https://moyagazeta.com/

Свавілля сільського голови чи боротьба за землю?

«Комітет моніторингу діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування» надав інформацію з приводу звернення депутатів Лісогринівецької селищної ради на імґя Олеся Вітряного, який очолює вищезгадану громадську організацію. Предметом звернення, по словам обурених, стало свавілля місцевого сільського голови Євгена Грицини, який, за рішенням 24-ї сесії селищної ради від 24 квітня 2008 року, був усунений з цієї посади. Слід відзначити, що суддею Хмельницького міськрайонного суду Латюком П.Я. 20 серпня 2008 року винесено постанову, якою позивні вимоги Грицини Є. Д. про визнання протиправними рішення №2 24-ї сесії Лісогринівецької сільської ради від 24 квітня 2008 року залишили без розгляду.

Але рішення сільських депутатів та суду в прямому розумінні не хвилюють Євгена Дмитровича, оскільки повноваження складати він не збирається. Але пан Грицина, по словам депутатів, не виконував ряд обовґязків. Сільські управлінці повідомили про порушення вимог ч.1 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Лісогринівецьким сільським головою на розгляд сесії більш як 2 роки не вносилася кандидатура секретаря ради. Натомість, всупереч вимогам закону, обовґязки секретаря виконує депутат минулого скликання Шуприна О.Г., яка наразі не є депутатом. Закономірним в даному випадку став протест прокурора Хмельницького району від 24.04.07 №549, що був адресований сільському голові. Але усе виявилось марним, оскільки вимоги протесту і досі не виконані.

Всупереч вимогам чинного законодавства секретар ради і досі не обраний. «Чорний список» поповнює й звітність перед громадою про використання бюджету сільради. Впродовж двох років сільський голова просто відмовляється прозвітувати про його виконання. Серед переліку претензій, предґявлених Грицині, нагально постає відсутність плану соціально-економічного та культурного розвитку сіл Лісові Гринівці та Скаржинці. Цим порушено Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого сільський голова повинен забезпечити підготовку проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування. З приводу даних проблем, про які повідомили депутати Лісогринівецької сільської ради, робоча група «Комітету моніторингу діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування» 18 вересня прибула з візитом до депутатів сільської ради та, власне, до Євгена Дмитровича.

Зустріч відбулася під відкритим небом, та проливним дощем. Як не дивно, але приміщення сільради було зачинено, а секретар і голова по невідомим причинам були відсутні на своїх робочих місцях, незважаючи на те, що четвер є офіційним прийомним днем. Що особливо здивувало – сама будівля, в якій проводяться слухання сільських депутатів. Стан приміщення і без відповідної експертної комісії можна оцінити, як аварійний. За словами жителів, сільська рада переїхала з колишнього приміщення, яке знаходилось у набагато кращому стані, за рішенням сільського голови. Найбільше вразило те, що будівлю сільради важко відрізнити від місцевого «вечірнього ларька»: недоглянута глиняна споруда; на одному з вікон красується залізна решітка, а від скла залишились лише уламки; будь-які вивіски, що свідчили б про назву установи, відсутні. Розмова з мешканцями не забарилася. Ті одразу почали відверто нарікати на голову і скаржитися на низку проблем, які потребують нагального вирішення. Як виявилось, Лісові Гриніві досить-таки постраждали від свавілля сільського голови. Жителі села навели дані з приводу земельного розпаювання. Було роздано 114 земельних паїв. Здається, немало, але лише 18 з них потрапили у власність жителів села. Варто лише уявити розчарування селян. Ще б пак, ціни на земельні ділянки в приміській зоні ростуть, як гриби після дощу, а перспектива становлення села, як одного з мікрорайонів Хмельницького, робить прилеглу територію ласим шматком. Нарікали на аварійний стан будинку культури.

 

Молоді потрібно десь зганяти юнацький запал – у клубі постійно проводяться дискотеки. А приміщення знаходиться в аварійному стані, селяни остерігаються, що в будівлі обвалиться стеля. Було піднято питання про невирішену проблему з стихійними сміттєзвалищами, про усунення яких сільський голова навіть і не думає. Гостро постає проблема відсутності аптеки у селі, від чого чимало селян зазнають, мґяко кажучи, незручностей. Відсутній дорожній знак «Обережно – діти!» поблизу місцевої школи. Припинені роботи по ремонту вуличного освітлення, на які було виділено близько 250 тис.грн. Доволі гостре питання з місцевим кладовищем, оскільки через земельні «заморочки» не відводиться відповідна територія для поховань. Ганна Семчук, пенсіонерка та учасник бойових дій, висловила своє невдоволення від імені односельчан: «Людей ховають у ровах, могила на могилі. А де будемо ховати далі? Цвинтар потребує ремонту, а селищний голова лише посміхається і каже, що кошти відсутні. Власними зусиллями було зібрано 4700 гривень з жителів села для приведення місця поховань у належний стан».

Бідкалися люди й з приводу підтримки малого та середнього бізнесу. Наявним прикладом відсутності можливості для розвитку малого бізнесу є підприємець Василь Цяцькун, який вирішив поділитися з читачами «Моєї газети +» проблемами села: «Будинок побуту продано, зараз там продають пластикові вікна. Натомість, аби щось зремонтувати, потрібно їхати до міста. Не кожен має таку можливість, враховуючи людей пенсійного віку. До минулого часу була на селі лазня. Яке ж село без лазні, коли після сільськогосподарських робіт просто необхідно привести себе до належного стану. А тепер немає – приміщення лазні приватизували і продали. Я кажу сільському голові, мовляв, виділіть землю – побудую лазню, буде користь і селу, і мені, і Вам. Землю було виділено.

Я пройшов всі інстанції, важкої ціною здобув усі необхідні документи, вже мав будуватись, але тут Євген Дмитрович відмовляє. Це, взагалі, по-людськи? Стільки часу, зусиль і сподівань було витрачено – усе коту під хвіст». Депутат Юрій Кравчук зазначив, що з вини сільського голови постраждалі від градобою 31.05.2007 р. не отримали грошової компенсації на загальну суму близько 87 тис. грн. за матеріальну шкоду, завдану стихійним лихом. У відповідь на депутатський запит отримали наступну інформацію районного відділення МНС України у Хмельницькій області – компенсація, на відміну від інших сіл, не була отримана з причини невчасного подання сільського голови Грицини Є.Д. усіх необхідних документів до районного відділення МНС України. Термін затримки від встановленої дати подачі документів становив 5 місяців. Юрій Вікторович, будучи головою бюджетної комісії, зазначив: «На ремонт місцевих криниць було закладено 40 тис. грн., але наразі бюджет не виконується і про використання коштів Євген Дмитрович не звітує.

В разі його не виконання на наступний рік держава запровадить штрафні санкції, і бюджет села Лісові Гриніві скоротиться. Також було виділено 400 тис. грн. на проведення і ремонт водогону. Лише половину з зазначеної суми використано». Поки що ситуація «висить у повітрі», але правда одна. І маємо надію, що скоро Лісові Гринівці заживуть повноцінним життям, а конфлікти місцевого самоврядування залишаться далеко у минулому. Наразі вже направлений депутатський запит голові облдержадміністрації та правоохоронним органам області для надання компетентної оцінки та реакції на дії посадовців. Олесь Вітряний пообіцяв особисто доповідати по даному питанню на сесії обласної ради.