https://moyagazeta.com/

Газові війни на Хмельницькому фронті

Близько тижня вони живуть без газу – відтак, без гарячої їжі. Окрім того, містяни не мають навіть змоги по-людськи помитися, адже водні процедури з використанням теплої води для них вже стали розкішшю: в будинку гаряча вода є завдяки так званим газовим колонкам. Власне, газові колонки і стали  причиною відключення будинку. Газівники кажуть: водонагрівальні прилади встановлені у недозволеному місці – у ванній кімнаті, а мали б бути на кухні.

Сергій Михайлович, якого обрали головним по будинку, каже, що усе почалося 13 березня, коли вранці з’ясували повну присутність відсутності газу в мережі: «Тоді я зателефонував у газконтору і запитав про причини. Мені повідомили: заміна газового лічильника”. Лічільник замінили, і увечері газівники почали обхід  квартир – нібито перевіряли  наявність витоку газу.  До Сергія Михайловича теж заходили, але, за його словами, окрім шлангу, інших зауважень не було. Людина вважає себе сумлінним споживачем, тому він виправив недолік, замінивши шланг, але про перенос колонки навіть мови не було! Наступного дня на дверях будинку з’явився перелік квартир, у якому навпроти номера кожної було зазначено виявлені недоліки. Головний – розташування у забороненому місці  газового приладу.

Старожили кажуть:  газова колонка була у ванній кімнаті відповідно до проекту, з часу здачі. Та й впродовж більше ніж п’ятдесяти років експлуатації будинку жодних претензій до них не було. Газівники та вентиляційники часто проводили перевірки. «Ось у мене в руках технічний паспорт. Я не знаю, хто має право сьогодні це міняти. Тут чітко прописано: у ванній кімнаті знаходиться водообігрівач. Це – технічний паспорт!»
У цій ситуації, як ніколи,  відчувається залежність  людини від благ та надбань цивілізації. Аби хоч якось зберегти здоров’я, за відсутності  газу в мережі,  деяким містянам згодилися давні приятельські стосунки із жителями будинку неподалік: сусіди дають можливість скористатися  їхньою газовою плитою, щоб підігріти кількаденної свіжості суп або закип’ятити окріп для приготування бодай чаю. «Я, наприклад, ходила до першої квартири гріти чай та суп, що залишився в мене ще з того тижня. А зараз ніяк – їмо хліб і більше нічого», – каже 75-річна  Ніна Павлівна, яка самотньо  доживає віку у квартирі. 

Ті ж,  кому менше поталанило з товаришами, сидять на «сухому пайку» – гріють чай китайськими кип’ятильниками, готують бутерброди. Головний по будинку Сергій Михайлович бідкається: «Я одночасно лікую шлунок – п’ю альмагель, і їм сухі бутерброди! У мене вже тиск піднімається! А мені всього лише 62 роки». Він також зауважує, що разом з ним живе його онкохвора дружина, яка теж має певні потреби щодо побуту. А іще, окрім  важкохворої дружини Сергія Михайловича, тут проживає 90-літня старенька бабуся – лежача хвора, та  молода родина із семимісячною дитиною. 

Окрім того, люди нажахані майбутніми витратами, адже їм треба буде сплатити не лише за перенос газового приладу з однієї кімнати у іншу, але й замовити новий технічний паспорт. Додаткова радість і у продавців будматеріалів, адже доведеться  витратитися на позаплановий ремонт квартири, що для багатьох уже є недосяжною розкішшю. Броніслава Погодонько, 80 років, інвалід першої групи, вперше за кілька місяців вийшла на двір, щоби взяти участь у зборах. Взимку вона боїться залишати помешкання, яке знаходиться на п’ятому поверсі будинку через інвалідність –  численні переломи. Старенька  бідкається: «У мене красиво обложена стіна – допоки молода була, то іще постаралася. Тепер кажуть: отут мають усе розворотити. А в мене замість вікна з кухні у ванну – сітка без скла, через яку проходить повітря. Вони не мають права навіть поворухнути нею!» 
На зборах усі мешканці були обурені діями ПАТ «Хмельницькгаз», які вважають неправомірними. Люди кажуть, що тільки  з півроку тому якість «бриті хлопці» обходили квартири і повідомляли мешканцям, що у їхніх помешканнях є порушення – газові колонки знаходяться в забороненому для цього місці. Проте, жодних приписів та офіційних повідомлень, лишень – слова. Мешканці запевняли: якщо їм не включать газ, то вони перекриватимуть залізничні шляхи.

Показуючи свою квартиру, Сергій Михайлович продемонстрував журналістам: витяжка в санвузлі, де зараз встановлено колонку, працює, як годиться. Тому він не розуміє: чому це його примушують переносити газовий прилад у кухню, адже, на його думку, жодної небезпеки зараз немає.  Небезпечніше буде, якщо газівники усе ж перенесуть газову колонку у кухню, посилаючись на нові ДБН 2001 року. Цим документом передбачено, що об’єм  приміщення повинен бути не менше 15 м3.  У будинку ж – крихітні кухні, площа яких дорівнює 5,1 м2. Помноживши на висоту, матимемо щось близько 12,5 м3.
У ПАТ «Хмельницькгаз» бачать ситуацію дещо інакше. Там запевняють, що13 березня 2012 року в будинку проводилися роботи з його планового обслуговування: „Для цього, відповідно до Постанови № 2246  Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил з надання населенню послуг з газопостачання», ми маємо право призупиняти газопостачання. Про це  було повідомлено  МУ ЖКГ,  ЖЕК,  ХМВ УМВС. Мешканців повідомили про майбутні незручності через об’яви на під’їздах. Окрім того, їх  попереджали про усунення порушень письмово – у лютому видавалися попередження під підпис абонента, про що є відповідний запис у Журналі реєстрації попереджень.

Уже в середині березня в тих квартирах, де не було виявлено порушень або власники яких дали можливість відключити газові прилади, встановлені з порушеннями, зокрема –  розміщені газові колонки у ванних кімнатах, послугу відновили”.
На момент верстки газети було три стояки, загалом – чотирнадцять квартир, які залишалися без газпостачання. 
Газівники спростовують і той факт, що з часу заселення будинку колонки розташовувалися у санвузлах, посилаючись на проект газифікації будинку по вулиці Володимирська, 105 № 465 від 1960 року, де вказано, що газові водонагрівальні прилади повинні бути встановлені на кухні. Іще один аргумент – ДБН від 2001 року, відповідно до яких не допускається розміщення газових приладів, зокрема, в санвузлах. У «Хмельницькгазі» запевняють, що протягом усього часу, від  моменту прийняття нових будівельних норм, мешканці попереджалися про наявні порушення, багато з яких були успішно усунені. Люди ж переносили колонки самовільно, не ставлячи до відома  газову службу. Також газівники зауважують, що почастішали випадки, коли люди переносять газові прилади самовільно, облаштовують  примусову вентиляцію або взагалі про неї забувають. 

Загалом, усунення недоліків буде коштувати мешканцю близько 400 грн. Підприємство, яке виконає ці роботи, мешканець зможе обрати самостійно. Головне, аби  воно мало відповідні ліцензії дозволи. Але то  – для забезпечених.  Малозахищеним  хмельничанам допомагатимуть відновити систему,  найвірогідніше, безоплатно. На побоювання мешканців щодо того, що кухні замалі, кажуть: для газового проточного водонагрівача з відводом продуктів згоряння у димохід нові ДБН не регламентують об’єм приміщення, відтак 15 м3 буде достатньо, оскільки він є приладом тимчасової дії. Обмеження стосується лише колонок з відводом продуктів згоряння у приміщення.  

У Антимонопольному комітеті, куди редакція звернулася за коментарями, аби виключити факт зловживання ПАТ «Хмельницькгаз», обіцяють: вислухають обидві сторони, перевірять факти щодо інциденту.  Начальник Хмельницького управління Віталій Олуйко зазначає, що така ситуація виникла через кількість аварій через порушення правил використання газу у побуті: «Радянські ГОСТи замінюються сьогодні більш сучасними, а житловий фонд потребує модернізації. Окремі люди, які живуть у багатоквартирних будинках, навчилися самовільно переобладнювати власне житло – без проектів та погоджень. Але коли вони втручаються в систему газо-, тепло-, водопостачання, без згоди природного власника, це небезпечно своїми наслідками». Водночас він запевняє, що сигнал від мешканців вони перевірять, оскільки монополісти не завжди поводяться  сумлінно, і каже: „Встановимо істину у найстисліші терміни». 

Альона Хмельницька