https://moyagazeta.com/

Музика у камені, або чи не фальшивлять наші забаганки?

Колись, у минулі часи, при плануванні архітектурних ансамблів Лівадії, Самчиків, чи просто житлових будинків, їх автори насамперед ставили за мету не порушити гармонію та підкреслити історичну спадщину. Тому, мабуть, ці шедеври будуть виховувати та надихати ще не одне покоління…

А що сьогодні? На жаль, у наш час дуже рідко можна сказати подібне – як про збереження пам’яток та старовинних будинків, так і про сучасні будівлі. Як би висловився музикант – гармонія і професійність залежать насамперед від нот, оркестру, і диригента…
Отож, з нагоди професійного свята ми завітали до головного архітектора міста Віктора Дунаєвського, з яким і поспілкувалися про життя-буття Хмельницького, про його минуле та майбутнє.
 

Кор.: Вікторе Володимировичу, що Ви, як творчий чоловік, вважаєте: чи не фальшивлять нотки сьогодення у каміннях нашого городка?
В.Д.: Ви про сучасну архітектуру? Ми живемо в переломний період, у часи, коли «правлять бал» тенденції, котрі, як правило, виникають не у нас, а в Європі чи Америці. У кожного є свої кумири, улюблені стилі, тому людина орієнтується на те, що лежить ближче до душі. Архітектори – люди творчі, кожен має стиль, виходячи зі свого потенціалу, свого бачення того чи іншого. Але багато хто з них копіює чужі напрацювання, не враховуючи свого. У наш час архітектура все більше пов’язується з технологіями. Колись це були класичні матеріали, до яких ми звикли: камінь, цегла. Тепер на нашому ринку з’являються нові сучасні матеріали, котрі є економними та енергозберігаючими.
 

Кор.: Диригує науково-технічний прогрес? Хай-тек?
В.Д.: Хай-тек сам по собі є дуже розмитим стилем, який важко виділити. Це більш ексклюзивні, неординарні речі, які, може, комусь і подобаються. Але, враховуючи наш менталітет, ми звикли до класичного способу життя та самовираження: це й відповідні інтер’єри, в яких ми живемо – вони більш стримані. А сучасні люди, які більше їздять – бачать це все і до цього підтягуються.
Що зараз задає тон в архітектурі? По-перше, економія будівництва – зробити його здешевленим, дати доступне житло для людей. Друге – тотальне збереження енергоносіїв. По-третє, це стиль нашого життя – той ритм, котрий задає мислення, який на все накладає відбиток…

Кор.: А як би Ви охарактеризували стиль нашого міста? Яким Ви особисто хотіли би бачити Хмельницький?
В.Д.: Стиль нашого міста буде залежати від тих пріоритетів його розвитку, котрі з’являться десь через 5-10 років. Все буде обумовлювати те, чим ми будемо займатися.

Кор.: Важко спрогнозувати?
В.Д.: Те, що ми заклали в сучасному генеральному плані, котрий затвердили у 2008 році, обумовлено розвитком міста до 2031 року. Ці параметри не набагато збільшені від існуючих, виходячи з темпу росту населення – десь тисяча людей в рік. Тому до 2031 року населення збільшиться, якщо дасть Бог, десь на 20 тисяч. Але формат розвитку міста, тенденції, пріоритети закладені приблизно ті, що і зараз.

Кор.: Чи вважаєте Ви, що потрібно зберегти те, що залишилося з давніх часів, наприклад, наше «Старе місто», центральну територію, у первозданному вигляді, а не дозволяти хмарочосам нагло вриватися з «сучасними євротенденціями» у заповідну частину?
В.Д.: Усі міста стараються усіляким чином зберегти свій історичний ареал, те ядро міста, що передасться нащадкам, котре приваблює, має виховний процес, котре створює його неповторний образ.
 

Кор.: Тому я і вважаю, що треба зберегти душу старовинного Проскурова.
В.Д.: Так. Ми зараз після затвердження генплану розробили й затвердили правила забудови міста Хмельницького. Центральна частина там виділена, як окрема зона, для неї виписані спеціальні правила для будівництва, проведення господарської діяльності. Але є ще один дуже важливий документ, котрий потрібно нам розробити – це „Проект детального планування центральної частини міста”. У нас є історичний паспорт центральної частини міста. І проблема, я Вам скажу, не стільки у збереженні пам’яток архітектури місцевого значення, як в адаптації до сучасного методу ведення господарства, бізнесу і т.п.
 

Кор.: Як це відбуватиметься практично?
В.Д.: Ви розумієте, центральна частина – найбільше бізнесова, приваблива. А бізнес у нас агресивний…

Кор.: Виникає конфлікт?
В.Д.: Виникає конфлікт. Щоб цього не було, потрібно, по-перше, розробити умови, правила забудов, котрі найбільш актуальні в центральній частині міста: кафе, заклади розважального типу, перукарні – все, що пов’язано з мінімізованим бізнесом, виходячи з тих площ, що є. Всі вони бажають «підвести» свої споруди під стандарти сучасності. Але щоб розвинути це все, треба десь переходити рубіж збереження отих самих історичних цінностей. І тут починається…

Кор.: А як же зберегти золоту середину? Можливо, Вам – структурі, що контролює, у якійсь мірі і «підстроїти» підприємця? Слід виробити правила? Ви ж все-таки диригент цієї музики в камені…
В.Д.: Наше завдання – зберегти. А зберегти автентичність внутрішнього планування – те, котре було колись раніше, архітектурні вирішення фасадів, якось їх відреставрувати, дуже важко. Можливо, десь щось замінити, щось підретушувати, підфарбувати – ось це залишити, ось це основне. Правилами забудови міста Хмельницького ми виписали таке: для того, щоб починати роботу по реконструкції якоїсь споруди центральної частини міста, замовник повинен розробити історико-архітектурне обґрунтування. Це не в нас робиться – воно виконується в двох спеціалізованих інститутах у Києві та Львові. Вони розробляють програму для реконструкції кожного пам’ятника архітектури місцевого значення окремо. Дають програму: що виконати, що зберегти, як, і т.д. Після цього ми розглядаємо ці пропозиції на архітектурній раді, після чого або приймаємо рішення на реконструкцію або ні. Все залежить від тих об’ємів, від тих задумів замовника, котрий хоче щось реалізувати.
 

Кор.: Зберегти – це добре. Але чи був за ваш період випадок, коли у нас в Хмельницькому будівлі вертали первозданний вигляд?
В.Д.: Ні, такого в нас ще не було. Це, можливо, буде, коли визначиться комплексна програма.

Кор.: Але її ще немає?
В.Д.: Немає. Ми повинні розробити проект детального планування центральної частини міста, де подібне повинно бути окремим видом розроблено.

Кор.: „Ми” – це архітектура?
В.Д.: Ні, це міська громада, міська влада. Вони повинні розробити ПДП центральної частини міста, де буде визначено все необхідне: висотність забудови, її щільність, транспортні розв’язки, збільшення автомобільного паркування. Ви ж бачите, що у нас робиться з цим. Крім того, обмеження транспортних потоків у центрі, притягнення сюди бізнесу. Центральна частина належить всім людям Хмельницького. Всім. Вони матимуть можливість у любий час сюди прийти, прогулятися центральними вулицями. Центр повинен вмістити значну кількість жителів, котрі могли б знайти тут те, що бажають. Як правило, люди куди тягнуться? До центру. Тому що там є все. Вони не ходять кудись на окраїни, до промислових, комунально-складських зон. Лише в центрі відбувається все те, що пов’язане з життям громади.

Кор.: Нещодавно я була в Києві, та проходила біля оперного театру. За ним око „милується” хмарочосом у стилі хай-тек. Серце зжалося і ледь не залишилося у такому ж стані… Як Ви вважаєте, що потрібно зробити, щоб такого варварства не було у нас?
В.Д.: Київ –величезне сучасне місто, мегаполіс. Ми не є таким, тому і кожен сплеск чогось нового ми дуже активно бачимо. Треба негайно зробити проект детального планування, тоді й не буде таких випадків – потрібні щільність, і поверховість забудови. Але усі хочуть будувати в центрі. Цю агресію бізнесу потрібно трохи зупинити, а щоб це зробити, потрібно мати підстави. Підставою для цього є розроблені документація, програма, юридично підкріплені державними проектними інститутами, затверджені сесією міської ради. І тоді це є тим аргументом, котрий говорить: це можна, а це не можна, це можна там, а це може бути тільки тут.
 

Кор.: І коли ж це буде?
В.Д.: Ми планували зробити в цьому році, вже навіть заключили угоду з інститутом Дніпромісту на розробку центральної частини міста. На жаль, у першому півріччі в бюджеті не передбачили коштів. Можливо, це буде після того, як будуть внесені якісь зміни в бюджет в другому півріччі. Але надія є.

Кор.: До речі, про бюджет. Достатньо коштів виділяється чи хочеться більше?
В.Д.: Є такий вираз: необхідне достатнє. Більше на цей час і не потрібно, тому що за останні два роки ми розробили багато містобудівної документації. Ми, напевно, входимо до п’ятірки міст України, котрі мають комплект містобудівної документації, по якій ми зараз працюємо і по якій будуємо свої плани на майбутнє. Головне – розроблений та затверджений генеральний план – надзвичайно важливий документ, який ми затвердили в 2008 році. У цьому році затвердили правила забудови міста Хмельницького. Це теж надзвичайно важливі документи.

Кор.: Ці правила регулюють забудову саме для приватного бізнесу?
В.Д.: Вони регулюють все: від надбудови балкону, вхідного тамбуру, малих архітектурних форм, кіосків, реконструкцій, до нового будівництва, індивідуального житлового будівництва – це все виписано, обумовлені всі умови і обмеження.

Кор.: Розкажіть, будь ласка, про новий генеральний план. На які сюрпризи слід очікувати хмельничанам у найближчі 5-10 років? Що заплановано?
В.Д.: У нас буде забудовуватися багато ділянок під багатоповерхові житлові масиви – це продовження вулиці Зарічанської, над озером, оцей південно-західний схил – надзвичайно панорамна буде забудова, гарний вид з мікрорайону. Багато житла вже будується. Також з’явиться індивідуальна забудова у південній частині міста – південна окружна.

Кор.: Чи заплановані якісь розважальні дитячі комплекси? У нас колись буде Аквапарк, чи це все залишиться обіцянкою?
В.Д.: Так. Ми виділили ділянку під Аквапарк у центральній частині міста по Прибузькій, це десь 1,8 га землі. Чекаємо інвестора. Буде й «Макдональдс» – на Проспекті Миру.

Кор.: Ви згадали про інвестора. Чи проводила влада якийсь конкурс для визначення інвестора? Йому, мабуть, і пільги треба запропонувати, якось заохотити, щоб здвинути з мертвої точки справу? Що для цього робилося? Хтось цікавився цим проектом, пропонував вам якісь інвестиції? Чи поки що тільки виділили землю і на цьому все?
В.Д.: Цю землю вже два рази ми виносили на аукціон, але поки що нікого і нічого…
Зараз планується внесення невеликих змін в генеральний план. Так, по Тернопільській теж планують будувати Аквапарк: де побудований торговий центр «Фуршет». Згідно генерального плану, ця частина й була передбачена для будівництва, хоча там промислова зона, і її так і залишили промисловою зоною. Згідно з правил забудови та санітарних норм, будівництво спортивних споруд і спортивних закладів у промисловій зоні забороняється. Тому нам зараз треба внести деякі зміни, відкорегувати генеральний план, зменшити санітарно-захисні зони промислових підприємств і там побудувати Аквапарк.

Кор.: Ви сказали, що в промисловій частині міста заборонені розважальні заклади. Що тоді казати про рекреативну частину міста та наявність у центрі нашого міста, поблизу пляжу та ріки «Епіцентру». Це ви дозволили? Усі дивуються – приїжджають до Хмельницького з інших міст та говорять: „Зазвичай подібні гіпермаркети будують за містом». Як це у вас так вийшло: річка, пляж – „трах – бах”- «Епіцентр»?
В.Д.: Ми планували подібні будівництва за містом, для чого знайшли декілька великих площ – по Західній окружній три ділянки: одна 4 га, дві по 3 га під будівництво торгових центрів. Але по «Епіцентру» були рішення прийняті раніше. Їх чомусь не скасували, тому нас поставили перед фактом. Люди отримали землю, у них були відповідні рішення. Колись навіть приймали рішення, що від Маршала Рибалко і майже до Свободи мав бути ринок. Добре, що хоч так воно склалося…

Кор.: Давайте поговоримо про таке. Коли плануються нові об’єкти, постійно потрібні інвестиції. А є якась загальна програма їх залучення до регіону? Хтось цим займається? Чи виходять на міста-побратими, наприклад? Чи є якийсь „штаб”, комісія в Хмельницькому, куди входили б архітектура, влада, депутати? Бо інколи виникає враження, що ці гроші спеціально не пускають на Хмельниччину…
В.Д.: У нас є депутатська земельна комісія по будівництву та архітектурі. Її члени і є організаторами. Буквально рік тому дуже активно велася робота щодо інвесторів, ми їздили за кордон – вивчали досвіди будівництва підземних паркінгів, реконструкції підземних просторів на привокзальній площі. Навіть на нашому центральному майдані. Ці простори мали використовувати, ми їздили, шукали проектантів, вивчали технології – це все робилося, але знов-таки завадила криза…

Кор.: Скажіть, коли нарешті буде забудовувана Озерна. Що там взагалі планується?
В.Д.: Житловий масив. У нас вся Озерна – це житлова забудова. Будуть будуватися дитячий садок, школа, буде спортивний комплекс – тобто, все те, що пов’язано з житловим районом. Замовники – власники земельних ділянок – розробляють проектну документацію. Вона розроблена вже десь на 60-70%, але все впирається в фінансування. Ми будемо проектувати усе, виходячи з сучасних нормативів, наприклад, повинні бути басейни. Все буде проектуватися в комплексі, виходячи вже з тих закладів.

Кор.: А індивідуальні забудовники, особливо у районах Дивокрай, Лєзнєво, Книжківці, повідомляють вас про свої наміри будуватися, согласовують проектну документацію? Чи все йде за принципом: „Що хочу – то й ворочу”?
В.Д.: Звичайно. Вони свої проекти погоджують у нас, отримують земельні ділянки, дозволи на будівництво, ми наказом затверджуємо, видаємо містобудівні умови і обмеження на забудову земельної ділянки. Проектну документацію ми погоджуємо у себе, і лише після того вони починають будувати. Ця процедура виписана – вони все погоджують тут у нас. Щодо фасадів, зовнішнього вигляду будинків – кожен щось будує, планує собі, але потім можуть наступити прикрі моменти з фінансуванням, помінятися задуми, сімейні ситуації, погляди на життя… Інколи люди починають будувати особняк, а потім розуміють, що ще неготові мешкати в індивідуальному житловому будинку. Є люди, які виросли в мікрорайонах, їхнє життя пройшло у квартирах, і їм доводиться робити переорієнтацію. Всі хочуть, але не всі можуть і не всі готові до того. Не кожна людина створить у себе на земельній ділянці те, що вона хоче бачити, так би мовити „каталожне”. Життя у людей різне, погляди різні. Тому якісь стандарти на внутрішнє проживання ми не можемо їм виписати.

Кор.: Чула, що попередній Кабмін приймав рішення, які були пов’язані з проектними інститутами, не зовсім на вашу користь. Існує з ними проблема?
В.Д.: Проблема існує, але вона, швидше за все, стосується кадрів. Спочатку були питання про ліцензування, але тепер усі наші інститути вже ліцензовані. Тепер треба займатися сертифікацією архітекторів, які мають право підпису проектної документації. Процедура проходження виписана, але поки що це все відкладається…

Кор.: Чому відкладається?
В.Д.: По-перше, немає чіткої тарифної сітки: що і за що платити, як це проходити. У Києві це повинен зробити Мінрайонбуд – міністерство буде допрацьовувати ці ідеї. Поки що чекаємо…

Кор.: Одна з найважливіших сучасних проблем – вузькі вулиці та затори. У великих містах ці питання вирішують будівлею естакад, нових мостів, транспортних розв’язок… У нас щось планується?
В.Д.: У нещодавно прийнятому генеральному плані є дуже багато проектів по розширенню існуючих вулиць, та побудові розв’язок. Наприклад, планується зробити дві з них по вулиці Старокостянтинівське шосе, на Красовського, друга – по Свободи на території військової частини з виходом на Купріна. Тобто, транспорт має бути відправлений на Західну окружну і далі на захід. У нас вулиці дуже запроектовані. Як воно це все буде? Ми вже мали розроблений кошторис по другому шляхопроводу, що мав бути по Свободи до Купріна…

Кор.: Суми колосальні, так?
В.Д.: Величезні. Також треба продовжити Зарічанську вздовж водосховища до Західної окружної. Надзвичайно актуальне, на мою думку, для центральної частини міста продовження вул. Прибузької біля будинку Побуту по набережній, потім по річці Плоскій з виходом біля Фельштинського переїзду на Львівське шосе, щоб розвантажити центральну частину міста. Тоді, можливо, на Кам’янецькій не буде заторів. Але для цього потрібно зробити там паралельну вулицю.

Кор.: Дотепер у центрі міста знаходяться маленькі вбогі хатинки (у районі ЦНТІ, ринку). Вони майже повністю розвалюються. Їх жартома називають журналісти «курятниками». Ясна річ, що у центрі сучасного великого міста подібного жаху не повинно бути. Але чому вони ще є? Чи є якийсь вплив на власників? З ними ведуться переговори, можливо, щодо обміну на квартири? Це питання якось буде вирішуватися?
В.Д.: Я розумію, про що ви. Ми ще раз звернемося до Проекту детального планування центральної частини міста. Якщо він буде розроблений та затверджений, – його потрібно буде виконувати. Після цього почнеться процедура знесення. Але є проблема цього всього – стартові ділянки для будівництва житла. Тому що важко забудовникам прийти в центральну частину міста, відселити цих людей, потім знести цілий квартал. Для цього потрібно мати стартові площі. На даний час вони у нас виставляються на аукціоні і там купляються. Є чутки, що, можливо, земельні ділянки для будівництва житла будуть без аукціонів.

Кор.: Це ж було б чудово!
В.Д.: Звичайно, тому що оце дуже стримує це знесення… Адже треба купити ділянку на аукціоні, побудувати, потім відселити, потім ще раз побудувати, а потім можна на цьому мати якийсь бізнес. Це дуже далека перспектива, а в такий час перемін, кризи, це все важко. Тому все залежить від програм. На даний час Хмельницький увійшов до 12 міст України, де задекларовані наміри по реконструкції застарілих кварталів у центральній частині міста. У генеральному плані у нас розроблені усі заходи, усі площі по реконструкції винесені окремо. Є й цифрова підбірка. Ми заявили, що Хмельницький має стільки-то площ під реконструкцію. Тому робота вже почалася.

Кор.: Ви задоволені своєю командою? Вистачає спеціалістів?
В.Д.: На жаль, у нас зарплата низька – 1200-1500 грн, тому молодь не хоче йти до нас. Самі розумієте, що на такі гроші дуже важко жити й творити. Вони всі стоять перед порогом організації свого власного життя, створення своєї сім’ї. Міська влада нам іде назустріч: готові забезпечити житлом, але молодь поки не хоче йти. Тому у нас усі фахівці зі стажем. Ми їздили у Львівські навчальні заклади, давали пропозиції, залишали телефони, але ніхто навіть не відгукнувся.

Кор.: То ви навіть забезпечуєте житлом на певний час?
В.Д.: Спочатку гуртожиток, потім на перспективу поставити на чергу. Нам навіть виділили трикімнатну квартиру по Зарічанській під цей гуртожиток. Але ніхто з молоді не з’явився.

Кор.: Що Ви хочете побажати до Дня Архітектури?
В.Д.: Бажаю творчої реалізації усьому колективу архітекторів міста Хмельницького! Хочу, щоб вони могли реалізувати себе, як творчі люди у своїй професії, реалізувати свої задуми, адже найважливіше – це реалізація, знайти себе в професії та колективі. Усім, звичайно, особистого щастя та здоров’я!

Кор.: А хмельничанам?
В.Д.: Хочу, щоб вони вірили в те, що програми, які розробляє міська влада, будуть реалізовані. Повірте – вони спрямовані тільки на те, щоб покращити наше місто. Я думаю, що наше місто в перспективі буде світле, красиве, і сюди будуть приїздити з різних куточків світу!

Спілкувалася Людмила Луніна
lunina[a]moyagazeta.com