https://moyagazeta.com/

Митрополит Антоній: «Хто не творить милості, не може очікувати милості від Бога»

А.: Кожна людина покликана виконати своє призначення, але, виконуючи своє призначення, потрібно судити справедливо, любити діла милосердя і богобоязнено жити серед тих, хто, нехтуючи Заповідями Творця, ще не пізнав ні Його, ні себе. Людина, яка вважає себе віруючою, але не виконує головної заповіді – заповіді про любов до Бога та ближнього, не зовсім розуміє християнське призначення. Вона може носити хрестик, відвідувати храми Божі, але ще не спроможна піднестися до істини християнської віри, щоб пізнати Христа. Радує одне, що такі люди ще не зовсім заглушили свою совість мирською суєтою.
Кор.: В книзі пророка Даниїла розповідається про те, як за жорстокість по відношенню до своїх підлеглих, втрату почуття міри та надмірну велич, вавилонський цар Навуходоносор за волею Всевишнього на тривалий час був позбавлений царського трону, а, відтак, змушений був жити під відкритим небом, аж поки не усвідомив своїх гріхів. То, може, нам теж варто позбавляти амбіційних посадовців своїх тепленьких місць, хоча би на деякий час, допоки ті не стануть на путь істинний, не відчують Бога в серці?
А.: З огляду на Святе Письмо, у даному випадку, мені пригадуються слова з Апокаліпсису святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова, котрий говорить про глас Божий, який віщав з Неба: «…Відплатіть йому (начальнику) так, як він вам платив – удвічі відплатіть за вчинки! Чашею, якою він зачерпнув, – зачерпніть йому подвійно!» (розд.18, вірш 6). Ось Божий суд, за яким кожен з нас отримає по заслугах. Такий суд відбувся і з Навуходоносором. Господь неодноразово через пророка Данііла відкривав царю його сни, давав зрозуміти помисли його серця, відкривав йому прийдешнє, але він так не пізнав істинного Бога і продовжував служити ідолам, заставляв народ наперекір своєї совісті приносити жертви їм. За те Господь і покарав його. Така кара очікує всіх, хто, займаючи високу посаду в суспільстві, не розуміє того, що Бог дав йому це становище і він покликаний служити народу. Як сказано в Євангелії: «Кому більше дано, з того більше буде попиту». Пригадаю вам Євангельську притчу про таланти, які Господь дає кожному і людина ображає свого Творця тим, що не примножує ці таланти. Господь хоче, щоб ми потрудилися для ближнього задля Царства Небесного. Хто служить ближньому, по слову Євангелія, йому дається ще більше, а хто ні – той розстається з посадою на наступних виборах.

Кор.: У наших судах, які вирішують спори між суб’єктами господарювання та працівниками, можна занапастити будь-яку справу. Для виконання такої неблагородної місії роботодавець, зазвичай, утримує юриста, який, як зараз кажуть, є людиною без зайвих комплексів, а тому ніколи не відчуває докорів совісті. Я вже не кажу про випадки, коли справу розглядає суддя, з яким можна «полюбовно домовитися». Що Ви з цього приводу думаєте? Чи є такі неправедні дії гріхом, і що чекає в майбутньому тих, хто їх вчиняє?
А.: Православна Церква проводить велику роботу з виховання у населення високих моральних цінностей, законослухняності і поваги до державних інституцій. Але, на жаль, далеко не всі мають повагу до судової практики. Трапляються юристи і судді, які з прагматичних міркувань іноді ідуть на зговір зі своєю совістю і чинять справи, далекі від моральних устоїв. Совість допомагає людині у боротьбі з моральним злом, яке коріниться в людській природі, це голос Божий, який показує, де добро, а де зло. Той, хто поступає проти совісті у судовій практиці, повинен пам’ятати, що він чинить гріх, за який потрібно буде розплачуватися на суді Правди Божої. Гріх лежить і на тих, хто підштовхує до подібної практики. Таким чином, кожному роботодавцю, особливо, якщо він сповідає Православну віру, потрібно частіше замислюватися над тим, наскільки ми відповідаємо високому званню християнина. Одним із важливих елементів християнського життя є положення про те, що людині необхідно досягнути того ідеалу людяності і тієї чистоти морального і духовного життя, які він відчуває і переживає в глибині своє душі і які так яскраво дані у Христі і Його Євангелії.
Християнство завжди виступало і виступає на захист безсилих, закликаючи суспільство щоб «…багатий підтримував бідного, здоровий – хворого, молодий і дієздатний – престарілого». Але, водночас, хочу застерегти і постраждалих, посилаючись на слова Апостола Павла: «Нікому не платіть злом за зло, дбайте про добро перед всіма людьми» (Рим.12, 17), а також Апостола Петра: «…не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, а навпаки – благословляйте, [знаючи], що ви були покликані на те, щоб успадкувати благословення» (1 Пет. 3, 9).

Кор.: У народі існує повір’я: «Хто відмовляє в допомозі слабкому, або відштовхує знедоленого, той прирікає на вічні муки не тільки себе, а й увесь свій рід». Наскільки зміст народного повір’я відповідає Божій істині?
А.: Це повір’я ґрунтується на багатьох місцях Святого Письма. Більш наглядно ілюструє нам цю незаперечну істину притча про Страшний Суд, де Христос говорить: «Все, що ви зробили для братів Моїх менших, ви зробили Мені – оділи, нагодували, приютили, відвідали в лікарні і в темниці – прийдіть благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство Небесне і вічне життя. Всі, хто цього не зробив, підуть у вогонь вічний». Ця притча, як і притча про багача і Лазаря, порушує питання двох світів – дочасного і вічного, питання існування добра і зла, питання терпіння людської нужди і життєвої розкоші, відкриває нам завісу потойбічного духовного світу.
Ми повинні знати, що милосердя є стержнем християнського життя, і хто не творить милості, не може очікувати милості від Бога. І якщо ми прагнемо бути в числі Божих праведників разом з Лазарем, то слова Євангелія, які у народній свідомості закарбувалися як народне повір’я, повинні стати наріжним каменем у нашому житті.

Кор.: В Книзі Приповістей Соломонових (розділ 17, вірш 15) сказано: «Хто виправдовує несправедливого, і хто засуджує праведного, – обидва вони Господу огидні». Як розуміти ці слова? Що з них випливає, Владико?
А.: Людство упродовж всіх століть черпало і черпає Божу мудрість в книзі Притч Соломона. Це джерело незаперечних істин, які відкривають нам Божу правду. Ви пригадали одну із них. Ці слова потрібно розуміти у тому сенсі, що в очах Божих огидні ті люди, які перекручують правду і виправдовують винуватого, рівно як за допомогою брехні засуджують праведного. Спотворення правди і справедливості завжди служить джерелом погибелі не тільки людини, але й навіть цілих народів і навпаки – високо оцінюється непідкупність і вірність правді, – це стає причиною благословення Божого.

Кор.: Які поради Ви дасте тим роботодавцям та чиновникам, які багато завинили перед своїми підлеглими, але ще не усвідомили своїх гріхів, натомість, сподіваються, що кара Всевишнього мине їх?
А.: Хочу нагадати всім нам про високе звання людини, яка носить образ і подобу Божу. Пам’ятаймо, що від Бога нічого приховати неможливо, Він бачить потаємні наші бажання, чує подих кожної скривдженої душі і кожному воздасть по ділам його. Саме це повинні пам’ятати ті, хто поставлений Господом керувати людьми, приймати нормативно-правові акти, які спрямовані на охорону праці та здоров’я людей. Тоді і Господь не забуде тебе.

По матеріалам журналу «Охорона праці»