https://moyagazeta.com/

На жаль, долетить і до Хмельницького…

Особливо після подій у Японії, коли одразу дві атомні станції „Фукусіма-1” та „Фукусіма-2” примусили усі країни світу знову замислитися: чи варто в такий дешевий спосіб ризикувати життям цивілізації?

Питання безпеки використання та розвитку атомної енергетики досить гостре й для Хмельниччини, з огляду на можливу добудову 3 та 4 енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Двадцять тисяч підписів мешканців уже поставили свої підписи проти добудови. Але подолян переконують у тому, що добудова конче необхідна. Один з головних аргументів побудови енергоблоків – економічна доцільність.
Як заявила у травні на одній із сесій Хмельницької обласної ради депутат від фракції Партії регіонів Тетяна Савчук, добудова третього та четвертого енергоблоків станції має стати черговим соціально-економічним проривом у розвитку нашого регіону. За прогнозами, надходження до бюджету мають збільшитися до 100 млн. грн., а до бюджету всіх рівнів – до 223 млн. грн. Планується створити 1763 нових робочих місць.

Губернатор теж неодноразово наголошував на цій вигоді для подолян. На одному з засідань робочих груп Василь Ядуха наголосив: «Кожна людина має побачити перспективи розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів зони спостереження при добудові третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС… На першому плані – соціальна сфера та її розвиток у зоні спостереження. Кожна людина має побачити себе в піднесенні свого міста чи села при добудові енергоблоків, – це найголовніше поруч із створенням нових робочих місць, покращенням показників у галузі промисловості».

У свою чергу, очільник ХАЕС Микола Панащенко наголошує на тому, що добудови 3 та 4 енергоблоків – незворотній процес, і у своїх виступах перед пресою заспокоює громадян у безпеці добудови. По-перше, за його словами, енергоблоки не лише значно відрізняються від фукусімських, оскільки здатні протистояти землетрусам силою до 7 балів при 6 можливих в нашій місцевості, які відбуваються раз на 10 тисяч років, але й оснащені додатковою системою безпеки, здатній протистояти складним аваріям навіть із повною втратою енергозабезпечення. Нові енергоблоки також будуть мати систему пасивного відведення тепла від контаймента, яка зможе працювати автономно. Нові реактори «В-392» – це вдосконалена модель «В-320», і вони мають переваги перед своїми попередниками, акцент – на системах захисту і безпеки. Є іще одна економічна перевага: нову реакторну установку можна буде експлуатувати 60 років.

Борцям за чисте та здорове довкілля теж, кажуть у керівництві ХАЕС, не варто хвилюватися: вода з Горині не використовується – у власному водосховищі атомки достатньо запасів навіть для експлуатації чотирьох енергоблоків, а його рівень на 10 метрів вищий рівня Горині, тому шкоди він річці не завдає.

Одним з аргументів непотреби у добудові додаткових блоків – виробленої електроенергії не буде куди діти. На ХАЕС кажуть: надлишок електроенергії при спорудженні нових ліній електропередач експортуватимуть у східні та центральні області, де відчувається її нестача.

Андрій Ожаровський: на жаль, долетить і до Хмельницького
Але ось що сказав Андрій Ожаровський, експерт організації „Белона”, місто Москва, виступаючи на громадських слуханнях у місті Хмельницькому 13 травня 2011 року: «За освітою я – інженер-фізик. Деякий час працював у інституті Курчатова, тому буду говорити про реакторну частину даного проекту. Я хочу вас закликати не вірити прибічникам атомної енергетики, які некритично сприймають рекламні матеріали, надані російською державною корпорацією „Росатом”. Мені соромно за те, що в моїй країні, у Росії, існує ця лобістська група, котра не лише будує у нас небезпечні і, у принципі, непотрібні країні атомні станції, але й хоче це робити тут, в Україні, і у Білорусі, в інших країнах. (Оплески)

Я готовий надати декілька доказів того, що запропонований проект – ненадійний. По-перше, корисно порівняти з тим, як оцінюють роботи російських атомних станцій російські контролюючі органи. У нас є федеральна служба екологічного, технологічного та атомного нагляду „Ростехнагляд”. З року в рік у її річних звітах зазначається: основні причини збоїв та недоліків роботи атомних станцій Росії полягають у корінних недоліках проектування, будови і експлуатації. Наївно вірити, що тут побудують станцію, в якій не буде недоліків ані під час проектування, ані під час будівництва, ані експлуатації. Ви просто подивіться на наш досвід і на наші уроки та врахуйте їх.
Найближчим прототипом вашого реактора станції називається Тяньваньська АЕС у Китаї. Доповідаю: виробництво електроенергії Тяньваньською АЕС, яку Росія змогла побудувати, на 20% нижче, ніж обіцяли, – це дані позаминулого року. Зазначена станція працює погано, вона не виконує головні свої функції – не виробляє електроенергію. Це має бути якимось сигналом.

Як Росія проштовхує спорудження атомних станцій? Низка російських організацій за участю міжнародної організації „Трансферос ентернейшнл” дослідили, як „Росатом” проводить закупівлі. Встановлені ознаки корупції при проведенні половини закупок. Є метод, як вони продавлюють свої проекти. Не треба, щоб до вас приходила ця корпорація.

Давайте про найцікавіше. На громадські слухання винесений документ „Оцінка впливу на навколишнє середовище”. У мене маленький його фрагмент. У ньому мова йде про те, що атомна станція не чинить жодного впливу ні під час аварій, ні під час нормальної експлуатації. Це – неправда. Точніше, написано, що у випадку аварій максимальна відстань, для якої будуть відчутними її наслідки, – 25-30 кілометрів. Хтось вірить у те, що викинуті з атомного реактора радіонукліди будуть летіти 20-30 км, потім подивляться: о, далі не полечу, – і впадуть. Так не буває.

У чому махлюють? Це, до речі, документ… Я маю надію, що українські громадські організації, за чиїм запрошенням я тут знаходжуся, винайдуть спосіб примусити до відповіді тих, хто махлює. Можу сказати, що, виявляється, при найтяжчих аваріях цей реактор В-392 викине цезію 137 4,48х1010 Беккерелі. Навіщо я зараз вас годую цифрами? Зараз зрозумієте. За європейськими стандартами, в Фінляндії одна з компаній хоче будувати атомну станцію – зараз відбуваються слухання. Фінська держава, аби атомники не махлювали, встановила іншу цифру, у 2000 разів більшу. У 2000 разів вас обманули, тому і пишуть про 30 кілометрів. На жаль, долетить і до Хмельницького. 100 км для радіонуклідів – не проблема. Індикатором небезпеки і впливу станції на велику відстань є те, що Австрійська республіка заявила себе у рамках конвенції, учасником якої є і Україна, „постраждалою стороною”, оскільки 2-3% чорнобильської радіації долетіло до неї. До нас долетіло – долетить і до вас.

Що іще хотілося б сказати? Викиди в режимі нормальної експлуатації. Було дивно чути вчора в Острозі заяву про те, що атомні станції не впливають, коли немає аварій. Впливають. Є данні федерального реєстру онкології ФРН. У радіусі 5 км від атомної станції діти удвічі частіше хворіють на лейкемію, ніж у без’ядерних районах. І цей ефект протяжний до 50 кілометрів. Якщо німецькі безаварійні реактори поводять себе таким чином, по-дурному вважати, що у Росії інакше. Просто у Росії немає реєстру раку.

Проект, по своїй суті, небезпечний. Призвести до руйнування атомного енергоблоку може, звичайно, не цунамі – вона сюди не дійде, а, наприклад, падіння літака. Ви бачили слайд, на якому намальований літак? Я намагався уважно його подивитися: нібито ТУ-134. Хлопці, це була брехня. Російський ковпак (захисна оболонка) витримує падіння літака масою 5,7 т – це літак типу Ан-2. Намальований Ту-134 важить близько 70 тонн. Російсько-український проект Ан-148 – 70 тонн. Тобто, є маловірогідний, проте руйнівний сценарій аварії, за яким будуть зруйновані активні системи безпеки, пасивні системи безпеки, перший контур – може бути, навіть сам реактор. І всі радіонукліди саме у тому обсязі, що показують фіни, вийдуть у навколишнє середовище та долетять, можливо, до Відню, до столиці Австрії. Тому вважаю: це добре, що, як я відчуваю, тут більшість проти атомної енергетики. Ми спроможні це зупинити. У моїй країні це робити складніше.

Я там займаюся тим самим – їжджу на слухання. Не подумайте, що я спеціально приїхав, аби Україну налякати. Ні, я так само виступав на слуханнях по моїй держкорпорації „Росатом”, котра хотіла будувати реактори в різних регіонах Росії.
Питання, яка існує альтернатива, мені видається достатньо риторичним. Ви знаєте, що в Україні недовикористовуються відновлювальні джерела енергії. Існують – дай Боже, аби реалізувалися – державні програми використання енергії сонця та вітру. Якщо у найближчі строки будуть введені обіцяні потужності 2-3 гВт електростанції на узбережжі Чорного моря, то про що ми говоримо? Це швидше, це дешевше та не несе у собі небезпеку, як аварії та ядерні відходи. Я закликаю не вірити рекламі „Росатома”, не вирити українським лобістам, фанатикам „Росатому”. Ми у Росії їм не віримо, ми їх критикуємо. Буде просто жахливо, якщо Україна стане першою після фукусімської трагедії країною, яка зробить вигляд, що не знає, що атомна енергетика небезпечна, та дасть добро на будівництво нової атомної станції. Я дуже сподіваюся, що ви зможете вирішити цю проблему. Ми у Росії готові вам допомагати та від російських організацій звернемося до «Сбербанку», аби вони не фінансували цей небезпечний і непотрібний проект. Давайте разом це зупинимо. Я вірю, що ми не дурніші за німців і зможемо відмовитися від атомної енергетики. В України та Росії є без’ядерний шлях».

Німеччина відмовляється від атомної енергетики
«Наші електростанції є найбезпечнішими в Європі. Хоча ми готові пройти й подальше тестування. Це те, що суспільство від нас очікує», – заявив у розмові з телекомпанією ZDF речник енергетичного концерну RWE Фолькер Гек. Він наголосив також, що керівництво концерну завжди визнавало, що останнє слово за політикою, і тому готове виконувати всі вимоги щодо стандартів безпеки, які висуватимуться в майбутньому, – про це повідомила Радіо Свобода..

Вже наприкінці березня в Німеччині відключили 8 з 17 атомних електростанцій. Відключені АЕС були введені в експлуатацію іще до 80-х років минулого століття, і вони є найстарішими у Німечині. Такі дії влади були зумовлені подіями, які сталися в Японії – аварією на тамтешній АЕС “Фукусіма-1”. Навіть Ангела Меркель – фізик- ядерник за освітою, змінила свою позицію щодо атомної енергетики. Виступаючи з урядовою заявою у бундестазі, вона повідомила, що кабінет міністрів підготував 8 законів і розпоряджень, які стосуються змін у сфері енергетичної політики ФРН.

Суттєве зауваження: минулого року 17 відсотків потреб ФРН у струмі покривалося за рахунок електроенергії, виготовленої із сонячного тепла, води та біомаси, 22 відсотки струму вироблялося на АЕС, 42 відсотки – на вугільних електростанціях. За таких обставин Німеччина може дозволити собі уже протягом десятиліття-півтора повністю відмовитися від атомної електроенергії.
Тим часом навіть прості підрахунки свідчать: закриття АЕС призведе до значного подорожчання енергії для підприємств та простих споживачів, пояснив Радіо Свобода Етьєн де Калате, незалежний брюссельський експерт з економічних питань.

Звичайно, створення робочих місць та розвиток інфраструктури принаймні в застережній зоні, можливість згодом експортувати електроенергію до інших регіонів країни, як результат, поповнення місцевого бюджету та розвиток області – в цілому, неабиякі аргументи на користь добудови. Проте, чим ми ризикуємо? Ризики нібито і потенційні. Але тоді постає питання: чому Німеччина з її всесвітньо відомою точністю відмовляється від атомних електростанцій на власних теренах і переходить на нові безпечні технології? Скоріш за все, станеться як завжди: нас, житницю Європи, аграрну країну використовуватимуть як енергетичне джерело, забезпечуючи таким чином життєдіяльність Старого Світу та Євросоюзу. А ми тут, у власній країні, не лише занедбаємо славетні чорноземи, але й знищимо власний генофонд. Хоча, нехай все ж влада запитає у громади та проведе референдум: раптом люди виберуть гроші та фінансовий добробут? І до речі, зважаючи на західноєвропейські тенденції щодо обмеження використання атомної енергетики та поступовий перехід на відновлювальні джерела, чи не матиме такий крок дуже сумні наслідки, коли мертвими стануть землі аграрної країни, яка може знову стати житницею та годувальницею Європи при відповідній політиці держави в цій галузі народного господарства?

Ольга Лисиця