by Кор.: Найперше і, мабуть, найважливіше питання до Вас – що ж буде завтра? Мабуть, лише сліпоглухонімий не чув, що влада планує відмінити практично усі пільги, дотації, преференції з електроенергії…
В.П.: Так, цей рік для підприємства був тяжким, але враховуючи те, що у нас хороший, досить сильний колектив, нам багато чого вдалося досягти позитивного, незважаючи на те, що держава у великому обсязі нас недофінансовує за пільговий проїзд пасажирів. Назву лише три числа і, думаю, усе стане зрозумілим: згідно з розрахунками, нам мусили відшкодувати 36,5 млн. гривень, проте на 2014 рік призначили лише 19,5 млн., і навіть із них не додали на сьогоднішній день 2,6 млн. Підприємство сьогодні знаходиться у важкому економічному та технічному стані: 94% тролейбусного парку зношено. Це, звісно, надзвичайно негативно впливає на пасажиропотік, адже ми прекрасно розуміємо, що багато містян бувають за кордоном, де бачать, на скільки років (може, й десятиліть) відстав вітчизняний рівень транспортних послуг.
Кор.: Але ж одразу неможливо усе зробити, тим більш ¬¬– у такі часи…
В.П.: Саме тому ми зараз мусимо практично виживати – робити ремонти, вдосконалювати те, що маємо, бо знаємо, що завтра поліпшення ситуації не буде. Для нас головним є максимально швидко ремонтувати тролейбуси і якнайшвидше випускати їх на маршрути. Великим недоліком також є те, що зарплата наших працівників іноді недотягує й до 2 тис. гривень. Це вже навіть не сльози, а взагалі невідомо що. Саме тому молодь, яка закінчує вищі професійні училища, коледжі, виші, анітрохи не має бажання приходити до нас працювати. А ті, хто все-таки ж наважуються, через рік-два, набравши практичного досвіду, залишають підприємство, переходячи до приватних структур, де кращі умови, та й заробітну плату видають у більшому обсязі.
Кор.: Тобто, «Електротранс» фактично перетворився на стартову навчальну базу?
В.П.: Якби у нас хоча б була можливість гроші вчасно людям виплачувати! Не хочу виправдовуватися, бо ситуація вкрай ганебна, але це провина не наша і навіть не місцевих органів влади. Проблема у державі, яка не в змозі на сьогодні 100% повертати субвенції за пільговий проїзд наших пасажирів. Але, якщо подивитися на ситуацію сьогодення, то заборгованості за зарплатою у нас немає. Ще у середині літа ми прогнозували, враховуючи важкий економічний стан країни, що будуть затримки і недофінансування (а ми вже маємо гіркий досвід 2013-го), тому заздалегідь звернулися з проханням до міської влади та депутатського корпусу, щоб вони де завгодно знайшли 3 мільйони для надання фінансової допомоги. Дуже хочу подякувати міському голові та депутатам, що вони нас зрозуміли, позитивно відгукнулися та виділили потрібну суму, яка повністю була спрямована на видачу заробітної плати та сплати податків різних рівнів. До речі, ми також щомісячно виплачуємо пільгові пенсії у розмірі 45 тисяч.
Кор.: Пільгові пенсії? Розкажіть про це, будь ласка, детальніше.
В.П.: Їх одержують водії тролейбусів. Вони працюють у шкідливих умовах і виходять на заслужений відпочинок раніше на 5 років, але кошти цим людям виплачуються за рахунок підприємства. Держава цю відповідальність перекладає на наші плечі. Також минулого року ми сплатили понад 14 мільйонів податків до різних фондів.
Кор.: До яких?
В.П.: Наприклад, до пенсійного фонду ми щомісячно перераховуємо 600, а інколи й 700 тисяч гривень. А ще на ПДФО десь 200 тисяч… Усе лягає на плечі підприємства, а кошти потрібно заробити. Із 1 липня відмінять пільговий проїзд в електротранспорті, за винятком інвалідів 1-2 групи та дітей-інвалідів з дитинства. Грошей буде трохи більше, ніж нині, але пільгової електроенергії, яка на сьогодні втричі дешевша від вартості, що її сплачують наші підприємства, можливо, вже не буде, а це 1 мільйон гривень на місяць. Тим більше, поки що ми маємо можливість цю електроенергію зараховувати за рахунок субвенцій, отже після 1 липня потрібно буде знаходити «живі» кошти. Ми, звичайно, шукатимемо якісь внутрішні резерви, але вони на сьогодні практично на 95% вичерпані, тобто, щось зекономити за рахунок аналізу господарської діяльності, напевно, не буде змоги.
Кор.: То що, знов будуть піднімати тарифи?
В.П.: Якщо побачимо, що ми не зможемо покрити видатки доходами, доведеться піти на цей непопулярний крок. Усім зрозуміло, що громадськість та найбільш незахищені верстви населення будуть дуже незадоволені. Саме тому, на мою думку, для поліпшення фінансового стану необхідно оновлювати рухомий склад. І тому знов хочу подякувати міській владі за те, що у нашому депо з’явилися два найновіші сучасні тролейбуси вартістю 2 мільйони 226 тисяч гривень за кожний, які ми закупили за рахунок місцевого бюджету. А якби таких машин була хоча б половина від того рухомого складу, що його ми сьогодні випускаємо на лінію (а це 72-74 тролейбуси в день), впевнений, що підприємству одразу було б фінансово легше.
Кор.: Можете пояснити, чому?
В.П.: Вони є надсучасними та найкомфортнішими, а їхня електросистема, дає можливість економити до 30% електроенергії порівняно з машинами, які їздять сьогодні, а це суттєво впливає на витрати.
Кор.: Тоді буде можливість підняти працівникам зарплату?
В.П.: Поки що не можу стовідсотково про це говорити, але позитивні зрушення є й у цьому питанні. Головне, що нам вперше вдалося вирішити у 2014 році: перебудувати майстерню, що на Кам’янецькій 94/2, під багатоповерховий житловий будинок. Ми провели конкурс та визначили переможця, який виділить нам 17 однокімнатних квартир, щоб ми могли надати їх нашим працівникам безкоштовно. Де ви у наш час знайдете підприємство, яке би роздавало безкоштовне житло? Крім того, нам вдалося «пробити» рішення сесії, яким виділено ще 3 земельні ділянки у районах Озерна, Старокостянтинівське шосе і Львівське шосе для будівництва багатоповерхових будинків. Ми також плануємо провести конкурс, і я впевнений, що якщо все вдасться, то черга на отримання житла практично буде ліквідована.
Кор.: До нас на гарячу лінію дзвонять люди, котрі часто запитують про роботу тролейбусів. Багато хто каже, що на багатьох машинах проходи на задніх дверях перебудовані, а на деяких – ще ні, і зайти з дитячою коляскою дуже важко. Коли ситуація зміниться?
В.П.: Так, це важливе питання, але справа у тому, що завод-виготовлювач ставить цей поручень у плановому порядку, і ми не маємо право його в односторонньому порядку ліквідувати, тому що можуть бути різні проблеми. Наприклад, хтось, не дай Боже, впаде, а потім подасть на нас до суду, і буде правий, адже, згідно технічного стану, поручень має бути на своєму місці. Але оскільки сучасні тролейбуси вже випускаються без цих поручнів, гадаю, наявні проблеми скоро зникнуть. Тим паче, згідно з правилами, задні двері використовуються для виходу, а для входу – передні, де поручню немає. Важливо також, щоб водій, а тим більше кондуктор не цуралися допомогти молодій мамі занести чи винести возика. Хочу сказати, що основна маса наших працівників обов’язково надасть цю послугу і молодим мамам, і людям похилого віку.
Кор.: Торік Ви говорили про те, що на маршрутах будуть не тільки оголошувати зупинки, а й крутити музику, з’явиться вай-фай…
В.П.: Ми поставили багато приладів зовнішнього озвучення, і вони працюють. Це задоволення не з дешевих, але підприємству потрібно було знайти кошти, тому що в основному зовнішнє озвучення потрібно людям, які мають вади зору, і вони нам за це дуже дякують. Щодо вай-фаю, то, маючи два сучасні тролейбуси та більш-менш комфортні автобуси, ми таки плануємо його встановити, щоб пасажири мали можливість користуватися цією послугою, адже для багатьох життя диктує наявність постійного Інтернету. Думаю, що ми обов’язково на кожному транспортному засобі поставимо озвучення. А от що стосується музики… Не всі пасажири це сприймають позитивно, особливо, якщо грає постійний шансон, але якщо у салоні лунатиме гарна музика, що надихатиме на хороший настрій… Ми у цьому плані будемо працювати.
Кор.: Ходять чутки, що для економії зарплатних коштів посади кондукторів можуть скоротити, а квитки пасажири будуть купувати самостійно та пробивати їх у компостерах, як це було у радянські часи. Це правда?
В.П.: Це питання вивчається, і однозначного рішення підприємство ще не прийняло. Зрозуміло, що цей крок стовідсотково непопулярний (адже багато людей лишаться без роботи), але, враховуючи надскладну економічну ситуацію, можливо, доведеться піти й на такий крок. Хоча поки що таке питання не стоїть, тим більше, що для цього передусім необхідно, по-перше, закупити компостери та встановити їх, по-друге, домовитися з торговими точками, де будуть реалізовуватися квитки.
Кор.: Економічно це буде доцільно?
В.П.: Розрахунки є, тому що ми знаємо, скільки витрачається на заробітну плату та сплату податків – приблизно 450-500 тисяч гривень щомісячно. Великим недоліком є те, що нам катастрофічно бракує водіїв тролейбусів – на сьогодні нам би не завадило хоча б ще 30 працівників. Звісна річ, ми не сидимо, склавши руки: торік набрано групу із 14 чоловік, вони вже навчаються, але лише курси проходять півроку, а потім ще стажування… Дуже хочеться цим людям побажати витримки, аби вони не передумали, успішно завершили навчання і поповнили ряди нашого трудового колективу.
Кор.: А встановлення компостерів замість кондукторів вигідно? Адже їх треба купити та встановити…
В.П.: Закупівля і монтаж коштуватиме приблизно 200-250 тисяч гривень, і це швидко окупиться, але я ще раз повторю, що є проблеми з торговою мережею. Нині підприємство, маючи кондукторів, щодня отримує «живі кошти», які можуть використовуватися на найнагальніші потреби. Якщо встановити компостери, то гроші, звичайно, теж будуть, але не одразу. Також потрібно буде організувати службу збору виторгу, але порівняно з тим, які витрати ми сьогодні несемо з цією категорією працівників, це не є великою проблемою. Головне те, що близько 150 людей втратять роботу, і суспільству та владі міста це дуже не сподобається. Як кажуть, поживемо-побачимо, як воно буде, але якщо вже буде зовсім «край», то…
Кор.: Минулого разу ми обговорювали ситуацію з конкурентним полем між приватними перевізниками і тролейбусами. За рік щось змінилося?
В.П.: Найбільшою та найважливішою проблемою, яку ми ніяк не можемо узгодити, є графік перевезення, адже приватний перевізник сам собі формує його. Гадаю, основним джерелом перемоги над приватними перевізниками буде максимальне відновлення рухомого складу. Якщо у нас буде більше найсучасніших тролейбусів, то я впевнений, що нашого пересічного громадянина не треба буде довго вмовляти їздити комунальним транспортом. В іншому випадку державній організації втриматися на ринку буде вкрай важко.
Кор.: І що тоді стане з «Електротрансом»? Він залишиться у комунальній власності чи зникне?
В.П.: Думаю, міська влада не допустить знищення такого потужного підприємства. Я Вам вже говорив, скільки коштів надходить до різних бюджетів, і це, звичайно, є позитивом, але слід пам’ятати, що головним завжди є людський фактор. Хто є на сьогодні основним пасажиром міського комунального транспорту? Найменш соціально захищені люди, небагаті. Я не знаю, що станеться, якщо завтра відібрати його у людей. На моє глибоке переконання, якраз комунальне підприємство максимально стримує усіх приватних перевізників щодо підняття тарифів. Ми їх розуміємо, там все непросто: дорогі запчастини, пальне постійно зростає у ціні, але саме цей фактор є лакмусовим папірцем, який сьогодні говорить про те, що тарифи в обов’язковому порядку потрібно стримувати.
Кор.: Вікторе Анатолійовичу, а чи існує програма залучення коштів місцевих інвесторів на закупку нового тролейбусного парку? Хоча б розробки?
В.П.: До нас вже дзвонило багато людей, і мені дуже приємно було чути, що наші мешканці готові навіть по 1-2 гривні надавати підприємству, щоб накопичувати гроші для закупівлі і оновлення тролейбусів. Я надзвичайно вдячний нашим землякам, котрі розуміють, що якщо не вони, то хто ж тоді? Стовідсотково впевнений, що країну врятує саме волонтерський рух, адже суспільство бачить, що держава не хоче чи не може потужно працювати у цьому напрямку, і навряд чи знайдеться інвестор, що візьме на себе таку відповідальність.
Кор.: А чи вистачить у людей коштів? Адже найважливіше зараз – це АТО на Сході, та й гривня знецінюється…
В.П.: Саме так, і ті машини, які ми купували за 2 мільйони 226 тисяч, тепер коштують близько 3 мільйонів, тому що чимало комплектуючих йде з-за кордону. Нещодавно представники «Електротрансу» у складі міської делегації їздили до Чехії. Так от – так квиток, за яким можна годину їздити у міському транспорті, на наші гроші коштує близько 22 гривень! Ви можете собі уявити проїзд від Катіона до Ракового за 22 гривні? Ось до чого може призвести ситуація, якщо на ринку перевізників не буде конкуренції і монополістом стане приватний підприємець.
Кор.: І що тоді робити містянам? За китайським прикладом пересідати на велосипеди?
В.П.: (сміється) Не найгірша звичка – будемо берегти здоров’я. А пішки ходити ще краще! Саме тому, користуючись нагодою, звертаюся до всіх мешканців – максимально користуйтеся електротранспортом! Я розумію, що він у нас не найзручніший, не має такого комфорту, якого б ви хотіли, але цим ми обов’язково примножимо статки, що дасть можливість підприємству максимально розвиватися, оновлюючи рухомий склад. Бог дасть, будемо завтра їхати комфортнішим транспортом, ніж той, яким користуємося сьогодні. Впевнений, що ця мрія обов’язково переросте в реальність.
Кор.: Яким Ви його бачите? Екологічно чистим?
В.П.: Було б дуже непогано, адже поки що сьогодні у місті їздить десь 360 дизельних транспортних засобів, які забруднюють повітря, але, на превеликий жаль, вийти з даної ситуації не так просто.
Кор.: Зимові місяці – це практично постійні свята. Новий рік, Різдво, Водохреща, Валентинів день, а зараз Масляна. У ці дні усі вітають один одного, бажаючи усього найкращого. Кому і за що Ви хочете подякувати з вашого колективу?
В.П.: Я не хочу виділяти когось конкретно, краще подякую усьому нашому великому трудовому колективу – як ветеранам, так і молоді, тому що кожен на своєму місці вносить власний величезний внесок. Наших людей без перебільшення можна назвати справжніми героями: вони піднімаються о 4-й ранку, а лягають спати опівночі, а то й пізніше. І так щодня, з місяця в місяць! Вони працюють в умовах підвищеної небезпеки влітку та взимку, у спеку та холод, під дощем та у хуртовину, адже вони максимально відповідають за життя пасажирів. Вони настільки люблять підприємство, свою роботу, настільки цінують колектив, що роблять все можливе й неможливе, щоб працювати, вдосконалюватися, підвищувати наші статки. І, звичайно, адміністрація разом із міською владою мусять усе зробити для того, щоб їх зберегти, а для цього першочергово необхідно підняти зарплату та поліпшити умови праці.
Кор.: А як ви піклуєтеся про колектив?
В.П.: Щороку витрачаємо десь 250-300 тисяч на охорону праці, на видачу спецодягу, спецвзуття, засобів гігієни і т.п. Платні медичні огляди, які обов’язково потрібно проходити нашим працівникам, також відбуваються за рахунок підприємства. Ми сьогодні чимало виділяємо профспілковому комітету, якщо, не дай Боже, у когось з’являються проблеми зі здоров’ям, ми у межах можливості протягуємо руку допомоги. Ну і, звичайно, у новорічні свята ми обов’язково вітаємо усіх дітей наших працівників. Цього року ми також проводили традиційне новорічне свято (за моєї каденції вже втретє) із Дідом Морозом та подарунками, запросили не лише дітей працівників, а й онуків (а у декого прийшли навіть правнуки!), і прийшло на цей ранок близько 70 діточок, що є, як на мене, чудовим показником!
Кор.: Щось хочете наостанок побажати хмельничанам?
В.П.: Звичайно, кожному зичу міцного здоров’я та творчих успіхів! А окремо надзвичайно вдячний усім, хто користується нашим транспортом. Також хочеться побажати достатку, благополуччя та мирного безхмарного неба. Хай усім нам комфортно та щасливо живеться у нашому славному прекрасному місті Хмельницькому!
Кор.: Дякую за цікаву розмову!
Спілкувалася Людмила Лунина
