https://moyagazeta.com/

Сергій Тігіпко: «Потрібно змінити податкові пріоритети»

В цьому переконаний колишній голова Національного банку Сергій Тігіпко. У розмові з нашим кореспондентом він розповів, якою повинна бути податкова система успішної держави.

– Сергію Леонідовичу, як Ви прокоментуєте той факт, що у вересні доходи державної скарбниці впали на 40% порівняно з показниками вересня 2008 року?
– Це означає, що державний бюджет стоїть на межі колапсу. Недобір податків за підсумками року може перевищити 35 млрд грн, що призведе до необхідності різкого скорочення державних видатків, в тому числі й соціального характеру.

– Це результат кризи?
– Тільки частково. Головна причина полягає у вадах податкової системи. Основою наповнення держбюджету в нас є сплата ПДВ при ввезенні товарів та послуг. Вона хороша тільки тоді, коли імпорт переважає експорт, а країна живе за рахунок накопичення зовнішніх боргів, які пускаються на проїдання. Так ми й жили донедавна. Але криза примусила економіку трансформуватися: імпорт товарів народного споживання падає, експорт якщо й не зростає, то знижується меншими темпами, різко скоротилися обсяги зовнішніх запозичень й почали збільшуватися внутрішні заощадження. Ці позитивні тенденції рано чи пізно приведуть економіку України до одужання, але вони ж і вб’ють державний бюджет. Адже надходження від імпортного ПДВ будуть неухильно знижуватися, а кількість заявок на відшкодування ПДВ експортерам зростатиме. І таких парадоксів у нашій податковій системі – без ліку. Адже податок – це головний інструмент, з допомогою якого демократична держава керує ринковою економікою. І ми повинні визнати, що інструмент цей у нас в Україні вигострений погано та використовується неправильно.

– Але ж наші податкові закони створювалися за європейськими зразками та за активної участі європейських спеціалістів…
– Що Європі ліки, то для України – отрута. Запозичені ставки ПДВ, податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб передбачають великі обсяги накопиченого капіталу, розвинений фондовий ринок та систему державного замовлення. В Україні всіх цих елементів немає. От і виходить, що, наприклад, закон про податок на прибуток підприємств зручний тільки для галузей сфери послуг (банки, торгівля, громадське харчування, страхові компанії). Але він же призводить до деградації реального виробництва.
Така ж ситуація склалася і з податком на додану вартість, який запровадили у Франції півстоліття тому. Його завданням було стримувати надвиробництво товарів та контролювати споживання в тих чи інших секторах. У нас же зовсім інше завдання – нарощувати виробництво. І в найбільш невигідних умовах опинилися найпередовіші галузі: адже що більше підприємство генерує доданої вартості, то більший податок воно платить. А ми ще дивуємося, чому гине наше машинобудування.

– І що Ви пропонуєте?
– Просто припинити сліпо копіювати чужі зразки та пристосувати податки до реальних потреб країни. Головною метою податкової політики має стати зниження податкового тиску для галузей з високою доданою вартістю та орієнтованих на внутрішній ринок, а також підвищення податкового навантаження для галузей з низькою доданою вартістю та орієнтованих на експорт. Наприклад, якщо гірничо-збагачувальним комбінатам обмежити експорт руди, вони повинні будуть виготовляти концентрат або окатиші – продукцію більш високого переділу. А якщо обмежити фіскальними заходами експорт окатишів або концентрату, то металурги переорієнтуються на виробництво чавуну та сталі. І так далі, аж до виготовлення автомобілів, верстатів та іншої високотехнологічної продукції. Саме таку політику – підтримки високотехнологічних галузей, орієнтованих на внутрішній ринок, за рахунок низькотехнологічних експортоорієнтованих галузей зараз втілює Китай. У цій країні, до прикладу, нульова ставка ПДВ при експорті поширюється тільки на високотехнологічну продукцію, а от експорт сировини чи напівфабрикатів оподатковується ставкою в 5, 10 або 15% плюс високий експортний збір.

У нашій податковій системі є ще багато дірок та суперечностей. У нас досі немає головної ланки – Податкового кодексу. Його потрібно прийняти якомога швидше. Крім того, необхідно провести амністію капіталів, реорганізувати податкову службу. Словом, багато чого потрібно зробити. І не можна сказати, що тільки я знаю про недоліки нашої податкової системи. Проведення податкової реформи та прийняття Податкового кодексу є програмними обіцянками усіх провідних політичних сил. На практиці ж нічого не зроблено. Це свідчить про недієздатність нинішньої політичної еліти та необхідність змінити конфігурацію державної влади.

Ольга Юзвюк