https://moyagazeta.com/

Не все те таксі, що з «шашечками»…

Про те, які служби дійсно можуть називатися «таксі», а також про інші проблеми, що наразі назріли у місті Хмельницькому з дорожнім рухом, редакція газети вирішила дізнатися у начальника ДАІ з обслуговування міста Хмельницького Валерія Вовчемис.
 

Кор.: З чого почався Ваш робітничий шлях, Валерію Миколайовичу?
— Не дуже люблю про себе багато розповідати… Але якщо вже почали розмову, то я закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський університет (раніше це була аграрна академія) у 1998 році за фахом «інженер-механік». Ну а в міліції працюю з 1995 року. Починав з зарічанського відділу міліції, був дільничним інспектором, район заводу „Темп”, потім старшим дільничним, а у 1999 році потрапив до ДАІ. Мене поставили інспектором з розшуку викрадених та угнаних транспортних засобів. Якщо машини викрадають, їх треба шукати…
 

Кор.: Ви сказали – «викрадених та угнаних». А що, між цими поняттями є якась різниця? Правду кажучи, мені, як сторонній людині, здається, що це одне й те саме…
— На данний час ці два поняття – угон та крадіжки, дійсно об’єднали в один злочин, який зветься «незаконне заволодіння». А 10 років тому це були два різних поняття, навіть у Кримінальному кодексі були дві різні статті. Ось спочатку я працював тут, маю на увазі, на цій посаді у міському ДАІ. Потім перевівся працювати до обласного ДАІ на посаду інспектора з розшуку. Далі став начальником сектора розшуку обласного ДАІ. Після чого пішов виконувати обов’язки заступника начальника міського ДАІ, а на даний час перебуваю на посаді начальника ДАІ з обслуговування м. Хмельницького.
 

Кор.: І багато у Вашому «кошику» розкритих злочинів?
— Правду кажучи, не дуже люблю на цю тему говорити.
 

Кор.: А чому? Це ж цікаво… Нехай наші читачі знають, хто керує у Державтоінспекції, щоб не вважали, що якщо людина займає керівну посаду, то пробилася якимось нечесним шляхом, чи по знайомству, а сама не вміє нічого робити. На жаль, у нас в країні є й такі, але ж не всі!
— Я не любив розказувати про себе, коли навіть в нас брали інтерв’ю. Я дотримуюсь девізу, як кажуть, не хвали себе сам, якщо люди не похвалять.
 

Кор.: Ну, добре. Тоді розкажіть про свою родину, будь ласка. Ви одружені?
— Так, є син. Йому 5 років. До речі, мій батько теж працював у міліції, тепер він вже на пенсії.
 

Кор.: Син, мабуть, теж хоче продовжити традицію?
— Він поки що з вибором професії не визначився (посміхається).
 

Кор.: Давайте поговоримо про справи, які відносяться до Ваших прямих обов’язків. Коли ми трохи раніше розмовляли з Вами, після того випадку із побиттям таксистами служби 65-65-65 своїх пасажирів, то Ви тоді нам казали, що не все, що носить назву «таксі», є таксі насправді, і що єдиною службою з юридичної точки зору, яка з повним правом може називати себе таксі, є державна служба 058.
— Так, 058, і ще 004 і 005. У них є ліцензія, є механік, медсестра.
 

Кор.: Ось тепер, будь ласка, поясніть, щоб і проста людина змогла зрозуміти, у чому тут справа. Адже у рекламних оголошеннях усі ці служби позиціонують себе, як таксі. А що ж тоді є насправді?
— Ця проблема, на жаль, існує не тільки у Хмельницькому, а по всіх містах України. Справа у тому, що коли створюється служба, то дається дозвіл на використання радіочастоти – видається відповідна ліцензія. Ось саме це і роблять різні служби, які називають себе таксистами – викуповують частоту, набирають водіїв з транспортом, і починають возити людей. А треба зовсім не так. По-перше – обов’язковий змінний робочий день. По-друге, перед виїздом водія повинен оглядати лікар, а авто – механік. Це два обов’язкових фактора, які стовідсотково мають бути у службі таксі. Ось у законній службі таксі, яка у нас знаходилася на Примакова, усе це було. А у багатьох службах її ніхто не оглядає, крім самого водія. Повинна бути законність керування автомобілем – необхідна наявність трудової угоди кожного працівника зі службою таксі. Одне лише посвідчення водія не дає підстави везти пасажирів. По законодавству також має бути медична довідка, яка перевіряється при проходженні технічного огляду автомобіля. У даному випадку, багато людей понабирали в оренду машин і дають їх водіям для тимчасового використання. Розумієте, автомобіль на техогляд надає власник, у якого є медична довідка, а за кермо він саджає людину по тимчасовому дорученню. Таке доручення можна дати будь кому – хоч наркоману, хоч людині, яка вживає спиртні напої. Власникам потрібна трудова одиниця, яка буде приносити йому дохід, а інше його не цікавить. Ось зараз 2 рази на рік проводиться технічний огляд маршруток і автобусів. Так треба зробити й для автомобілів таксі, а то вони роблять техогляд раз на 2 роки, і їздять собі по місту, гроші збирають…

Кор.: А чому авто проходять огляд лише раз на 2 роки? Хто встановив такий термін?
— Проходження техогляду раз на 2 роки прийнято постановою Кабінету Міністрів. Немає різниці, чи це фізична, чи юридична особа. До того ж, якби за ДТП, що скоєне таксистами, відповідала фірма, то було б набагато менше питань. Тоді, ясна річ, власники не набирали би на роботу усіх поспіль, а вибирали би нормальних водіїв, тому що відповідальність за них будуть нести самі. Поки що такого нема. Ось скільки не спілкуємося із директорами служб таксі, у них на кожне питання одна відповідь: „ Ну а що ж мені робити, як я взяв машину в кредит і мені треба, щоб вони гроші приносили”. А самі за кермо саджають ледь не наркоманів! Вони не думають про безпеку людей, лише про заробіток, який приносить їм доход. Але, правду кажучи, є і таксисти, які мають ліцензію на перевезення, в них є патенти.
 

Кор.: Скажіть, а у Вас є статистика, хто з перевізників знаходиться у правовому полі, а хто ні?
— Подібну статистику вам краще взяти в податковій. У них є відділ оподаткування перевізників для маршруток, таксі, який видає відповідне свідоцтво про державну реєстрацію по виду діяльності.
 

Кор.: Але ж у вас, мабуть, є повноваження перевірити, є ліцензія, чи немає? Окрім «фішечки» на авто?
— Ми працюємо з голтрансінспекцією і відповідними службами. Якщо є якісь нюанси, виникають певні питання по перевірці таксистів або ліцензуванню, то ми залучаємо їх до нашої співпраці.
 

Кор.: А які взагалі їхні повноваження?
— Все, що зв’язане з наданням транспортних послуг. Вони контролюють і пасажироперевезення, і таксі, і вантажні перевезення.
 

Кор.: До речі, от Ви казали про ДТП та юридичні особи , які повинні були би за нього відповідати. Зараз, як я зрозуміла, уся юридична відповідальність на фізичній особі, яка по факту тільки орендує ефір…
— Розумієте, у нас зараз є й інша ситуація. Усі авто повинні бути застрахованими, особливо, якщо вони були у свій час узяті в кредит. Там банки взагалі вимагають брати повний страховий пакет – повну КАСКУ, від усіх випадків, починаючи від ДТП і закінчуючи природними катаклізмами. Але тут є одне «але» – якщо цю страховку беруть на таксі, то і відсоток йде більший, і страхова ставка також. І ось, дуже часто, якщо такий «таксист» потрапляє у аварію, то він швиденько знімає з авто фішку, і каже: «Ні, я не таксист». Тоді ще й на страхові компанії падають зайві затрати.
 

Кор.: Виходить, фізична особа обманює страхову компанію?
— По суті, не те, що вводить в оману, просто страхується автомобіль, а потім беруть довідку, у якій не показано, що це таксі.
 

Кор.: А журнал викликів у диспетчерів виртребувати? Номер авта?
— Це внутрішня документація, вони її не показують. Маєть бути відповідні дозвони, щоб перевірити. Якщо, наприклад, якесь ДТП, ми телефонуємо директору або диспечеру, щоб надали інформацію, а вони кажуть „Ми не надаємо інформації, звертайтеся до директора”. А директора нема, він буде завтра або через тиждень. Законного впливу на них про обов’язкове надання інформації ми не маємо.
 

Кор.: То це що – проклятуща діра у законі в цьому винна?
— Так, і ця проблема кругом. Якби була постанова Кабінету Міністрів, яка би зобов’язала надавати інформацію, було б набагато зручніше. Якщо це служба таксі, то вона має бути відповідно зареєстрованою, зі статутом, з відповідними документами для здійснення перевезень. Все повинно відповідати нормам. Правда, якщо так буде, то в нас буде не 18 служб таксі, а десь лише 10, але вони усі будуть законно ліцензовані. Тоді ви самі побачите, що всім буде набагато краще, а для пасажира безпечніше. За кермом не буде сидіти наркоман, або людина, яка вже провела за ним (кермом) 20 годин, тому що їй треба виплатити кредит або заробити більше грошей, незважаючи на фізичний стан та втому. А це все є ризиком для життя пасажирів, це факт. Ми всі розуміємо, що не у всіх є робота, але чому від цього повинні страждати люди, які користуються службою таксі? Людина, коли визиває таксі, не знає, що ця поїздка може бути небезпечною, вона ж вважає, що там все комфортно і безпечно, є страховка і тощо.
 

Кор.: Але чому тоді у рекламі пишуть: «Служба таксі»? То це що – недобросовісна реклама? ЗМІ не мають права рекламувати таксі, якщо воно не отримало відповідної ліцензії?
— Так. Вони самі не мають законних підстав називатися службою таксі, хоча й возять людей на дуже гарних комфортних іномарках, як у всьому світі. Колись була державна служба 058, де були самі «Волги». Самі розумієте, це «не зовсім те», але люди все одно іздили, тому що там тарифи були нижчі, і було безпечно. А зараз і тарифи самі собі встановлюють, а контролю немає.
 

Кор.: І водії працювали «з трудовими книжками», які боялися втратити роботу…
— А тепер дуже часто водії кажуть: «У такій-то службі закупили нові машини, тому я кидаю цю службу, піду до іншої, буду їздити на новій автівці». Поїздив рік – і знов перейшов до іншої контори. Я по своїй роботі знаю, що подібні випадки досить часто трапляються.
 

Кор.: Знов-таки, це відбувається тому, що відсутній контракт, за яким водій повинен відповідати за автомобіль…
— Так, якби в них були угоди, то було би інакше. Ще раз повторюся – якби за кожне ДТП, яке сталося по вині шофера, відповідав не лише він, але й та організація, яка узяла його на роботу, усе було б по іншому. А у нас, якщо таксист потрапляє у аварію, то лише він і розбирається, директору ж все єдино – сьогодні одного взяв на роботу, завтра на його місце візьме іншого, отримавши страховку за пошкодження. А так він взяв дуже багато авт, йому потрібно і за ефір платити і т.п..
 

Кор.: Вони там по 250-300 гривень за місяць платять.
— Ну ось, дивіться, 300 машин множимо на 250 гривен (по мінімуму), буде 75 тисяч гривень в місяць, і дуже мізерні витрати. Все ж можна порахувати: якщо 600 авто – це вже 150 тисяч гривен!
 

Кор.: Що ж виходить? Самі надприбутки, жодних податків, ніякої страховки життя пасажира та гарантій, ніякої за це відповідальності. От якби водій працював у певній структурі, у нього було б страхування, тобто соціальний пакет, лікувальні, відпускні та інше…
— Стовідсотково. Ось, наприклад, на залізниці вартість квитка включає страховку життя людини. Куплений квиток у автобусі, тролейбусі чи маршрутці також є гарантією того, що якщо з пасажиром щось станеться, він не буде кинутий напризволяще. А тут.. Нехай всі зрозуміють – тут нічого немає, водій бере гроші, і все! До того ж, самі автомобілі бувають різні. Добре, якщо водій нормальна охайна людина, то й машина буде така сама. А то деякі у цих автівках майже живуть сутками, там же й сплять, курять…
 

Кор.: Минулого разу Ви казали, що Ви цією проблемою займаєтеся вже 4 роки, і держава нічого не робить…
— Не зовсім так. За 4 роки зросла кількість машин зросла, з’явився попит на таксистів. Куди не звернешся, то всі масово пішли в таксі. Якби був би вплив на цих підприємців, було б інакше. А то виїхав він зранку на роботу, каже у тангенту: „База, я 33-й, я на маршруті”, ось і все, а особистої справи немає, вони навіть інколи не знають, як він виглядає, їх це не цікавить. У них повинен бути старший бригадир, який відповідає за графік, бо бувають випадки, коли одного дня працює 10 машин, а наступного – 100. Тоді вони ще й за ті виклики сперечаються.

Кор.: Ще й дороги переповнюються, коли всі виходять на трасу, так?
— Це буває, коли у місті якесь свято. Чи навіть простий дощ на вулиці. Зрозуміло, що мало хто захоче мокнути, ось і починаються виклики, а інколи й таксі неможливо замовити. Але головна проблема не у тому, можна чи не можна викликати таксі, головне – усіх поставити до правового поля. Нікому ж не потрібно забирати у людей гроші – будь ласка, хай собі заробляють, але нехай спочатку створять відповідні умови, стануть на лінії законодавчої бази, досягнуть необхідного рівню.
 

Кор.: А Ви разом зі своєю інспекцією можете якось на них вплинути, піти на діалог з директорами?
— Ви розумієте, ми можемо впливати на них по контролю дорожного руху, а щоб вплинути на нього, на як на фірму… Ми викликаємо до себе, розмовляємо, пояснюємо, вони послухали і на цьому усе закінчується.
 

Кор.: А хто може вплинути? Податкова?
— У Києві була така сама ситуація з таксі, ми не знаємо, на якому рівні там зараз, але все таки трошки краще сталося. Транспортна інспекція має доробити це все до кінця, від себе ми теж маємо подати інформацію відносно контролювання, але все таки це вони мають робити.
 

Кор.: Валерію Миколайовичу, ось ще таке питання – а Ви до місцевих властей, депутатів зверталися? Може, вони якось можуть вплинути на ситуацію з таксі? Питання з продажем горілки вони зуміли розрішити самі, не питаючи столицю, не чекаючи якихось санкцій від народних депутатів. Чи можливо це вирішити на місцевому рівні міської чи обласної рад?
— Я не думаю, тому що у фірм теж є юристи, вони спілкуються з юридичними фірмами. Директор скаже: „Вибачте, в мене є ліцензія та документи на радіочистоту”. Вплинути на нього з якогось іншого боку, – ось це вже друге питання.
 

Кор.: А що можна зробити з водієм, який їде з «шашечками», не маючи відповідних документів? Ви проводите якісь рейди, перевірки?
— Так, подібні рейди були неодноразово. Зараз закінчується операція по автобусам, по пасажироперевізникам. Закінчимо цю операцію і, можливо як раз і будемо займатися таксі.
 

Кор.: Мене також цікавлять міжміські перевезення. Ось минулого року моя подруга їздила відпочивати до Севастополя, і з нею трапився неприємний, так би мовити, випадок – автобус зупинився десь на півдорозі. А коли їхали назад, то автобус під Вінницею взагалі перевернувся. На щастя, всі залишилися живі. Як контролювати таких горе перевізників?
— Тут мають заключатися відповідні договора. Якщо Ваша подруга, про яку Ви розповіли, їхала від турфірми, то у перевізника повинна бути ліцензія на перевезення пасажирів, з фірмою складається відповідна трудова угода між перевізником та туроператором , у договорі все прописується у межах законодавства. Обов’язково маршрут руху повідомляється ДАІ. Але якщо з’являються нелегальні перевізники, які везуть людей потайки, то вони притягуються до відповідальності, якщо на дорозі їх зупинить інспекція.
 

Кор.: А якщо людина купляє собі путівку для відпочинку, чи мають бути відмітки в цьому документі, хто офіційний перевізник?
— Коли людина купує у турфірмі путівку, вона спокійно може запитати, хто і на чому її повезе. А то посадять до «кукурузника», і повезуть до Туреччини (посміхається).
 

Кор.: Зі мною був випадок, коли обіцяли, що повезуть «Ікарусом». Заплатили, а везли на „бусіку” з зовсім іншим комфортом.
— Це питання одразу потрібно обговорювати з туристичною фірмою при покупці путівки. Не просто взнавати, де ти будеш жити і як тебе будуть кормити, а ще й як будеш їхати. Потрібно спитати про умови перевезення, тому що у агенції повинен бути договір з тим перевізником, який має вас везти.
 

Кор.: У Європі, як мені відомо, якщо щось таке трапляється, і навіть немає постраждалих, то існує поняття морального ущербу за неподобства..
— А у нас можуть сказати: „Та ми попросили Васю і Вася вас завіз, всі питання до Васі”. Має бути відповідна людина, яка займається перевезенням, має ліцензію і відповідні документи.
 

Кор.: Якщо служба ДАІ виїжджає на подібний випадок (коли перевернувся автобус), які дії вони мають вчинити на місці? Чи повинна ДАІ доставити людей до лікарні, якось організувати цю ситуацію? Головне – хто має бути наказаний, і які документи мають перевірятися у перевізника?
— Тут така ситуація – за кожне порушення правил дорожнього руху, що спричинило ДТП, пошкодження автомобіля, або травмування людини, ми можемо притягнути до адміністративної відповідальності. Адмінвідповідальність – це статя 124 Адміністративного кодексу. Якщо ви кажете, що всі живі, здорові, але машина перевернулася, то тоді виникає питання, чи це аварійна ситуація, або щось інше.
 

Кор.: А які вимоги до цих перевізників? Вони більш жорсткі, ніж до таксистів?
— На данний час набагато жорсткіші! Вони неодноразово скаржаться, що не можуть нормально заробляти, тому їм треба брати стоячих пасажирів, а їх брати не можна. Нещодавно був випадок на Ружичній, коли наші хлопці зупинили автобус зі стоячими пасажирами, то люди обступили нашу машину і буйно обурювалися. Ми розуміємо, що люди спішать і треба усім їхати, сидячих місць немає, але ж ми не можемо одним дозволити, а іншим ні. Якщо таке питання виникає, то потрібно більше автобусів давати на цей маршрут, або забрати маленькі і ставити більш об’ємні автобуси, як, наприклад, на 21-му, чи 51-му маршрутах.
 

Кор.: А чому виникла ця заборона на стоячі місця? Самі розумієте, зранку люди спішать на роботу, а водій не пускає їх до маршрутки, вони ображаються, запізнюються, начальство потім гримає…
— Так, а «крайніми», як завжди, залишаються даїшники! У даному випадку, якщо заводом передбачено, що в данному бусі чи автобусі дозволяється певна кількість стоячих місць, є широкі проходи, то ніяких питань нема. На „Богдани” є свої заводські характеристики, де обумовлено, що там може бути 50 місць. Але дуже часто буває, що буси для перевезення пасажирів роблять з вантажних. Просто їх переобладнали, поставили сидіння один біля одного, потім водій ще бере 10 стоячих пасажирів, і обурюється, чого ми його наказуємо, він же людей везе… Ан ні, якщо ви хочете заробляти гроші, будь ласка, але треба спочатку вложити в цей бізнес, а потім потрошки заробляти. Але ж вони все одразу хочуть!
 

Кор.: А в чому небезпека цих стоячих місць, ви можете пояснити?
— Небезпека стоячих місць в тому, що при виникненні для водія будь якої перешкоди, де він різко загальмував або хтось його підрізав, людина падає. Навіть коли різко розвертається тролейбус, то люди падають. Так само в данному випадку. Є певні відповідності – людина не впаде, коли сидить, при гальмуванні вперед вона не полетить і не вріжеться у того ж водія. Це не наша примха, що ми не дозволяємо стоячі місця. Там, де дозволяється, люди стоять. У „Богдані” є стоячі пасажири, але до нього ж ніхто претензій не має. Їде тролейбус – до нього теж ніхто нічого не каже.
 

Кор.: На нашу «гарячу лінію» нещодавно поступило питання від водія. Він запитує, як йому потрібно себе вести, якщо яма чи „колдобина” на дорозі змушує його порушувати правила, чи робити якійсь небезпечні маневри? Від цього ж може постраждати не лише він, але й ті, хто їде поруч… Але сам він цього не хотів робити, винні дороги.
— Існує поняття „безпечна швидкість руху”. У правилах дорожнього руху вказано, що водій має передбачити перешкоди і вибрати таку швидкість руху, яка буде безпечною для нього та інших водіїв. Ми бачимо і знаємо, який у нас стан доріг, його, як Ви, мабуть, знаєте, стараються підняти, але все відразу зробити неможливо. Якщо водій їде на великій швидкості і бачить, що перед ним яма, він різко вивертає і цим робиться аварійна ситуація. Я розумію, що це супутні причини для порушення дорожного руху, але можна їхати повільніше і спокійно об’їхати цю яму. Ми своїм інспекторам обов’язково кажемо, що якщо вони на своєму маршруті побачать якісь проблеми з дорожним покриттям, то вони повинні нас повідомити. У нас є дорожники, яке це все фіксують, відправляють інформацію відповідним дорожнім службам, щоб ті усували недоліки. Є й гарячі лінії. Якщо водій побачить недоліки на дорозі, він може зателефонувати і сказати.
 

Кор.: Скажіть, будь ласка, телефон вашої цієї гарячої лінії.
— 2-39-47. Це телефон чергової частини, який працює цілодобово.
 

Кор.: Давайте згадаємо і таке питання. У нас у місті дуже багато водіів, особливо у приватному секторі, використовують тротуари як стоянку для своїх автівок. По вул.. Подільській, до прикладу, взагалі по тротуару неможливо пройти, усе зайнято машинами. Невже нічого не можна зробити?
— Правила дорожнього руху дозволяють паркувати транспортні засоби на тротуарах, якщо для руху пішоходів залишається два або більше двух метрів. А якщо там не має двох метрів, то це вже є порушенням.
 

Кор.: А хто регулює ці питання? Хто може примусити людей відігнати цю машину і поставити в іншому місці?
— Регулює, як Ви самі розумієте, ДАІ. Але ви, мабуть, розумієте, що якби у нас була необхідна кількість людей або візири, які відмінили, було б набагато зручніше. Тоді працівник ДАІ, який побачив, що машина стоїть під знаком, або на тротуарі, фіксує це порушення за допомогою візира і ще бере двох свідків. Цього, згідно правил, буде достатньо. Він же не може чекати людину, яка залишила машину цілий на день.
 

Кор.: Існує, як нам відомо, знак, який дозволяє паркуватися. Але якщо цього знаку немає, то чи можна залишати машину?
— Ну, якщо у цьому місці немає ніяких забороняючих знаків або розмітки, тоді, згідно правил дорожнього руху, авто залишати можна.

Кор.: Тепер таке, трохи «шкурне» питання. Наша редакція знаходиться на Кам’янецькій, біля Собору та арки. Там постійно стоять машини у декілька рядів. А якщо, наприклад, треба буде викликати «Швидку» або „Пожежну”, то вони вимушені паркуватися майже під Собором? Це за законом?
— Я зрозумів питання, але зараз я вам відповідь дати не можу, тому що треба бачити місце. Але, як я вже казав у попередньому питання, якщо немає ніяких забороняючи знаків, то паркуватися можна. .
 

Кор.: Тоді друге питання. Я неодноразово бачила, як під арку заїжджають вантажівки, фури. Це теж можна робити? Я хотіла побачити знак, можна чи ні туди їхати вантажним транспортом, але його немає.
— Ось це вже ні. Хто порушує правила, той буде наказаний.

Кор.: Ще один момент хочу уточнити. На перехресті вулиць Плоскій та Подільській нещодавно побудували фонд соціального страхування, поклали плитку. Біля нього весь час стоїть по п’ять чи більше автомобілів. І я сама декілька разів була свідком, як мати з дитиною вимушена була виходити на проїжджу частину, бо там біля цього фонду стояли машини.
— Це також є порушенням.

Кор.: А ви колись „їх „наказували?
— Так, звичайно. На жаль, парковка – це одна з головних проблем усіх великих сучасних міст. Треба вирішити цю проблему, щоб наказувати власників автомобілів, як раніше робилося за допомогою візиру. Приїхав, зафіксував порушення і відправив за адресою проживання водія, не чекаючи порушника, щоб у його присутності складати протокол А зараз, без візиру, можна лише так.

Кор.: Ви вже неодноразово жалкували, що відмінили візир. На Вашу думку, це погано?
— Я вважаю, що так. Справа у тому, як і для чого ними користуватися. Те, що він міг надавати помилки при вимірюванні швидкості, це одне. Але, як я вже казав, з ним працювали і іншим чином. Якщо ми бачимо, що стоїть машина з порушенням, то за допомогою візиру це порушення фіксувалося, на власника автомобіля виносилася постанова і йому відправляли „лист щастя”, як їх називали. У цьому листі-постанові вказувалося, де він порушив, і давалося 10 діб, щоб, якщо треба, ту постанову опротестувати. Навіть якщо це був не сам власник, а хтось за дорученням, то за машину все одно відповідав власник. Наприклад, сьогодні людина отримала лист, де написано, що він неправильно припаркувався, то завтра він вже буде їхати і думати, можна тут припаркуватися чи ні.

Кор.: І який штраф?
— 255 гривень за неправильну зупинку чи стоянку.

Кор.: Я бачила випадок, як приватні машини заважали проїхати машині газової служби . Ці бідолахи вимушені були бігати по квартирам, та запитувати, чия це стоїть машина, щоб власник її відігнав. А якщо щось важливе, що лічиться на секунди?
— Так, людина інколи думає, що йде на хвилинку, а відсутня годинами.

Кор.: Скажіть, а скільки людей у вас у штаті?
— 78.

Кор.: А яка середня зарплата?
– Мінімальна зарплата інспектора ДПС складає 1400 гривень „на руки”. Все залежить від віку і стажу роботи.

Кор.: Рік тому було нововведення, коли працівники ДАІ обмінювалися областями. Тобто, працівник з Хмельницької області їхав у іншу область, а з іншої області до нас. Зараз таке є?
— У цьому році ще не було. Але, можливо, буде.

Кор.: А це дає якийсь ефект?
— Думаю, так. Менше зв‘язків, менше корупції.

Кор.: Що можете сказати про нововведення -пластикові техталони?
— Це в Києві таке практикується. У нас такого поки що немає. Ну, не знаю, до кінця року може бути. Ви ж знаєте, як це приймається на державному рівні, так воно йде і до нас.

Кор.: На скільки дійсний цей техталон?
— Доки дійсний техогляд. Він надається на термін дії техогляду. На перевізників (маршрутки) надається на півроку, вантажним автомобілям на рік.

Кор.: Ще питання по дорожнім знакам. Багато водіїв вважають, що ці знаки як би мовити, спеціально встановлюють так, щоб «спіймати» якомога більше людей. Що про це можете сказати?
— Всі знаки у місті встановлює міська рада, у них є такий відділ. Встановлюють їх за нашим погодженням. Спочатку звертаються з відповідними пропозиціями про встановлення того чи іншого знаку, обумовлюють причину, а далі ми погоджуємо або ні. Міська рада на сесії приймає рішення і встановлює. Ось, наприклад, нещодавно рада прийняла рішення поміняти напрямок руху по Проскурівського підпілля, ми погодились і вони зробили. Тому тут не від нас залежить, де ставити дорожні знаки, ми просто погоджуємося. Звичайно, якщо є нюанси, ми даємо свою пропозицію, але їх встановленням ми не займаємося.

Кор.: Добре. Дуже Вам дякую за плідну та цікаву розмову.

Розмовляла Людмила ЛУНІНА