https://moyagazeta.com/

Чи збережемо пам'ять поколінь?

Темою для обговорення стало збереження пам’яток історії, а саме – братських могил євреїв, яких масово знищували час Великої Вітчизняної війни: знавці кажуть, що в Хмельницькій області таких зареєстрованих захоронень нараховується п’ять десятків, проте фактично їх вже близько сімдесяти. Головуючим на засіданні був директор «Хесед Бешту» Ігор Ратушний.

Знову проблема збереження таких пам’яток була порушена на обласному рівні через лист, адресований голові ВРУ В. Литвину. Його автором став Аркадій Вайнер, мешканець Вінницької області, – учасник бойових дій, інвалід війни 1 гр., який чи не єдиний з 5000 розстріляних німецькими фашистами у 1942 році вижив . Тіла загиблих, серед яких мати, три сестри та брат автора листа, поховані в 3 могилах, 2 з яких знаходяться в лісі поблизу села Манівці, а іще одна – у полі недалеко від цього ж села. «Кожного року, – розповідає у листі чоловік, – я відвідую ці могили. У мене вже нічого не залишилося, як відвідати могили».
Проте, за радянських часів і пам’ятник, і написи з інформацією про полеглих тут були. Як розповідає автор, наразі братська могила знаходиться у занедбаному стані, та й дороги, що ведуть до могил, побиті та й у негоду розмиваються дощем. На свої звернення до влади пенсіонер отримував відповіді: «На могилах в День Перемоги проводять покладання вінків, мітинги». Ось і довелося звернутися старенькому до голови ВРУ за допомогою: «Звертаюся до Вас з великою надією, що тільки Ваше втручання допоможе облаштувати могили і справити дорогу…, щоб можна було не тільки зайти, але й заїхати, бо йти вже нема кому – по 84-85 років». Варто додати: автор звернення до пана Литвина – мешканець сусідньої, Вінницької, області. Лист знову дійшов до сільського голови с. Манівці.

Оскільки, за чинним законодавством саме на адміністрації населених пунктів покладено відповідальність за благоустрій та збереження історичних пам’яток, що знаходяться у межах селищних рад – місця поховань теж входять до цього числа, ініціативна група голів селищних рад Красилівського району, на території якого існує багато давніх єврейських поховань, виявила бажання зустрітися з представниками єврейської громади та визначити, яким саме чином варто проводити розчистку кладовищ, адже існують певні національні канони поховання та облаштування могил.
Впродовж майже півтори години, учасники круглого столу не лише познайомилися з національними традиціями поховання євреїв, але й пройшли правовий «лікбез» щодо деяких норм чинного земельного законодавства: подекуди пам’ятки історії та могили знаходяться на приватних територіях або посеред оброблених полів, що уже належать не державі, а приватним особам.
Крім того, болючими є і фінансові питання: при досить обмежених місцевих бюджетах, на утримання пам’яток культури майже не залишається коштів, а сільські голови, знаходячи компроміси з місцевими підприємцями, власними силами намагаються утримувати пам’ятки історії, не отримавши від районної та обласної ради необхідної допомоги.

В результаті зустрічі учасники круглого столу вирішили звернутися до голови Хмельницької обласної державної адміністрації Василя Ядухи із резолюцією, в якій пропонуватиметься ряд заходів, що сприятимуть збереженню пам’яток історії, зокрема вони стосуватимуться передбачення коштів у бюджеті коштів на утримання таких об’єктів, а також закріплення за навчальними закладами, що знаходяться на території місцевих рад, таких могил.
Проте, задовольнити усі вимоги від колишніх співгромадян, що наразі проживають за межами України, щодо утримання могил, правил їх облаштування відповідно до національних традицій неможливо, зокрема, через фінансову скруту. Ігор Ратушний, голова єврейської общини, зазначив: «Ми повинні лише зберегти ту спадщину, яка сьогодні є, відмітити курганні точки, зробити природоохоронну зону відповідно до чинного законодавства і закріпити школи, що мали б дивитися на території тієї або іншої селищної ради за цими могилами, оскільки, здебільшого, ці могили знаходяться в лісі, у полі, що значно ускладнює ситуацію».

Наразі текст документу іще узгоджується між усіма учасниками заходу.
 

Ольга Лисиця для “Моя газета+”