by Черговий етап конкурсу відбувся в у п’ятницю в приміщенні Хмельницького обласного літературного музею. В ньому взяли участь учні та студенти, які змагалися напередодні за право участі у своїх навчальних закладах.
Протягом кількох годин перед очима нечисленних глядачів – невеличкий зал був вщент заповнений переважно конкурсантами та подекуди їх викладачами та наставниками, – розгорнулося дійство, яке подекуди зацікавило б не лише поціновувачів творчості Лесі Українки, але й запеклих театралів – настільки переконливими були дитячі та юнацькі образи Мавок, Лукашів, інших персонажів творів видатного генія української літератури, а також самої Лесі.
Найчастіше, можна навіть сказати – переважно, конкурсанти на імпровізованій сцені згадували рядки та втілювали на сцені сюжети з “Лісової пісні” (найчастіше – зустріч Лукаша з лісовою красунею).
Взагалі, ж у концерті прозвучали максимум десяток творів, що повторювалися: здавалося, зображували лише те, що вивчалося за шкільною програмою.
Але, незважаючи на цю прикрість, здивувала одна річ: попри юний вік, багатьом учасникам конкурсу вдалося передати трагічний настрій поезій та інших творів Лесі Українки. Особливо це стосується листа до Сергія Мержинського “Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами”.
Напевне, найпереконливішою виконавицею цього твору була учениця колегіуму імені В. Козубняка Марія Малюта: під час виступу вона настільки перевтілилася у Лесю, яка кохає, страждає, очікує, кличе, мріє, що зал, затамувавши подих, ловив кожне слово, яке під звуки чарівної бандури з надзвичайною тугою вилітали з вуст юної конкурсантки.
Іще один яскравий виступ привернув увагу присутніх. Учень гімназії № 1 Іван Згардан настільки яскраво зображав персонажів “Лісової пісні” – Потерчат, Русалку, Того, що греблі рве, що, зрештою великим розчаруванням стало закінчення його виступу. До того ж юнак у своїй грі був настільки переконливим, що, здавалося, якби іще хтось з акторів втрутився у сцену, зображуючи героїв феєрії, то лише б зіпсував враження від міні-спектаклю.
На оригінальність виступу претендує ліцеїст Максим Гуменюк: окрім несумнівного акторського таланту в хлопця вистачило фантазії долучити до сюжету і музикальний інструмент – гітару, яка то зображала кохану Мавку, то використовувалася власне за призначенням: наприкінці виступу “Лукаш” заспівав пісню, але не лісову. Насамкінець, після геніальних Лесиних рядків, у залі зазвучали все сучасні тужливі ритми гурту “ТіК” “Апрєль”. Цікаво, потужно, незвично, – креативно, і насамперед, вийшло досить гармонійно.
Проте, учасники дійства не обмежилися лише виконанням творів великої поетеси – у залі прозвучала присвята і самій Лесі, написана Вікторією Макогончук, вихованкою обласного ліцею-інтернату.
Усі конкурсанти, що заздалегідь заявили про свою участь у конкурсі, від журі отримали заохочувальний приз – грамоту учасника.
Наразі перед суддями стоїть складне завдання: визначити найкращого виконавця. Переможці визначатимуться у кількох номінаціях, а вже 22 лютого найкращі з конкурсантів візьмуть участь в літературно-мистецькому святі “Стояла і слухала весну”.
Як зазначила заступник директора Хмельницького обласного літературного музею – голова журі Людмила Данилюк, у конкурсі взяли участь майже усі навчальні заклади міста Хмельницького. Що ж стосується особисти вражень, то наразі голова журі відмічає, що усі конкурсанти – молодці, але найбільше враження на голову журі справив виступ ліцею № 17.
Алла Собчук, член журі та керівник регіонального представництва Товариства «Україна-Росія», розповідаючи про ідею проведення конкурсу, зазначила, що організація цього заходу була для неї “питанням честі”, а перший крок було зроблено, коли проводився конкурс до 140-ї річниці з дня народження знаного російського письменника Олександра Купріна. “Ми намагаємося об’єднати вже давно обґєднані, вже давно пророслі одна в другу культури, просто іноді руйнуються ланки в певні періоди часу. І от зараз ми намагаємося відновити цю часову ланку і показати, що культура слов’янських народів неможлива одна без іншої: вона доповнює одна другу, а не домінує одна над другою. Я впевнена, що вражаюче лірична Леся Українка настільки ж близька росіянам, як і Олександр Купрін. Мої діти виросли на поезії Лесі Українки, і до речі, вони пишуть вірші виключно українською мовою, натхненні її віршами. Ми зробили такий собі подарунок до 140-річчя з Дня народження Лесі Українки. Я дуже сподіваюсь, що найкраще, що сьогодні було виголошено, прочитано, зіграно, проспівано, стане доступним і для російського середовища”.
Наостанок: шкода, що, як уже зауважувала, у залі були переважно лише учасники конкурсу та їх наставники. До кінця вечора в залі залишилося лише з півтора десятки слухачів. Переважна більшість – конкурсанти, що виступали останніми. Ті, хто виступав першими, уже одразу після своїх номерів полишили залу…
Ольга Лисиця для “Моя газета+”, фото Ольга Лисиця
