ніяк не хотів втрачати свідомість, і продовжував вести пленарне засідання. В результаті ВРУ завдяки 236 голосам усе-таки прийняла Закон.

Отже, «за» та «проти» розподілилися таким чином: фракція Партії регіонів дала 160 голосів. Оскільки відсутніх у залі не було, то лише один з регіоналів Д. Шенцев у силу, напевне, нездоланних обставин, не голосував. Незрозуміло чому, але, згідно з офіційною сторінкою та даними, оприлюдненими на сайті Верховної Ради України, 145 бютівців зі 154 вважалися відсутніми під час прийняття цього закону. Решта 9 погодилися з більшістю. Що ж стосується НУНСівців, до думки більшості доєдналися 7. Решта – 65 – теж були відсутніми. Вся фракція комуністів, підтримавши своїх колег, у кількості 20 осіб, проголосували позитивно. Теж саме стосується і 20 литвинівців. Голоси позафракційних розподілилися так: 13 – за, один – не голосував, двоє (один з них – Тарас Чорновіл) – були відсутніми на засіданні.

І закон було прийнято. Чи поганий він, чи хороший – хто ж вам правду скаже. Так звані «помаранчеві сили» вважають його злочинним, парламентська більшість та прибічники їхніх поглядів – благом для України. Лише час все розставить на свої місця. А яким кожен з читачів газети та громадян держави в цілому вважатиме його для себе – то справа кожного.

Але хто ж врешті-решт зчинив «яйцеобстріл» у сесійній залі? Якщо вірити статистиці, то опозиція була повністю відсутньою. Може, це коаліція вирішила зайнятися «самопоїданням» за прийнятий закон? Чи то в залі завівся аж ніяк не дружньо налаштований «бабай», який уміє влучати у спікерів парламентів яйцями та «напускати диму в очі»? Тоді, мабуть, варто звернутися до духовенства – чи то Московського, чи то Київського патріархату (в залежності від владних розкладів), аби такий агресивний полтергейст зник. Але, що найголовніше, опозиції нарешті потрібно звикнути до того, що вона – теж влада, а не «тупо» висмикувати з апаратів для голосування свої картки. Чомусь, у залежності від розстановки політичних сил та від того, хто отримає владу більшості, БЮТ-НУНС та ПР обмінюються місцями, застосовуючи все ті самі прийоми: блокування. Але за часів регіоналівського супротиву не було такого, щоб у спікера летіли яйця, а до зали проносилися димові шашки… Отут вже безвихідь і несила опозиції виявилася у найвищому ступеню. Не вистачає лише вогнепальної зброї, щоб представники опозиції, зневірившись у тому, що «правда восторжествует», почали прямо у сесійній залі відстрілювати своїх опонентів: спочатку спікера – потім решту.

Та й взагалі виникає думка щодо врівноваженості та психічної стабільності наших обранців. Вже нікого не дивує кримінальне минуле народних обранців найвищого ешелону влади. Подив викликає його відсутність – аж не віриться, коли кажуть: «не был, не привлекался». Але тут прямо бери та вводи обов’язковою умовою отримання бажаного депутатського посвідчення наявність у людини довідки про душевне здоров’я. Ще краще, якщо вона буде отримана не у представників нашої «безкоштовної» медицини, а підтверджена незалежними закордонними фахівцями-психіатрами (які мешкають якомога далі від України, наприклад – у Австралії). Може, хоча б тоді поменшає блокувань трибуни, і вони почнуть домовлятися як звичайні нормальні законослухняні люди.

Не треба забувати й про ті самі продукти харчування, які витратили на безпрецедентну акцію. Панове депутати, порухайте мізками (у кого що залишилося), і дослухайтеся до того, що вам кажуть. Сьогодні в Україні стільки жебраків, стільки інтернатів для інвалідів та людей похилого віку, стільки будиночків для залишених без батьківського тепла маляток… Чому б не взяти усі ті яйця та не віднести саме у ці заклади, цим людям? До речі, у буремному 2004-му регіонали, які програли Президентські вибори, публічно розчавили кілька десятків кіло апельсинів. Вони також би стали у придатність хворим діткам. Невже нічого у нікого не болить?

А тепер висловимо співчуття. Співчуття усім прибиральникам стін приміщення ВРУ. Дорогі наші! Ми усі, навіть домогосподарки, подумки з Вами! Скільки зусиль треба, щоб таку «кімнатку» потім відмити від залишків сирого дієтичного продукту! Жах… От дати б кожному з 450 по ганчірці і щоб «язиком» до блиску…

І наостанок хочемо звернутися до наших шановних «братів по розуму» з інших країн. Ми розуміємо, що ви все бачили. Але запам’ятайте головне: ми не такі! Нам за них соромно! Вони – і ті, які нібито працюють, і ті, що в цей час балакають (зауважимо – залежить від того, хто в більшості, а хто в меншості) – ще не вся Україна.

Євгенія Ручко