https://moyagazeta.com/

ЯК СІЮТЬ «РОЗУМНЕ, ДОБРЕ, ВІЧНЕ» (+Видео)

«Якби мене запитали зараз, що саме я би зробила, якби прийшлося почати життя спочатку, то, напевне, відповіла б, що все рівно не пішла іншим шляхом і не змінила професію. В Хмельницькій СЗОШ №21 я працюю 10 років. Заради моїх учнів, моїх дітей, я поспішаю на роботу. Заради них я хочу змінити хоч щось у житті. Вони добрі та щирі, мої семикласники, вони не заздрять і не лицемірять. Я відчуваю все це моїм скривдженим серцем. Чому скривдженим – зараз розповім, тому що не боюся писати правду, яку, можливо, прочитають багато з тих, хто вчить розумному, доброму та вічному…

Ще у далекому 2002 р. до мене дійшли чутки від колег, що завуч школи Винова Галина Олександрівна розповсюджує про мене неправдиву інформацію, ніби я зі своїм чоловіком познайомилася через тюремну переписку. І що він (мій чоловік) займався фінансовими махінаціями, за що й сидів у тюрмі.

Тоді це було так неймовірно боляче, що й словами не виразити. Коли я звернулася до директора школи Мисика О.В., завуч припинила ці розмови. Наступні 6 років були відносно спокійними. Але все повторилося 1 вересня 2008 року. Навіщо треба бруднити все, що є у людини доброго – розум, натхнення, любов до учнів? Хіба це не підло?!

Батьки моїх семикласників, які прийшли до школи у цей день, щоб попросити виділити для дітей аудиторію, почули у відповідь: «А ви контролюєте фінанси класного керівника?» (я збираю на ремонт класу по 25 грн з учня). До останнього дня завуч Винова не могла дати точну відповідь, де будуть учні 1 вересня. І відбувся цей перший день навчального року в актовому залі, де немає парт, а є лише стільці.
Учениця, яку привели до завуча за те, що вона крутилася на уроці, отримала психологічний стрес. Винова сказала їй, щоб вона забиралася до іншої школи, що їй тут не місце, і що весь клас буде «розкиданий» по інших школах. Викликавши маму дитини, завуч погрожувала міліцією і вимагала забрати ту зі школи, кажучи при цьому, що розжене цілий клас, а якщо хтось з батьків стане на захист класного керівника, то усі підуть по різних школах. З цього приводу був зібраний «круглий стіл», на якому звучала лише негативна інформація. Слова вчителів-предметників, які намагалися розповісти позитивне, до уваги не бралися. Після засідання завуч, зайшовши до класу, вигнала класного керівника такими словами: «Мені треба з дітьми поговорити! Чекайте на коридорі! Вийдіть з класу!» Розмова з дітьми проводилася так: «Якщо ви себе так будете вести, я ваш клас розформую. Від вас усі вчителі відмовляються, я «змішаю» вас з іншими класами, зміню класного керівника!»

Поясніть, чому із-за неприязні до вчителя мають страждати діти? Розповідаючи про це, вони дивувалися і не розуміли, що сталося і у чому їх усіх звинувачують.
Зустрівшись у березні з батьками моїх учнів, завуч сказала, що діти розбили 5 вазонів у кабінеті фізики (це неправда). А також наголосила на тому, що ученицю все-таки треба забрати з класу, бо її (завуча) не влаштовує мама дитини, тому що вона не один раз вже була заміжньою. Одну з учениць, в якої якось піднялася одежа на спині, завуч виставила перед усім класом та почала при всіх ображати. Матір дівчини хотіла після цього прийти до завуча розбиратися, але класний керівник просила цього не робити, щоб уникнути скандалу. Чому діти, яких дуже легко травмувати у перехідному віці, мають страждати через людину, яка має бути прикладом та взірцем?

19 березня 2009 р., коли до школи прийшли чоловік та мати класного керівника (завуч хотіла їх бачити, хоча тепер відмовляється від цього), на привітання завуч відповіла: «Я зроблю так, що тебе взагалі у місті не буде! А ти забирайся корову доїти!» Все це було сказано у присутності учнів та працівників школи. Потім було додано: «Да пошел ты вон, скотина!», а через 20 хвилин викликана міліція, яка не могла зрозуміти причини виклику.

У присутності директора і секретаря завучем були сказані такі слова: «Ось прийшли люди, які тероризують вчителів, ходять сюди постійно, погрожують вчителям. А вчителька вирішила відбити в мене бажання ходити до неї на уроки, її чоловік мені погрожував, щоб я на її уроки не ходила…» Директор на ці слова ніяк не відреагував.

На свої уроки я завуча завжди пускала без перешкод, хоча та приходила завжди без попередження, вже після дзвінка. Завуч же, на відміну, на свої уроки не пускала. Навіть коли я запитувала дозволу. За останні 10 років жодного відкритого уроку для вчителів завуч Винова Т.О. не провела. Крім цього. Винова 19 березня написала заяву в міліцію, де було сказано, ніби я погрожую їй фізичною розправою. 26 березня 2009 р. на нараді у присутності усіх членів колективу (нарада проходила без мене, бо я знаходилася на лікарняному) завуч обізвала мене хворою на голову, брехливою і т.п.

Молоді колеги, не витримавши психологічного тиску, йшли зі школи. Постійні залякування, що вчитель не матиме на наступний рік годин, продовжуються роками. Це дуже виснажує як морально, так і фізично. Замість підтримки досвідченої людини, вчителі терплять образи, приниження та наклепи. Люди залякані і працюють весь час, боячись висловити власну думку. Ні учні, ні вчителі ніколи не забудуть Василя Федотовича Хмеля, який був найблагороднішим та найпоряднішим завучем. Але його, на жаль, вже немає у живих. З ним відійшло у вічність все добро, яке було у школі №21.»

 

Вчитель української мови та літератури.

P.S. В редакции имеются обращения-заявления на имя начальника городского управления образования Курманского Ю. И. и директора школы Мысык О.В. Все они остались без ответа. Вопрос – почему?
Автор готов предоставить специалистам на экспертизу видеоматериалы записей разговоров с завучем школи, которые можно просмотреть на сайте moyagazeta.com.