ДЕЛО МАКАРОВА. Ответ пресс-службы Хмельникого УМВД

Вниманию читателей предлагается статья с сайта УМВД Хмельницкой области, размещенная в разделе “РЕЗОНАНСНІ ЗЛОЧИНИ” (http://mia.km.ua/arc/archot/2009/03/26-03-09.htm)

 

Чорний піар по-хмельницькому

У сьогоднішньому вихорі інформаційної свободи та сучасних інформаційних технологій громадяни стали справжніми гурманами: звичайними щоденними новинами уже нікого не здивуєш та не привабиш. От і борються засоби масової інформації між собою за кожного читача-глядача, пускаючи в хід усі можливі методи приваблення.

Хтось друкує на сторінках видань привабливих красунь, хтось просто перетворюється на бульварну пресу, смакуючи правдиві чи вигадані подробиці світського життя відомих персон, ну а хтось продукує сенсації, і байдуже, реальні факти взяті за їхню основу чи плоди чиєїсь хворобливої фантазії. Головне — вчасно потрапити на потрібну «хвилю». І ось у погоні за цією «примарною» хвилею журналісти все частіше йдуть на ризик, публікуючи на сторінках видань неперевірені, але скандальні матеріали, адже чим іще, як не скандалом відвоювати у конкурентів читацьку аудиторію? Раніше надрукувати на сторінках газети статтю з неперевіреними фактами, яка висвітлює проблему поверхнево і однобічно, вважалося непрофесійним, нині ж, схоже — це найшвидший спосіб підвищення тиражів та заробляння грошей, у погоні за якими журналістам геть не до професійної етики та майстерності.
До розряду таких скандальних матеріалів можна віднести і статтю під назвою «Дело Макарова или „Торжество закона по-хмельницки“», яка вийшла у обласному виданні «Моя газета +» від 24 березня цього року. Вона побудована на роздумах автора та різноманітних зверненнях та звинуваченнях такого собі громадянина Макарова, які і стали приводом для написання матеріалу. Йдеться у ньому про хмельницьких та вінницьких «міліціонерів-монстрів», які незаслужено образили та катували кришталево чистого перед законом громадянина. І ні слова від автора опусу, шановної пані Людмили Луніної, про особу самого скаржника. А його особа варта чималої уваги, і не лише правоохоронців, а й, у першу чергу, медиків.
Справа у тому, що Ігор Макаров з 2000 року перебуває на спеціалізованому диспансерному обліку у лікаря-психіатра і неодноразово лікувався у Вінницькій обласній психіатричній лікарні. У тому ж 2000-му році він притягувався до кримінальної відповідальності за шахрайство, але потрапив під амністію. У травні 2007 року проти пана Макарова знову була порушена справа за шахрайство. Цього разу він ошукав одинадцятьох хмельничан. Презентабельний на вигляд Макаров, втираючись у довіру, називався представником двох великих підприємств і директором Хмельницької філії одного з них та пропонував своїм жертвам високооплачувану роботу. Він розповідав красномовні байки про відкриття нового філіалу та набір працівників на хороші посади. І навіть приміщення майбутнього офісу показував. За його словами, справа залишалася за малим — придбати офісне обладнання і меблі, та загрібати гроші лопатою. Щоб начебто пришвидшити відкриття фірми, пан Макаров переконував «майбутніх працівників» взяти кредити на придбання меблів та офісної техніки, які в подальшому мала сплачувати фірма. Бажаючи швидше приступити до роботи та отримувати прибуток, громадяни погоджувалися, купуючи в кредит дорогі шкіряні офісні крісла, найсучасніші комп‘ютери, принтери та мобільні телефони. Одним словом, усе для того, аби офіс швидше запрацював. Коли ж наступав час сплачувати щомісячні внески за кредитними зобов‘язаннями — за «директором філії» разом з придбаними у кредит речами простиг слід. Загалом 44-річний Ігор Макаров ошукав потерпілих на 36 985 гривень.
Чому ж пані Луніна, хоча б зі звичайної професійної цікавості, навіть і не спробувала зустрітися з кимось з потерпілих? Чому вона не перевірила в інших джерелах хоча б один з наведених на сторінках її газети фактів?
Якби ж перевірила, то знала б, що красномовний підпис під знімком кулі на одній зі сторінок («Этот боевой патрон (с серийным номером одного из подразделений Украины) был затолкан Макарову в пищевод для того чтобы, попав внутрь желудка, мог детонировать в любую минуту от разъедания капсуля соляной кислотой желудочного сока. Так палачи обычно добиваются внутреннего кровоизлияния у своих жертв») не відповідає дійсності. У правоохоронних органах не нумерують патрони, щоб потім можна було визначити, якому міліцейському підрозділу він належить. На кожному з них дійсно є номер партії та відмітка заводу-виробника, але ця партія може розійтися усією Україною. До того ж, байка про детонування патрона у шлунку викликала посмішку не лише у досвідчених експертів-криміналістів, які займаються вибухо-технічними дослідженнями, а й у лікарів. Адже, на думку останніх, у патрона більше шансів вийти природним шляхом з організму людини, ніж здетонувати у шлунку. З такою багатою фантазією пану Макарову краще було б стати письменником-фантастом.
Прикро, що головний редактор видання, замість того, щоб об’єктивно розібратися в даній справі, у своїй публікації не згадала про ошуканих громадян Хмельниччини, а стала на захист шахрая. В зв’язку з цим Хмельницьким міським відділом УМВС України в Хмельницькій області підготовлено судовий позов про захист честі, гідності та ділової репутації.
26 березня цього року в м. Могилів-Подільський Вінницької області в квартирі по вул. Київській обвинувачуваного Макарова затримано та доставлено в м. Хмельницький для подальшого проведення з ним слідчих дій по кримінальній справі. 27 березня Хмельницьким міськрайонним судом винесено постанову про взяття його під варту.

Віктор КОВЕРЗЮК

Источник – сайт УМВД Хмельницкой области, из раздела “РЕЗОНАНСНІ ЗЛОЧИНИ” (http://mia.km.ua/arc/archot/2009/03/26-03-09.htm) 

 

Скриншот сайта прилагается (нажмите на изображение, чтобы увеличить его )

Размещенная ниже информация взята с сайта УМВД Хмельницкой области 

 

 

До Хмельницького міськрайонного суду

Позивач : Хмельницький міський
відділ УМВС України
в Хмельницькій області
29000 м. Хмельницький,
вул. Пушкіна, 15
тел. 69-22-66

Відповідачі: Хмельницька обласна суспільно-політична газета «Моя газета+»
29000 м. Хмельницький
вул. Кам’янецька, 74
тел. 8-0382-75-25-45

Луніна Людмила
Василівна
тел. 8-0382-75-25-45

 

П О З О В Н А З А Я В А
про захист честі, гідності та ділової репутації
і відшкодування моральної шкоди

Редакцією Хмельницької обласної суспільно-політичної газети «Моя газета+» в екстреному випуску № 9 під назвою «Дело Макарова: или торжество закона по-Хмельницки» надруковано заяви Ігора Макарова та статтю Людмили Луніної «Моя правоохранительная страна», в яких гр-н Макаров та автор статті звинувачують працівників міліції м. Хмельницького у катуваннях та його незаконному переслідуванні, нападу та побиті, внаслідок чого його дружина втратила дитину.
Викладена у вказаному випуску газети інформація відносно працівників хмельницької міліції не відповідає дійсності, а такі безпідставні звинувачення принижують їх честь, гідність та ділову репутацію.
У зв’язку з цим начальник відділу зв’язків з громадськістю УМВСУ в Хмельницькій області 25.03.2009 року звернувся до головного редактора «Моя газети+» Луніної Л.В. із запереченнями щодо опублікованої статті та інших матеріалів екстреного випуску та зауважив, що викладена в них інформація не відповідає дійсним обставинам і не було висвітлено позиції Хмельницького міського відділу Управління МВС України в Хмельницькій області з приводу цих заяв та за фактом порушеної кримінальної справи відносно Макарова І. В., яка на даний час розслідується слідчим відділом Хмельницького МВ.
У відповідь пані Луніна зазначила, що вона не мала часу на з’ясування позиції з цього приводу працівників міліції м. Хмельницького за браком часу, оскільки номер газети екстрено готувався до друку.
Автор вказаної статті та редакція «Моя газети+» необ’єктивно висвітили вказані події, врахували при їх написанні тільки заяви Макарова І. В. При цьому вони зовсім не висвітили у своїй статті думку інших учасників цих подій — працівників міліції, яких звинувачують у катуваннях та переслідуванні Макарова І. В., вчиненні нападу на нього та його дружину Макарову Альону, їх побитті, внаслідок чого дружина втратила дитину.
Але у випуску газети взагалі не згадується про те, що відносно Макарова І. В. порушена та розслідується кримінальна справа № 19/2278 за фактами вчинення ним злочинів, передбачених ст. 190 ч. 2 КК України. Приводом до порушення даної справи послужили заяви одинадцятьох громадян щодо незаконного заволодіння гр-ном Макаровим І. В. шляхом обману їхнім майном на загальну суму 36 984,99 грн. Під час розслідування цієї кримінальної справи 25.06.2007 року винесено постанову про притягнення Макарова як обвинуваченого та оголошено його в розшук. 17 жовтня 2007 року Хмельницький міськрайонний суд дав дозвіл на затримання Макарова І. В. для доставки його в суд під вартою.
24 жовтня 2007 року Макаров І. В. затриманий працівниками Хмельницького МВ УМВСУ в області у м. Могилів-Подільський, але оскільки стан його здоров’я погіршився, то він був доставлений в кардіологічне відділення Могилів-Подільського територіального об’єднання. У лікарні він пробув під наглядом лікарів два дні, звідки 26.10.2007 року втік у невідомому напрямку, на даний час його місцезнаходження слідчим органам невідомо.
Заяви Макарова І. В. про його катування та переслідування працівниками міліції не відповідають дійсності. Ніякого тиску (як фізичного, так і психологічного) на Макарова І. В. з боку працівників міліції під час розслідування вищевказаної кримінальної справи не чинилось. Також він та його дружина не піддавались нападу, катуванню та іншому фізичному насильству з боку працівників міліції.
Вказані Макаровим події щодо його катування, переслідування, побиття його дружини працівниками міліції є вигаданими та надуманими. У свою чергу ця нісенітниця з вуст Макарова І. В. не є несподіваною, враховуючи те, що він неодноразово лікувався у Вінницькій обласній психіатричній лікарні та перебуває на диспансерному обліку лікаря-психіатра Могилів-Подільського міського територіального медичного об’єднання.
Але тільки залишається незрозумілим як редакція «Моєї газети+» могла взяти за основу звинувачень на адресу хмельницької міліції в катуваннях та інших неправомірних діях заяви людини, яка страждає психічними захворюваннями та вже раніше, в 2000 році, притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення шахрайських дій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32, 68, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 80, 91, 94, 151, 152, 153, 277, 278, 297, 299, 1167 ЦК України та ст.ст. 3, 15 ЦПК України, —

П Р О Ш У :

1. Зобов’язати Хмельницьку обласну суспільно-політичну газету «Моя газета+» надрукувати спростування щодо викладеної інформації в екстреному випуску № 9 цієї газети під назвою «Дело Макарова: или торжество закона по-Хмельницки» та щодо викладеної Людмилою Луніною інформації в статті «Моя правоохранительная страна», де автор звинувачує працівників міліції м. Хмельницького у катуваннях та переслідуванні Ігоря Макарова, вчиненні нападу на нього та його дружину, їх побитті, оскільки ця інформація не відповідає дійсності, принижує честь та гідність працівників міліції, підриває ділову репутацію працівників Хмельницького міського відділу Управління МВС України в Хмельницькій області та органів внутрішніх справ в цілому.
2. Стягнути на користь Хмельницького МВ УМВС України Хмельницькій області з ХОСПГ «Моя газета+» моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень.
3. З метою забезпечення цивільного позову прошу накласти арешт на майно, яке належить Хмельницькій обласній суспільно-політичній газеті «Моя газета+» та головному редактору, власнику цієї газети і автору вказаної статті Луніній Людмилі Василівні.

Додаток :
– копія екстреного випуску № 9 Хмельницької обласної суспільно-політичної газети «Моя газета+» під назвою «Дело Макарова: или торжество закона по-Хмельницки»,
– довідка по кримінальній справі № 19/2278.

 

Начальник Хмельницького МВ УМВС
України в Хмельницькій області С.В. Мельник
 

ЗВЕРНЕННЯ ОШУКАНИХ ГРОМАДЯН ДО ЗМІ

Надмірна довірливість — наш перший ворог, який працює на руку шахраям, яких чимало сьогодні серед нас. У випадках, які сталися з нами великих матеріальних і моральних втрат могло б не бути, якби ми самі проявили хоча б трішки обережності.
Коли вам пропонують вигідні умови влаштування на роботу, швидкий і високий заробіток, завжди пам’ятайте: безплатний сир може бути тільки в мишоловці. Будьте обережні в тих випадках, коли роботодавець розповідає вам, що для майбутньої роботи необхідно придбати різне майно і просить вас оплатити послуги, обіцяючи в майбутньому розрахуватися. Так в свій час сталося і з нами, простими громадянами, які залишилися без роботи і засобів для існування. Єдиний порятунок — не довіряти незнайомим людям, не вступати з ними в будь-які контакти.
Ми, жителі Хмельницької області: Повх М. Г., Повх Р. Я., Криштановська Б. Т., Слободян Н. В., Криштановська Н. М., Сисак Н. В., Данилюк О. В., Чабанюк Є. П., Мазур В. В., Мазур В. Ф., Мазур П. Ф., Криштановський О. В., Андреєва С. М., Бухер А. П. в грудні 2006 — квітні 2007 років при пошуках роботи познайомилися в м. Хмельницькому з громадянином Макаровим І. В., який справив на нас враження солідного бізнесмена.
В ході бесід, які відбувались з кожним заявником окремо, Макаров І. В. нам представлявся представником АОЗТ ВПК Російської Федерації «Рубін КОМ ЛТД», ВАТ Московський радіозавод «ТЕМП» та директором Хмельницької філії «Рубін КОМ ЛТД» і пропонував вищевказаним громадянам працевлаштування в даній філії на різні посади. В ході бесіди він повідомляв, що фірма тільки-що зареєстрована і крім офісного приміщення не має нічого. А майбутнім працівникам для роботи необхідні як офісні меблі, так і різна техніка — комп’ютери, телефони, принтери і т. д. Майбутнім співробітникам він повідомляв, що за все домовився в магазинах міста. Необхідно тільки в магазині оформити кредит на дані товари. Після працевлаштування за взяті кредити буде розраховуватися фірма, де він є директором. Пропонував серед своїх знайомих підшуковувати майбутній персонал.
Ми, бажаючи отримати роботу в даній фірмі, тому що він обіцяв непогану заробітню плату від 2500 грн. і більше, повірили йому і не перевіривши в нього документи на заняття підприємницькою діяльністю та дозволу на реєстрацію даної фірми в м. Хмельницькому, пішли назустріч його вмовлянням і отримували кредити в різних банках м. Хмельницького на придбання офісних меблів та оргтехніки для офісу Хмельницької філії «Рубін КОМ ЛТД».
Таким чином, нами в період часу з грудня 2006 року по квітень 2007 року за надані кредити було придбано слідуюче майно для Хмельницької філії «Рубін КОМ ЛТД», директором якої представлявся Макаров І. В.:
• Мазур В. Ф. придбав портативний комп’ютер «SAMSUNG R-40» та аксесуари до нього вартістю 6880 гривень;
• Мазур В. В. придбав портативний комп’ютер «SAMSUNG R-40» вартістю 4595, 83 гривень та сумку вартістю 163,33 гривень;
• Чабанюк Є. П. придбав офісне крісло «СЛ» вартістю 2600 гривень та мобільний телефон «Нокіа» вартістю 2800 гривень;
• Слободян Н. В. придбав DVD-плеєр «ORION» вартістю 999 гривень;
• Криштановська Б. Т. придбала мобільний телефон «К’ютек» вартістю 2656 гривень та мобільний телефон «Алькатель» вартістю 2700 гривень;
• Криштановська Н. М. надала кошти в сумі 1500 гривень;
• Андрєєва С. М. гроші в сумі 460 гривень;
• Сисак Н. В. придбав офісне крісло вартістю 2000 гривень та мобільний телефон «Соні-Еріксон» вартістю 2600 гривень;
• Данилюк О. В. гроші в сумі 460 гривень, мобільний телефон «Нокіа» вартістю 600 гривень, принтер вартістю 1700 гривень;
• Бухер А. П. мобільний телефон «Нокіа» вартістю 1230 гривень, флеш-карту вартістю 245,83 гривень;
• Повх Р. Я. мобільний телефон «К’ютек» вартістю 2795 гривень.
Загальна сума придбаних товарів та грошей, що надавались заявниками громадянину Макарову І. В. становить 36 984,99 гривень. Всі вищеперераховані цінності нами були передані особисто Макарову І. В. і він запевняв нас, що ми особисто будемо працювати на обладнанні, яке придбали за свої кошти.
Після отримання вищевказаних товарів Макаров І. В. під різними приводами став уникати зустрічей з нами, мотивуючи це тим, що він у відрядженнях то в м. Києві, то в м. Москві. Коли з банків почали приходити нагадування про необхідність сплати внесків по кредитах і відсотків за користування кредитами, а Макарова І. В. неможливо було знайти, то ми зрозуміли, що нас ошукали і звернулися з заявами в Хмельницький міський відділ міліції.
По даному факту працівниками міліції було порушено кримінальну справу відносно Макарова І. В., в ході якої встановлено, що даний громадян насправді не являвся директором неіснуючої фірми Хмельницької філії «Рубін КОМ ЛТД», а шахрайським шляхом, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вмовлянь та неправдивих обіцянок, переконував громадян отримувати кредити на придбання матеріальних цінностей, якими в подальшому шляхом обману та зловживання довірою заволодівав, не маючи наміру повертати їх законним власникам. З місця постійного проживання він зник і для дачі показів по даній справі до слідчого не з’являвся.
Вивченням особистості Макарова І. В. працівниками міліції було встановлено, що він 06.06.2000 року притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 143 ч. 2 КК України (ред. 1960 року) і до нього був застосований Закон України «Про амністію».
Крім цього, з 18.02.2000 року Макаров І. В. перебуває в Могилів-Подільському міському територіальному медичному об’єднанні на диспансерному обліку лікаря-психіатра.
Також було встановлено, що Макаров І. В. неодноразово лікувався в Вінницькій обласній психіатричній лікарні.
Ще більше нас обурила поява в № 9 (404) випуску обласної суспільно-політичної газети «Моя газета +» статті вищевказаного Макарова, в якій він описує співробітників міліції не як захисників інтересів простих громадян, а як вимагачів, хабарників, які сфабрикували відносно нього дану кримінальну справу, а нас не потерпілими, а виконавцями якогось замовлення, за що його переслідують.
Просимо надрукувати наше звернення в друкованих виданнях, щоб застерегти інших громадян нашої області і міста від шахрайських дій таких «Макарових», від значних матеріальних і моральних втрат. Такі шахраї аби уникнути справедливого покарання за скоєне, будуть зображати себе «борцями за справедливість». Совість потрібно мати, але для такої категорії людей дане поняття відсутнє.