https://moyagazeta.com/

Чорна рада, або дива нового українського парламенту

Хочу розповісти шановному братству одну вельми повчальну історію з нашого спільного козацького минулого. Була у нас на неньці Україні одна досить цікава постать – гетьман Іван Брюховецький (бувший слуга Богдана Хмельницького), який спочатку висував соціальні лозунги (зменшити податки, обмежити старшинське землеволодіння зблизитися із Польщею), а як став кандидатом на гетьманство, то змінив позицію на промосковську. У Ніжині на Чорній раді Брюховецького було обрано гетьманом, а інших претендентів на гетьманську булаву заарештовано та страчено. Одразу після обрання гетьманом Брюховецький уклав з Московською державою Батуринські статті, які надавали Москві ще більше влади.

Нова старшина в жадобі збагачення й утисках народу перевершила своїх попередників, тому що у боротьбі за булаву Брюховецький тільки прикривався народними інтересами й прагненнями. Ставши гетьманом, він одразу ж про все забув, і булаву свою намагався тримати лише за допомогою страху та жорстокостей. Найменший протест закінчувався конфіскаціями, ув’язненнями, стратами (жорстоко покарав і ті міста, що були за короля). Вбила Брюховецького його ж козацька старшина — «кинулися на нього зі страшенною люттю, били рушницями та списами, як скаженого собаку».

Тепер повернемося до сучасності, і розпочнемо «з лірики». То хто ж пройшов до нашого законодавчого органу?

Перші, від кого зраділа та почала співати моя молодецька душа – комуністи. Одразу згадав історію про журналіста-практиканта, який приїздить перед виборами в село та запитує діда, який ледь чує: «Діду, в селі комуністи є?» А той йому відповідає: «Та є, синку, кому їсти, нема кому робити…». Саме тому можу сказати точно, що комуністична партія буде завжди, як у їхній улюбленій пісні: «І Лєнін такой молодой…».

Я навіть подумав, що якщо завтра розпочнеться ІІІ світова війна в українському парламенті, то після неї залишаться в Україні дві партії – дана політична сила та ВО «Свобода». Потім ще будуть знімати фільми, як депутат-комуніст Льоня таємно закохався у «свободівку» Марічку. Вони зустрічалися таємно у Львові та в Севастополі, доки не дізналися «товариші» та «побратими». Все завершується трагічно – смертю на схилах Дніпра, а потім примирення між суперниками заради Української держави… Ось така версія гуцульських «Тіней забутих предків» на сучасний лад. Стрічка вийде кращою, аніж «Титанік» чи «Ромео та Джульєтта»! Ті, хто буде продавати дівчаткам хустиночки для сліз, за п’ять хвилин мільйонерами стануть!

Ще до нашого парламенту пройшли боксери з партії «Удар», тому бійки тепер у нас будуть професійні, а народу залишиться лише вибирати претендентів на рейтнгові бої (ігрові автомати у нас офіційно заборонені, але тоталізатор працює). Телеканал «Рада» доведеться перейменувати на «Спорт 2.0», а його рейтинг, зрозуміло, досягне небачених висот. Впевнений, що в майбутньому будуть навіть вручати пояс імені Віталія Кличка за кращий мордобій у Верховній Раді України…

«До повного щастя» кумпанія законотворців збільшилася за рахунок «радикального» Ляшка – останнйого героя нашої політики. Не знаю, що буде творитися у вітчизняному законодавчому органі, але я б не радив нашим законодавцям повертатися задом до трибуни та дуже чванитися, що вони знають прийоми карате, адже проти лома, як відомо – нема прийома!

Нарешті підходимо до вже традиційного протистояння добра та зла/ білого та чорного/ Нічного та Денного дозорів/ Гондору та Мордору/ регіоналів з опозицією… А країну все одно врятує Литвин! У американців є Супермен та Спайдермен, у росіян – Чорна Блискавка та «Чєловєк Гризлов», а у нас – Литвин (він же Чахлик Невмирущий), який не боїться ні Бога, ні чорта! Роблю астрологічний прогноз нашої політики: коли біла королева вийде з патової ситуації, тоді всім буде повний «триндєць»… окрім Литвина!

Зрадів також від «Атаки клонів», коли не пройшла опозиційна до опозиції Наталка-Луганчанка. Такого дорогого капіталовкладення у партію-невдаху Україна ще не бачила!

На місцевому рівні радий за проходження до парламенту пана Сабія з ВО «Свободи». Все ж таки голос (мінімальна кількість бюлетенів за кандидата в депутати) на виборах щось вирішує. На жаль, і у цьому скликанні несподіванок взагалі не буде, самовисуванці перебіжать у партію влади, а тоді: «Наша пісня гарна нова, починаймо її знову».

Хоча особисто я надіюся на краще, що лев помириться з ягням, а наша держава не буде мені нагадувати славнозвісну байку про лебідя, рака та щуку, і ми, рано чи пізно, заживемо у добробуті та достатку. Настануть часи, коли я буду від усього серця пишатися тим, що я українець! Політики прийдуть та підуть, а ми, народ, будемо ще довго з ними чи без них…

Лірика завершилася, але історія нагадує про себе, а її колесо завжди ходить по колу. Тому, панове магнати, думайте та гадайте про те, що буде з вами завтра…

Мстислав Многогрішний, Держава Україна, місто Хмеля