https://moyagazeta.com/

Григорій Сковорода: «З усіх втрат втрата часу найважча»

До речі, Хмельницький інститут соціальних технологий Університету «Україна» віднині живе за сонцем у прямому значенні слова: на території навчального закладу встановлено сонячний годинник, який спорудив у вигляді жертовника, на пам’ять про духовну культуру наших предків, відомий скульптор, академік Василь Корчовий. А сама ідея спорудження старовинного символу часового відліку належить ректopy інституту, кандидату педагогічних наук, голові Подільського товариства імені Григорія Сковороди, філософу і сонцепоклоннику Михайлу Чайковському.
Те, що Михайло Євгенович очолює Подільське товариство імені великого українського філософа, має під собою неабияке підґрунтя: велику частину своїх наукових і духовних пошуків він віддав дослідженню спадщини Григорія Сковороди, тому що вважає великого українця великим учителем нації. І природно, що свою пожиттєву любов до видатного філософа-гуманіста, мудреця Михайло Євгенович спрямовує і на виховання студентів. Дух Сковороди тут відчувається в усьому: у підході до навчальних дисциплін, у вивченні й осмисленні духовної і наукової спадщини філософа. Цей навчальний заклад, який формує у студентах гуманне ставлення до світу, суспільства, давно вирізняється серед Хмельницьких вишів оцим своїм гуманним статусом. І закономірно, що восени 2009 року на подвір’ї інституту з’явився пам’ятник Григорію Сковороді, який, знову ж таки, за ідеєю і пропозицією Михайла Чайковського спорудив академік скульптури Василь Корчовий. До речі, відомий український митець Василь Корчовий родом, як і його друг Михайло Євгенович, із Деражнянщини. Тож у земляцькому тандемі легко і талановито народжуються і реалізовуються ідеї. Як ось чергова – сонячний годинник.

Михайло Чайковський – людина дуже досвідчена, культурна, талановита, цікава. Мені з ним було дуже приємно спілкуватися.

– Нині ми прагнемо повертатися до першовитоків. Бо наш час, зітканий із надвисоких технологій, віддаляє нас від першооснови, від природи. Ми озброєні мільйонами годинників: механічними, електронними, плазмовими і т. д. Уявімо, що в якийсь момент уся ця «механіка» зупинилась, або хтось перевів усі стрілки. Навряд чи це стане світовою катастрофою. Бо найголовніше: аби сонце продовжувало відмірювати нам свій променевий час, бо це – життя. Земне і космічне водночас. Бо сонце у рухові не спинити. І про це нагадує усім нам біло-ніжний пам’ятник сонячному часу, оперезаний по периметру постаменту стародавнім подільським орнаментом. Живучи за сонцем, за світлом, можливо, навчимось жити і зі світлом у наших душах.
Мене завжди вражала велич, доступність і водночас таємниця сонячного годинника. Розумієте, час завжди був і залишається категорією філософською, дзеркалом вічності і плинності в одній суті, і, виявляється, на Поділлі у давнину сонячні годинники були дуже поширеними. У XVI-XVIII століттях це були майстерно оброблені кам’яні або мармурові плити, в центрі котрих вставлявся металевий стрижень (гномон), окреслений колом, поділеним лініями з позначеними на кінці цифрами. Це був своєрідний циферблат. Удень при сонці тінь падала від стрижня на плиту і, переміщаючись від лінії до лінії, вказувала на години. Такі годинники вмонтовувались на південних стінах монастирів, храмів, фортець, на обелісках, стовпах у поміщицьких садибах. За дослідженнями нашого земляка Степана Бабишина, найдавніший сонячний годинник на Хмельниччині був встановлений на південній стороні Успенського собору в Меджибожі. Собор збудований у 1696 році. Годинникова шкала має цифровий поділ. Розташований годинник у простінку між двома вікнами. У 1750 році подібний стаціонарний годинник з’явився в Ізяславі. За наказом магната П. Сангушка він був установлений на монастирській стіні. Третій годинник виявлений на стіні Троїцького монастиря, що був розташований біля Сатанова, на високій горі берега Збруча. Годинник встановлено в 1744 році. Його циферблат, з каменя круглої форми, позначений лініями, арабськими та римськими цифрами. На жаль, у 60-их роках минулого століття монастир із його фресками, давніми написами, годинником був зруйнований комуністами.
Я переконаний, що пошуки сонячних годинників на території нашої області потрібно продовжувати. Адже Поділля – давній трипільський край, і сонячні годинники були неодмінною ознакою всіх поселень. І наш сучасний годинник, для якого ми взяли традиційну форму його спорудження (як жертовник) і оздобили подільською сонячною символікою, — то подарунок нашому місту, щоб воно завжди відліковувало час за сонячним променем. А наша молодь має нагоду переконатися, якою високою була культура, естетика наших предків.
Хмельницький сонячний годинник відтворено у відповідності до географічної широти, на якій розміщене наше місто. Вона становить 49 градусів 24 хвилин 36 секунд і відповідний до цієї шкали й нахил металевого стрижня-циферблата, спрямований на північ як точка відліку. Тож, кожна мить небесного світила по небу відбивається чіткою тінню-похибкою на циферблаті, який, до речі, корегує і літній, і зимовий час. І ще цікавий факт: коли автори годинника-пам’ятника визначали з компасами, де точно знаходиться північ, прилади не показували точного напряму: виявилось, що їм заважали мобільні телефони, які лежали поруч. Ось так природа реагує на сучасні технології. Урочисте відкриття відбулося напередодні переходу на зимовий час. І той факт, що й взимку з’явилась можливість жити за сонячним годинником, гріє душу: з сонцем живеться веселіше..

Пам’ятник-годинник його творці назвали «Поділля». І в цьому переконує багата подільська символіка мистецького витвору. На постаменті Василь Корчовий зобразив стилізований герб Поділля – сонце, промені якого «переходять» у пелюстки соняшника. По колу соняшникового орнаменту – вислів, виконаний у манері староукраїнського друку: «З усіх втрат втрата часу найважча». Цей вислів улюбленого філософа Платона Григорій Савович любив повторювати своїм учням.
Цю фразу ректор Хмельницького інституту Михайло Чайковський адресує і своїм студентам. Адже молодість не відчуває шаленої плинності часу: в юності – все попереду. Тому потрібно прагнути якнайшвидше реалізовувати себе, встигнути втілити те, що відпущено Богом і долею.
Але повернемося до Хмельницького інституту соціальних технологій як до навчального закладу. Проблема вибору ВНЗ має велике значення для абітурієнтів. У даний час на ринку освітніх послуг представлені сотні вищих навчальних закладів, які могли б задовольнити найрізноманітніші вимоги, що висуваються до освітніх закладів. Зробити правильний і обгрунтований вибір абітурієнтам найчастіше виявляється досить складно, тим більше, якщо йдеться про найбільш незахищені верстви населення – молодь із обмеженими фізичними можливостями.
У Хмельницькому інституті соціальних технологій підготовка фахівців проводиться із 5 спеціальностей 5 напрямів, а саме: “Психологія”, “Соціальна робота” за освітньо-кваліфікаційними рівнями “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”; “Здоров’я людини” – за рівнями “бакалавр”, “спеціаліст”, ліцензується “магістр”; “Фінанси та кредит” – за рівнями “бакалавр”, “спеціаліст”, “Правознавство” – “молодший спеціаліст” і “бакалавр”. Форми навчання – денна та заочна. Також здійснюється перепідготовка спеціалістів зі спеціальностей “Психологія” та “Соціальна робота”. Слід відзначити, що саме Хмельницький інститут соціальних технологій першим в області розпочав підготовку фахівців із соціальної роботи та фізичної реабілітації.
По закінченню навчання випускники цього закладу отримують диплом державного зразка.

– Михайле Євгеновичу, унікальність Університету «Україна» полягає в тому, що це – єдиний вищий навчальний заклад інтегрованого типу, відкритий для молоді неоднакового рівня підготовки, диференційованих соціальних можливостей і різного стану здоров’я. Коли і з якою метою було створено ваш інститут?

– Спочатку було створено підрозділ Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», який відразу ж схвально зустріло місто. Проект отримав підтримку міського голови, обласного та міського товариства інвалідів, організації ветеранів Афганістану. Велику увагу новому навчальному закладу надала і Хмельницька облрада, виділивши приміщення для роботи приймальної комісії, а пізніше і навчальні класи. Це був перший учбовий заклад, в якому створювалися умови для освіти та соціальної адаптації найбільш незахищених верств населення – інвалідів. У грудні 2002 року представництво було реорганізовано у філію, а вже через 3 роки отримало статус інституту.

– Розкажіть, будьте ласкаві, про структуру інституту.
– До складу інституту входять 8 кафедр, із них 5 випускових. Працюють 12 докторів наук, професорів, із яких 6 – штатних, 50 кандидатів наук, доцентів.

– Які інноваційні технології застосовуються у практичній підготовці студентів вашого інституту?
– У рамках реалізації загальної концепції освітньої діяльності Університету «Україна» ми надаємо вищу освіту всім бажаючим через впровадження новітніх освітніх технологій. У нашому інституті вперше в Україні розроблена наскрізна програма підтримки дітей із особливими потребами. Активно ведеться робота зі сприяння реабілітації та соціалізації таких учнів. Починаючи з 1999 року було випущено більше 60 студентів із обмеженими можливостями.
У 2005 році інститут отримав грант Українського фонду соціальних інвестицій на реалізацію проекту за темою «Соціально-психологічний та педагогічний супровід навчання соціально вразливих груп студентів». Сума склала 100 тисяч американських доларів. У рамках реалізації мікропроекту придбано спеціальне обладнання для полегшення навчання студентів із фізичними вадами, реконструйовані приміщення інституту відповідно до норм їх використання студентами-інвалідами.

– Чи є у ваших студентів можливість проявити себе не тільки у рамках спеціальностей, а і у позанавчальній роботі?
– Велика увага приділяється спортивно-масовій роботі, оскільки членами трудового колективу є спортсмени, досягнення яких дуже вагомі. В інституті діють секції традиційного карате, атлетизму, аеробіки, команда з футболу, в яких займається 1950 студентів. Студенти беруть участь у спортивних змаганнях міського, обласного та всеукраїнського рівнів із шахів, армрестлінгу, вільної боротьби, футболу. Зараз серед них – 2 майстри спорту і 4 кандидати у майстри спорту, більше 20 є чемпіонами і призерами обласних спортивних змагань, 15 – всеукраїнських, 5 – міжнародних.
Студенти ставали неодноразовими призерами спартакіад Університету «Україна», фестивалю творчості «Сяйво надій». На високому рівні проводиться культурно-масова робота. Можна відзначити міський молодіжний проект «Студентський гранд-бал», новорічні свята для дітей із дитячих будинків області, міську акцію «Ліхтарики надії» до Дня пам’яті Чорнобильської трагедії, міський фестиваль екологічної творчості «Свіжий вітер», де в номінаціях «Екотеатр» і «Екомода»наші студенти займають призові місця серед творчих колективів області. Ми пишаємося також тим, що саме у нас вперше за роки існування незалежної України встановлено пам’ятник видатному українському філософу Григорію Сковороді.

– Яка цілеспрямована науково-дослідна робота ведеться у стінах вашого навчального закладу? Чи є у Вас пріорити у напрямках наукових досліджень?
– В інституті ведеться цілеспрямована, активна наукова робота. Виконана тема комплексної пошукової науково-дослідної роботи «Фізична, соціально-психологічна адаптація та інформаційно-правова підтримка студентів із особливими потребами в системі супроводу їх професійної підготовки у ВНЗ. В Украї́нському інститу́ті науко́во-техні́чної і економі́чної інформа́ції МОН України затверджено дві теми науково-дослідної роботи: «Розробка системи соціально-педагогічної роботи в освітньому просторі: «загальноосвітня школа – вищий навчальний заклад інклюзивної орієнтації» і «Теоретико-методологічні засади формування професійних якостей у майбутніх фахівців соціальної сфери». Шість результатів наукових розробок впроваджені у навчально-виховний процес. Отримано деклараційний патент на корисну модель Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України «Спосіб профілактики та відновлення порушень адаптації людей до навчання». Це спосіб діагностики та профілактики порушень адаптації до навчання та соціально-педагогічної реабілітації людей шляхом використання електричних сигналів і засобів ароматерапії.

– У чому полягає стратегія розвитку Хмельницького інституту соціальних технологій? Які питання ставить перед собою ректорат інституту?
Ректорат інституту працює за таким принципом, що приватна власність повинна вирішувати не тільки статутні завдання, а й приносити користь суспільству в цілому. Загальновідомо, що будь-яке підприємство корисне вже тим, що створює нові робочі місця і платить податки. Інститут реалізує свою соціальну місію через організацію інклюзивного освітнього простору для навчання у вищій школі студентів із особливими потребами. Крім цього об’єктом нашої уваги є абітурієнти з високим інтелектуальним потенціалом, але обмеженими фінансовими можливостями. На бюджетне відділення в державні ВНЗ потрапляють далеко не всі абітурієнти, тому з 2010-2011 навчального року ми відкриваємо безкоштовні місця в обсязі 10% від загального ліцензованого обсягу за умови повного набору груп першого курсу в межах, зазначених ліцензією МОН України. Так, ліцензований обсяг на 1-й курс стаціонару за спеціальністю «Психологія» становить 50 осіб, відповідно 5 студентів будуть навчатися безкоштовно, так само і на інших спеціальностях. Таке нововведення стало можливим завдяки завершенню періоду становлення нашого ВНЗ. Нещодавно інститут відсвяткував своє десятиріччя, досягнувши III-IV рівнів акредитації.

Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у конкурсі на зарахування до Хмельницького інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного Університету розвитку людини «Україна»!