https://moyagazeta.com/

Крок 2. Зміцнення статури, вдосконалення фізичних якостей та естетики тіла

Представлений нижче матеріал є продовженням опублікованої у попередньому номері статті під назвою «Крок 1. Шлях до фізичної досконалості. Правильне харчування» (http://moyagazeta.com/news/a-6696.html).

Тому в статті вашій увазі представлені перевірені практикою деякі міркування щодо зміцнення статури, вдосконалення фізичних якостей та естетики тіла на основі дотримання принципу розумної достатності.

За словником, фізичні вправи – це елементарні рухи, складені з них рухові дії і комплекси, систематизовані з метою фізичного розвитку.
Вони, разом із правильним харчуванням, складають основу вчень таких видатних філософів та практиків у галузі здоров’я, як Поль Брегг, Майя Гогулан, Кацудзо Ніші та багатьох інших. Активне (регулярне) фізичне навантаження у житті людини вкрай необхідне, адже механізм розподілу поживних речовин та перерозподілу внутрішніх ресурсів її організму, як і все у природі, побудований дуже мудро. Це полягає в його природній властивості швидко адаптуватися до умов навколишнього середовища, що є одним з інстинктів самозбереження. При цьому, працює такій принцип: першочергова доставка необхідних речовин до «працюючих» частин організму, а решта частин, які недостатньо «навантажені», поступово деградують (атрофують) та зашлаковуються. У свою чергу, це призводить до передчасної втоми, погіршення самопочуття та ще більшого небажання до фізичної активності.

Таким чином, спрацьовує один із фізичних процесів циклу самоліквідування організму. Висновок – увесь організм час від часу повинен бути задіяний у фізичному навантаженні.
Що дають фізичні вправи? Вони прискорюють серцевий ритм, і чим стимулюють кровообіг, забезпечуючи інтенсифікацію обмінних процесів в тканинах організму; запобігають розширенню вен; підтримують пружність та колір шкіри; сприяють нормалізації ваги та виправлення постави; зміцнюють кістки; надають гнучкість суглобам і зв’язкам; розвивають смак до життя. Коли ми тренуємо тіло, ми робимо його сильним, оновленим та життєздатним; коли лінуємося та не навантажуємо м’язи, організм приходить до занепаду та смерті. Таким чином, фізична неактивність одна з найбільш розповсюджених причин виникнення захворювань.
Отже, займатися фізичною культурою для здоров’я вкрай необхідно. Але при цьому треба врахувати індивідуальні особливості, можливості і цілі людини. Тому утворюються певні складнощі щодо вибору виду вправ, їх інтенсивності, обсягу, тривалості й періодичності. Адже існує величезна кількість різновидів напрямків фізичного розвитку, можливі різні варіанти форм організації занять, наприклад: у спортивних секціях, індивідуально під наглядом тренера, самостійно в домашніх умовах, комбіновані методи.
Який же вибрати підхід для оцінювання ефективності такого життєво важливого аспекту буття? Як саме визначити доцільну кількість фізичного навантаження?

Займаючись індивідуально та у секціях, аналізуючи «за» та «проти», я визначився з таким критерієм. Він має емпіричний вигляд та являє собою відношення отриманого від занять результату до витрат.
Причому, обов’язковим результатом мають бути надбане (хоча б не втрачене) здоров’я та фізичні якості (сила, спритність, швидкість, гнучкість тощо), за якими ви «прийшли» на заняття. До витрат можна віднести гроші, час…
Нажаль, у багатьох секціях, набуваючи техніку та естетику тіла, у дійсності люди втрачають своє здоров’я, що можна оцінити з відносно молодого віку тих, хто займається, а також з медичної статистики тих, хто займався раніше. Багато з тих, хто намагається будь-якою ціною зробити своє тіло більш естетичним, переходять межу здорового глузду: вживаючи спеціальні домішки для побудови «м’язових валів» вони руйнують внутрішні органи, котрі рано чи пізно не справляються зі зростаючим навантаженням, а фізична культура переростає у фізичне збочення. Цьому ж руйнуванню сприяють різноманітні конкурси та змагання з бодібілдингу, пауерліфтингу та багатьох інших видів спорту.

Тобто, за наведеним критерієм, у таких секціях показник здоров’я не в знаменнику, а у чисельнику. Тому, якщо даний вид не є для вас вимушеним (пов’язаним із професійною діяльністю), то краще шукайте те, чим займаються фізично розвинені люди різного віку – від молоді до пенсіонерів. Подивиться, як вони виглядають та як почувають себе.
При цьому, на мій погляд, також важливо врахувати принцип доступності (за ціною, відстанню, часом, інформацією тощо). Тому, я протягом тривалого часу перебував у пошуку компактного, не тривалого за часом виконання, але найбільш ефективного комплексу вправ власне для мене. Протягом десятиріччя перепробував багато, але в решті решт знайшов високоефективну практику, яку застосовують мільйони людей по всьому світові. Займаючись нею, вже через місяць я відчув значне підвищення життєвої енергії, цілісність у роботі всього організму.

Це тибетський комплекс «5 тибетців», «5 тибетських перлин», або «Око відродження», який призначений для загального оздоровлення й омолодження людини. Це прадавня тибетська ритуальна практика, що дає ключі до довгої молодості, здоров’я й дивної життєвої сили. Протягом тисяч років інформація про гімнастику монахів зберігалася в одному з гірських монастирів в найглибшій таємниці. Уперше вона була розкрита в 1938 році, коли побачила світ книга Пітера Келдера про відкриття полковника британської армії сера Г. Бредфорда в горах Тибету.

Правила виконання:
– намагатися виконувати щодня, ранком або (і) увечері – регулярність і наполегливість мають навіть більше значення, ніж ідеальність виконання;
– вдих бажано здійснювати через ніс, набираючи повітря рухом живота уперед, видих через рот (глибина подиху у цьому комплексі має суттєве значення, тому дихати необхідно як можна більш повно й глибоко; ключем до такого подиху служить повнота видиху – якщо видих виконаний повноцінно, настільки ж повноцінним виявиться наступний за ним вдих);
– обов’язково дотримуватися наведеної послідовності виконання вправ однієї за другою;
– кількість повторів кожної вправи повинна бути непарною та однаковою для всіх вправ (можна визначити по найбільш складній вправі). Слід почати з 3-х повторень, додаючи щотижня по 2, доводячи до максимальної кількості 21 разу;
– для більшої ефективності в кінцевій фазі вдиху й видиху потрібно на кілька секунд затримати подих і сильніше напружити всі м’язи тіла, а потім розслабитися й повернутися у початкове положення;
– якщо ви утомилися, можна трохи відпочити між повтореннями, але при цьому намагайтеся дихати в тому ж ритмі, що й під час виконання рухів;
– вправи намагайтеся виконувати осмислено, прислуховуючись до відчуттів;
– між фізичними вправами виконуються енергетичні (із заплющеними очима) – вони будуть розкриті у матеріалах статті щодо набуття духовно-енергетичного імунітету.

Ритуальна дія перша
Початкове положення (ПП) — стоячи прямо з горизонтально витягнутими в сторони на рівні плечей руками.
Прийнявши ПП, потрібно почати обертатися за годинниковою стрілкою навколо своєї осі (фото 1).
Якщо після виконання даної дії ви відчуєте потребу присісти або прилягти, щоб позбутися запаморочення – зробіть це.
У період початкового освоєння важливо не перестаратися. Намагайтеся ніколи не переходити грань, за якою легке запаморочення переходить у досить помітне й супроводжується слабкими приступами нудоти.
Пізніше ви поступово виявите, що можете обертатися все більше й більше, не доводячи себе до відчутного запаморочення.
Крім того, щоб «відсунути» межу запаморочення, можна скористатися способом, який застосовують танцюристи й фігуристи. Перш ніж почати обертатися, зафіксуйте погляд на будь-якій нерухливій точці прямо перед собою. Почавши повертатися, не відривайте погляд від неї, скільки це буде можливо. Коли ж через поворот вона почне зникати з вашого поля зору, швидко поверніть голову, випереджаючи обертання тулуба, і якнайшвидше знову “захопить” поглядом свій орієнтир.

Ритуальна дія друга
ПП – лежачи на спині. Найкраще на товстому килимі або будь-якій інший досить м’якій і теплій підстилці, щоб ізолювати тіло від холодної підлоги.
Витягнути руки уздовж тулуба й покласти долоні із щільно з’єднаними пальцями на підлогу (фото 2.1).
Зробити глибокий і повний видих. На вдиху підняти голову, притискаючи підборіддя до грудини, а потім, продовжуючи вдих, підняти прямі ноги вертикально вгору, намагаючись при цьому не відривати від підлоги таз (фото 2.2-а). Якщо можете, піднімайте ноги не просто вертикально, але ще далі “на себе” — доти, поки таз не почне відриватися від підлоги. На видиху повільно опустити на підлогу голову й потім ноги. Розслабити всі м’язи й після цього повторите дію ще раз.
Якщо виникають труднощі, то піднімайте ноги, згинаючи їх у колінах (Фото 2.2-б), і ледь відриваючи голову від підлоги. Поступово ви доб’єтеся правильного виконання.

Ритуальна дія третя
ПП – стоячи на колінах, які поставлені на відстані ширини таза одне від іншого, щоб стегна розташовувалися строго вертикально. Кисті рук долонями лежать на задній поверхні м’язів стегон під сідницями (фото 3.1).
Зробити глибокий і повний видих. На вдиху – закидаючи голову назад-нагору, випинаємо грудну клітку й прогинаємо хребет назад, трохи опираючись руками на стегна (фото 3.2), після чого з видихом повертаємося у вихідне положення, продовжуючи нахиляти голову вперед, притискаючи підборіддя до грудини (фото 3.3).

Ритуальна дія четверта
ПП – сісти на підлогу, витягнувши перед собою прямі ноги зі ступнями, розташованими на ширині плечей. Випрямивши хребет, покладіть долоні зі зімкнутими пальцями на підлогу з боків від сідниць уздовж стегон. Пальці рук повинні бути при цьому спрямовані вперед.
Зробити глибокий і повний видих. На вдиху закиньте голову якнайдалі назад-вгору, а потім підніміть тулуб уперед до горизонтального положення (фото 4.1).
У кінцевій фазі стегна й тулуб повинні перебувати в одній горизонтальній площині, а гомілки й руки — розташовуватися вертикально, як ніжки стола. На видиху опустіть голову вперед, притиснувши підборіддя до грудини (фото 4.2).
Спочатку ця дія може здатися складною. Але через кілька тижнів тренувань її виконання стане такими же простим, як і попередні.

Ритуальна дія п’ята
ПП – упор лежачи. Тіло опирається на долоні й пальці ніг. Коліна й таз підлоги не торкаються. Кисті рук орієнтовані строго вперед. Відстань між долонями — небагато ширше плечей. Відстань між ступнями ніг — така сама (фото 5.1).
Зробити глибокий і повний видих. Потім, на вдиху, перейти в положення, при якому тіло нагадує гострий кут, вершиною спрямований догори. Одночасно рухом шиї притискаємо голову підборіддям до грудини. Намагайтеся при цьому, щоб ноги залишалися прямими, а прямі руки й тулуб перебували в одній площині. Тоді тіло виявиться як би складеним навпіл у тазостегнових суглобах (фото 5.2). Видихаючи, повернутися у вихідне положення, а потім, закинувши голову якнайдалі назад-вгору, прогнутися, подаючи тіло вперед (фото 5.3). Повернутися у початкове положення — упор лежачи прогнувшись — і почати спочатку.
Прогинати спину назад можна якнайбільше, але не за рахунок граничного зламу в попереку, а за рахунок розправлення плечей і максимального прогину в грудному відділі. Ані таз, ані коліна при цьому підлоги торкатися не повинні.
Відома ще одна, додаткова, ритуальна дія. Але, за описом, за освоєння шостої ритуальної дії може братися тільки той, хто почуває, що повністю вичерпав інтерес до інтимних стосунків, і більше в них абсолютно не має потреби.
Отже, з метою зміцнення статури, вдосконалення фізичних якостей та естетики тіла, потрібно щодня або декілька разів на тиждень виконувати фізичні вправи, без суттєвих перевантажень, а також прагнути до подальшого розкриття своїх невичерпних фізичних можливостей та естетичного вигляду тіла, але при дотриманні правильного харчування.
У матеріалах наступної статті буде викладено погляд на загартування як складову фізичного здоров’я.

Фото © Аніськов