https://moyagazeta.com/

ЗВЕРНЕННЯ

Інформація про себе: майже весь шкільний вік займався в спортивній школі в гуртку з гімнастики, в старших класах займався в спортивному клубі з бойових мистецтв. По закінченню школи з 2002 по 2007р. навчався в Кременецькому педінституті Тернопільської обл. Отримав вищу освіту та здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури і валеології, керівника спортивних секцій, організатора туристичної роботи. Будучи студентом, із 2005 по 2008 рр. працював у Ізяславі тренером гуртка з боксу. З 2007 р. працюю в Ізяславській спец. школі – інтернаті. З 2009 р. очолюю гурток з профілактики та лікування сколіозів методиками ЛФК у Ізяславській загальноосвітній школі № 5.

Зокрема, хотів би звернути увагу на специфіку роботи з дітьми, хворими на дитячий церебральний параліч (ДЦП). ДЦП – хвороба нервової системи. Діти, які хворі на ДЦП, мають багато відхилень та порушень всього організму: розлад нервової системи; порушення психіки та опорно-рухового апарату; розлади в мові, мисленні; порушення слухових, зорових аналізаторів. Ці діти мало захищені в соціальному середовищі і дуже погано адаптуються до того середовища, в якому ми живемо.

Моя робота з дітьми, хворими на ДЦП: У 2007 р., працюючи в школі-інтернаті, створив гімнастичний гурток, в якому займаються хлопчики та дівчата з хворобою ДЦП та сколіозами. На протязі року приймаємо участь в обласних, районних, міських фестивалях, конкурсах. За важку працю, силу волі, бажання, старання цих дітей, наш гурток визнали відкриттям року нашого міста та нагородили почесними грамотами, призами. Наші діти приймають участь в обласних, районних змаганнях з настільного тенісу. Цього ж року зробили збірну команду по футболу і приймали участь в обласних турнірах по міні-футболу. Завдяки цьому учень нашої школи з хворобою ДЦП Віталій Губернатор став кандидатом у майстри спорту з футболу. На початку 2008 р. зосередив увагу на лікувальній фізкультурі з дітьми, хворими на ДЦП.

Діти нашої школи отримують навчання, оздоровлення, лікування; приймають участь у різних гуртках, фестивалях, змаганнях, конкурсах; отримують гарну опіку зі сторони всіх працівників нашої школи; завжди нагодовані і гарно одягнені. Але є в нашому районі діти, які не навчаються в таких навчальних закладах, як школа-інтернат. Навіть якщо навчаються, то невідомо, куди після школи їх заведе життєва дорога. А де місце дітей дошкільного віку, де той садочок, де той розвиток, що потрібний саме для них? На сьогоднішній день виникає дуже багато питань, серед яких найважливіше – чи можемо ми допомогти саме цим дітям?

Вирішити цю проблему в Ізяславському районі можна, але для цього треба нам об’єднатися і створити реабілітаційний центр, в якому будуть розвиватися діти, які потребують більшої уваги та спеціальної підготовки до життя в нашому світі.
Якщо дитина радіє, посміхається, грається, то вона живе. Хто допоможе цим дітям, якщо не ми?!

Михальчук Роман Антонович, тел. 8-098-513-53-42