https://moyagazeta.com/

«Ліцей – не назва, а спосіб життя»

Саме тому редакція і вирішила завітати у гості до директора закладу Броніслави Володимирівни Бейдерман.
Востаннє авторка заходила у школу півроку тому, тому було з чим порівнювати. І зовні, і всередині неозброєним оком помітна проведена робота: нові горщики для вазонів, сучасні фіранки на вікнах у коридорах, прибудовано хол, у якому працює теплова завіса, повністю реконструйовано два туалети, зроблено ремонт в учительській, потроху вдосконалюється зовнішній вигляд практично у кожній класній кімнаті, біля входу вчителі разом із учнями посадили квіти. Нещодавно було відкрито музей Ліцею №17, де розміщені фото педагогів та випускників, дошка пошани, а також вражаюча кількість грамот, кубків та інших нагород ліцеїстів. „Ліцей – не назва, а спосіб життя” – ось девіз учнів та вчителів Хмельницького ліцею №17.

Учні з гордістю відгукуються про ліцей, у якому навчаються. Помітно, що вони щирі та відкриті. Хто ж краще та достовірніше розповість про школу, як не ті, хто відвідує її кожного дня, проводячи по 6-8 годин у цих приміщеннях, отримуючи знання та спілкуючись із учителями та однолітками?

„Нещодавно протягом чотирьох днів у нас проводився конкурс талантів, який визначав кращих ліцеїстів у 4 жанрах: танцювальному, співочому, вірш/гумор, оригінальному. Виявилося, що у нас навчаються справді талановиті діти”.
Президент ліцею №17: „У нашій школі День самоврядування проходить надзвичайно цікаво і насичено, хоча деякі мої друзі з інших шкіл навіть не чули про таке свято. А у нас це дуже давня традиція. В цей день учні старших класів самі проводять уроки, є свій директор, завуч; проходить конкурс краси „Міс ліцею”, ярмарка млинців. Доречі, учителям в цей день також проводяться уроки. Зазвичай закінчується він КВН-ом, де змагаються дві команди: „Королівські блазні” (учні) та „Веселі піран’ї” (учителі). А далі – радісне єднання!»

Ігор Тристан: „У нас „праздничная школа”: проводится много мероприятий, которые оставляют приятные ощущения. Кстати, именно из-за этого в будущем я хочу стать аниматором – тоже хочу дарить людям хорошие чувства”.
Дуже багато ліцеїстів випробовують себе і свої сили, беручи участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах та міжнародних конференціях, вони пишуть та захищають наукові роботи, достойно представляючи Хмельницький ліцей №17 та освіту Поділля загалом. Також команда учнів ліцею №17 вдало представила проект економічно-соціального розвитку міста у конкурсі „Хто хоче стати мером”, зайнявши 2-ге місце.

Лілія Петрина: „Усі предмети викладаються на належному рівні. Нещодавно ми зайняли почесне друге місце на міжнародній конференції „Зоряний шлях” у Дніпропетровську”.
Окрім цікавих заходів, учні розповіли, що вони займаються благодійністю: збирають речі, іграшки, які потім завозять у дитячі будинки. Виявляється, ліцеїсти двічі на рік їздять у екскурсійні подорожі разом із вчителями. Старшокласники говорять, що їм дуже подобається їздити туди з директором Броніславою Володимирівною – вони можуть більше часу поспілкуватися з нею.
На запитання: „Ким ви хочете стати?” звучали відповіді: юристом, критиком, вчителем хімії, кухарем, аніматором, актором… Для нашого часу звучить досить дивно, але наші співрозмовники зазначили, що не турбуються про майбутнє: хоча і навчаються по профілях, та не бояться жодної професії, тому що отримують освіту на високому рівні.

„Мені подобаються нові лавочки на вулиці, подобається, що я можу посидіти на них, покласти портфель”. (Діма Кісера, 10-А клас)
„Директор у нас – просто супер! Лише подивіться на школу, яка вона стала за півроку!”
„Скільки за останні півроку зробили у нашій школі, – стільки не робили, напевно, за всю історію закладу”. (Роман Поляк, 10-А клас)

„Наша школа змінюється на краще: відкрили музей, зробили гарний ремонт, невдовзі буде форма”. (Настя Закриницька, 10-А клас)
„Наша директор – людина проста. Вона повністю віддається школі і дітям. До неї можна прийти за порадою”.
„Одного разу ми усім класом прийшли до Броніслави Володимирівни додому на чай, і вона радо нас прийняла. У неї тоді був день народження”, – з посмішкою згадує Аня Дика.
„З учителями у нас демократичні відносини. Вони завжди готові до діалогу. У цю школу приємно повертатися, тут домашня атмосфера, яка не забувається” – президент ліцею.

Член батьківського комітету Юлія Крижановська про переміни у школі: „В этом году мы зажили по-новому. Такого отношения как сейчас, раньше не было. Родители свободно могут попасть к директору, им не нужно подолгу ожидать под дверью. В конфликтах директор всегда становится на сторону ребёнка. Честно говоря, мне жаль, что мой сын учится в 10-м классе и скоро окончит школу – не успеет поучиться в хороших условиях”.

Добре, коли людина на своєму місці, є фанатом своєї справи у хорошому змісті цього слова. Тоді вона повністю віддається справі, людям, живе не даремно на цьому світі й виконує своє призначення, своє покликання. Це завжди захоплює, приносить радість та надихає інших.

Галина Королевська