https://moyagazeta.com/

ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ ВИКОНАВЧОМУ ДИРЕКТОРУ НАІУ СКРИПКА Н.С.

При забудові міста, його інфраструктури і житлових будинків необхідно уникати зайвих (необов’язкових) архітектурних ускладнень, різноманітних лабіринтів, різких крутих порогів, східців, в тому числі гвинтових. Краї сходів обов’язково обкантовувати, виділяти контрастним кольором. Слизькі поверхні додатково покривати безпечними матеріалами та передбачати орієнтовні поручні;
У громадських місцях та місцях відпочинку при архітектурному проектуванні необхідно планувати подвійне освітлення, яке регулюється від мінімального до максимального, чого потребує людина з послабленим зором;

Площі, вулиці і підходи до інфраструктури міста не варто стелити плиткою, так як в дощову і зимову негоду вона стає особливо слизькою і небезпечною для усіх людей, а вже надто – для людей з глибокими аномаліями зору. Біла тростина, яка служить незрячому орієнтиром у просторі, ковзає по поверхні плитки і втрачає своє призначення. Крім того, носки і підбори взуття чіпляються і застрягають між плитками, що спричиняє падіння і пошкодження взуття;
Двері в різних установах встановлювати з фотоелементами, що самі відчиняються;
У супермаркетах, метро ескалатори встановлювати не сходинкові, а стрічкові;
Увага! Незасипані траншеї, відкриті каналізаційні люки, ями, будівельне та побутове сміття — все це є серйозною перешкодою для життя і здоров’я інваліда;

У дворі і під’їзді встановлювати додаткові засоби орієнтування — орієнтовні перила, бордюри, звукові маячки тощо;
Невпорядкована, стихійно насаджена зелень, що звисає над тротуарами або не пропускає світло у вікна квартири, де проживає людина з послабленим зором, може стати причиною додаткових незручностей, побутових ускладнень і психічного напруження.
Незрячі, як правило, обмежені в можливостях спілкування та пересування в просторі. Ось чому добре впорядкований двір для них має особливе значення, тому при забудові потрібно передбачати обладнання куточків відпочинку. Це не вимагає великих затрат, а лише людяності і сумління та буде корисним не тільки для людей з особливими потребами, а й для усіх інших;
На шляху до об’єктів житлового і громадського призначення обов’язково передбачати тротуари, зручні і безпечні для руху людей;
Назви установ, номера будинків при вході в під’їзд позначати шрифтом Брайля;
Позначення поверхів в ліфтах виконувати шрифтом Брайля;

На вокзалах розклад руху, довідкове бюро, каси та інше позначати шрифтом Брайля;
Крім того, категорія незрячих людей щоденно зустрічає на своєму шляху безліч бар’єрів до об’єктів житлового, громадського, культурного призначення, які стосуються не лише архітектурних норм. Переважна більшість їх полягає в тому, що такі служби, як комунальні, транспортні, ДАЇ, торгівельні, шляховики не виконують своїх прямих обов’язків, і недоліки їх роботи і є причиною тих бар’єрів, які перешкоджають інвалідам по зору відчувати себе безпечно та жити повноцінно. Тому, запроваджуючи додаткові архітектурні норми, одночасно необхідно спонукати вищезгадані служби виконувати свою роботу вчасно, сумлінно і з урахуванням потреб людей нашої категорії.
На державному рівні необхідно запровадити розпізнавання (на дотик, за формою, кольором, розміром) грошових купюр незрячими та слабозорими людьми.
Карточки поповнення рахунку для мобільних телефонів позначати шрифтом Брайля.
Для полегшення спілкування на діловому і побутовому рівні необхідно забезпечувати людей з вадами зору мобільними телефонами з озвученою голосовою програмою.

Мусимо зауважити, що найголовніша причина бар’єрів – у свідомості людей, в першу чергу, чиновників, від яких залежить вирішення даних питань. Тому необхідно умови доступності людей з особливими потребами, зокрема, інвалідів по зору, прищеплювати дітям, починаючи з дошкільних закладів. Для цього потрібно створювати певні методики – заняття, ігри в доступній формі для дітей різного віку, аби довести специфіку інвалідності та потреби цих людей. Діти стануть дорослими, і де б вони не працювали, пам’ятатимуть про специфіку потреб своїх співвітчизників — наприклад, в магазині назву товару і цінники писатимуть великим, чітким, контрастним шрифтом, аби всім було видно, при необхідності – детальну інформацію про товар, виробника та інше незрячому покупцеві вони зачитають самі, виявлять чуйність, уважність; будучи комунальником – робитимуть усе, аби наші вулиці були доступні незрячим і слабозорим, і вдень, і вночі; транспортники – будуть чітко зупинятись у визначених місцях, а не де попало та оголошуватимуть маршрут та зупинки; працівниками ДАЇ – особливо уважно стежитимуть за парковкою автомобілів, дотриманням швидкості тощо. А в колективах, де працюють незрячі люди, їх поважатимуть, як рівних собі, бо нині незрячий спеціаліст часто терпить приниження, відверті знущання тільки тому, що він сліпий, тобто часто – густо спостерігається дискримінація працюючих інвалідів у здорових колективах.
У зв’язку з цим звертаємося до Вас, Наталя Сергіївна, і просимо вжити всі необхідні заходи, аби прибрати з життя інвалідів по зору вищезгадані та інші існуючі бар’єри, і зробити доступною для них можливість вчитися, працювати, відпочивати і вести повноцінний спосіб життя та бути суспільно корисним. Наперед вдячні.

3 повагою, Голова Хмельницької обласної організації УТОС
Л.В. Кірікіщук