https://moyagazeta.com/

Сергій Самишкін: «Нонсенс – земля є, але немає бажаючих її купувати»

Для того, щоб відповісти, кореспондент газети зустрівся із людиною, яка, як ніхто інший, найкраще обізнана у цих питаннях – начальником управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради Сергієм Самишкіним.
Кор.: Перше і головне питання до Вас, Сергію Олександровичу, таке: у нашому місті є земля, яку ще можна приватизувати?
С.С.: Так, звичайно. Ось нещодавно вийшло розпорядження Кабінету Міністрів, яким надано дозвіл на передачу у міську власність 50-ти гектарів території бувшого військового полігону. Міська рада вже розробила генеральний план її використання – орієнтовано цю територію розділять на 506 ділянок по 6 соток.

Кор.: Тобто, цією землею будуть користуватися мешканці міста?
С.С.: Міськрада прийняла рішення, що ці ділянки будуть надаватися за умов внесення коштів на інфраструктуру, яка буде включати проведення магістрального світла і газу. Справа у тому, що ця територія далеко від існуючих мікрорайонів і там немає мереж. На газ, світло і щебеневе покриття потрібно внести близько 34 тис. гривень.

Кор.: А як ці ділянки будуть розподілятися?
С.С.: Ще у 2006 році міськрада прийняла рішення про створення черги на земельні ділянки для індивідуального будівництва. У 2007 році з людей, які попередньо звернулися, ця черга була сформована, а вже потім поступово до неї додавалися нові хмельничани. Зараз у цій черзі знаходяться майже 9,5 тис. чоловік. Як бачите, вона чимала.

Кор.: Але ж Ви казали, що з «полігонної» землі виділяються десь півтисячі ділянок?
С.С.: Так, на всіх, нажаль, поки що не вистачить. Але в районі Дубово планується поділити ще 27 гектарів. Це буде приблизно 200 ділянок.

Кор.: Можливо, питання буде легше вирішити, якщо розширити межи міста? Села, які є його супутниками – Лісові Гринівці, Іванківці, Олешин, Шаровечка та ін. – де-факто увійшли до Хмельницького…
С.С.: На даний час ми займаємося зміною меж обласного центру. Це питання вже на завершальному етапі, на місцевому рівні вже всі погодилися. Проект землеустрою зараз проходить експертизу у Держкомземі України. І якщо тут питання буде вирішене, то документи підуть у Верховну Раду.

Кор.: І від чого чи від кого залежить результат?
С.С.: Експерти дивляться, чи все правомірно згідно з законодавством. Коли по цьому питанню дадуть позитивну експертизу, ми подамо його на розгляд Верховної Ради, бо саме вона затверджує межі міста Хмельницького. Ми плануємо добавити 700 гектарів – райони Дивокрай та Обрій. Ці житлові масиви поки що знаходяться за межами населених пунктів, але вони поряд з Хмельницьким, їх мешканці працюють в обласному центрі, вчаться, лікуються, тому з боку міста і району вийшла ініціатива про приєднання цих території до Хмельницького.

Кор.: Що для цього потрібно? У які строки вирішиться питання? Можливо, наступного року?
С.С.: Це питання вирішується з 2007-го.Думаю, до 2010 року ми все вирішимо. Але ми не можемо зобов’язати Верховну Раду, щоб та швидше працювала. До того ж, зараз вибори. Щоб не виникло політизації, неможливо стовідсотково сказати, скільки на це потрібно часу..

Кор.: А що планується робити з пустирем на Озерній, який, подейкують, належить одному з заступників губернатора, що колись претендував на посаду мера?
С.С.: Ви маєте на увазі ділянки праворуч від озера? На дані земельні ділянки було надана згода на розробку проектів землеустрою ще в 2004 році. Станом на сьогодні там 10 суб’єктів, на 3 з них вже є рішення про передачу цих земельних ділянок в оренду. Це міські землі, але колись там були військові склади. Їх в 90-х роках переносили, управління капітального будівництва витратило певні кошти, грубо кажучи, бюджет поніс певні витрати. Тому на останній 30-й сесії було урегульовано питання щодо компенсації цих витрат будь-якими суб’єктами, які планують будуватися на цих земельних ділянках. На даний час є 3 фірми, які хочуть укладати договір.

Кор.: Але земля не повинна бути «нічийною». Складається враження, що хтось там собі «резервний фонд» залишив, мовляв, потім побудую…
С.С.: Раніше таке дійсно було можливе, але минулого року до Кодексу були внесені зміни. За законом, якщо землі незабудовані і рішення про надання згоди на розробку проекту землеустрою було прийнято до 2008 року, то, згідно з розділу 10 Перехідних положень: „У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження в місті розташування суб’єкта або надання дозволу на розроблення проекту до 1 січня 2008 року, передача оренди таких земельних ділянок і землі у державну або комунальну власність здійснюється без земельних торгів”. Але ця норма діяла рік – до 15 жовтня 2009 року. Якщо до цього часу ніхто не отримав землю в оренду, то ця згода втратила чинність і, я думаю, що ці ділянки будуть виставлені на аукціон.

Кор.: До речі, скільки грошей надійшло до бюджету за рахунок аукціонів?
С.С.: У 2007 році фактично від продажу земель, та від продажу права оренди надійшло 7,3 млн. гривень, у 2008 році – 5,6 млн. У цьому році лише 830 тисяч, ще 300 тисяч має надійти найближчим часом. Як бачите, трохи більше мільйону. Земля є, але немає бажаючих купувати. Ось, наприклад, проводився аукціон в грудні минулого року, в травні поточного року, але заявки були лише на одну земельну ділянку.

Кор.: Можливо, ділянки не готові?
С.С.: Місяць тому ми проводили аукціон з 11 лотів. Реалізували лише одну, але на інші 10 ділянок є всі документи. Думаю, що пройде Новий Рік, потім вибори, і десь у лютому чи березні ми їх реалізуємо.

Кор.: Конституція гарантує кожному громадянину 10 соток землі, так? Чи є резерв, якщо, наприклад, усі захочуть скористатися своїм правом?
С.С.: Правом, але не обов’язком. Якщо кожний захоче взяти територію, можливо, і всієї країни не вистачить. 10 соток у містах, 25 – у селах, помножити на 46 мільйонів… Треба буде ще якусь країну до нас приєднати (сміється). Але ж Ви розумієте, що будівництво, на сьогоднішній день, справа недешева. Навіть 34 тисяч, які треба внести на інфраструктуру – не такі вже й малі гроші, а для того, щоб побудувати будинок, потрібно десь півмільйона гривень. Скажу так: якщо у когось є 500 тисяч, він знайде ще 35. Тому, на мою думку, ці ділянки попадуть до людей, які дійсно хочуть будуватися, а не тим, хто хоче просто приватизувати землю, а потім її перепродати.

Кор.: Давайте розглянемо таке питання. Люди живуть роками в домах, які розташовані на ділянках, вже є діти, навіть онуки, але ніяк не можуть цю землю приватизувати. Як Ви плануєте вирішити подібну проблему? Чи є у планах створення безкоштовного інформативного центру або гарячої лінії, де цю людину б консультували?
С.С.: Так, плани є, але для цього потрібне фінансове забезпечення, програмне забезпечення, наприклад, зробити точки доступу до інформації про стан розгляду заяви громадянина, документації із землеустрою. У дозвільному центрі, центрі зайнятості подібне зробили, і ми також хочемо зробити. Головне – потрібні фінанси.

Кор.: І яка потрібна сума? Хоча б приблизно…
С.С.: Поки що ми не прораховували. Дозвільному центру, можна сказати, пощастило – він виграв грант. Ми також брали участь у деяких інвестиційних проектах, але, на жаль, поки що безрезультатно.

Кор.: Але ж можна зробити гарячу лінію! Просто посадити одну людину «на телефон», щоб вона відповідав на запитання. Тим, хто буде телефонувати, головне – щоб їх не «футболили» від одного до іншого…
С.С.: Взагалі, ідея непогана, але для цього потрібно мати додаткову людину. У мене, наприклад, відділ складається з 2 підвідділів, у кожному 5 чоловік: начальник і 4 спеціаліста. Тобто, усього 10 чоловік, з яких хтось може бути у відпустці, хтось – на лікарняному, у декреті… Припустимо, 10 співробітників будуть працювати постійно. Але лише, наприклад, у листопаді, до нас надійшло 527 звернень від громадян. У жовтні було 600 звернень. З кожного звернення потрібно робити справу і направляти до розгляду. Досить-таки важко, але справляємося. Для гарячої лінії треба ще когось брати.

Кор.: Добре, давайте повернемося до землі. Ви можете сказати, яка частка знаходиться у приватній власності, а скільки орендується?
С.С.: Загальну інвентаризацію міста ми поки що не робили, бо це чималі кошти. Ми проводимо її поступово.

Кор.: А скільки грошей до бюджету поступає «від землі»?
С.С.: Земельного податку від юридичних осіб – 8,8 мільйонів гривень, оренда – ще 4,9 млн. Загалом 13,7 мільйонів. Від підприємців (фізичних осіб) податок – 304 тисячі і 1,6 мільйонів – від оренди. Разом майже 16 мільйонів гривень. Це лише за 2008 рік.

Кор.: Що ви робите, якщо об’єкт працює без документів, що посвідчують право користування чи право власності на земельну ділянку? У мене є інформація про подібні випадки.
С.С.: Подібними справами займається управління контролю використання та охорони земель у Хмельницькій області. Інспектори цього управління перевіряють подібні випадки. Якщо є якісь порушення в земельному законодавстві, вони складають протокол і дають термін для усунення порушень. Далі документи йдуть до прокуратури і до суду.

Кор.: У місті вже кілька разів мінялася влада, приходили нові мери. Кожна влада приймає нові рішення, інколи – взаємовиключні. Були випадки, коли одна ділянка землі продавалася кілька разів. Чи зберігаєте ви усю необхідну документацію? Тобто, якщо документація суворої звітності може зникнути, то хто за це відповість?
С.С.: Відповідно до законодавства, повинно бути рішення виконавчого комітету і міської ради. Рішення виконавчого комітету зберігаються в протокольній частині 5 років, а потім передаються до архіву, а рішення Міської ради зберігаються в апараті ради, і також через 5 років передаються до архіву. Земельні акти зберігаються в нас. Наше управління – це управління земельних ресурсів міської ради. Взагалі, Хмельницький – один з небагатьох обласних центрів, де є управління земельних ресурсів, бо в інших містах є лише управління Держкомзему, коли управління від міських рад перейшли до держави. Але наша міська рада вирішила все-таки володіти земельними питаннями і бути у місті хазяїном.

Кор.: До нас телефонують багато людей, які просять їм порадити, з чого починати приватизацію земельної ділянки. Скажіть, що треба робити, щоб не було у цій важливій справі помилок?
С.С.: Багато чого залежить від ліцензованої організації. Відповідно до чинного законодавства, документи по землі виготовляють ліцензовані організації, які мають ліцензію на землевпорядні роботи. Це і комунальні, і державні підприємства, але переважна більшість – приватні фірми. Громадянин, якщо не знає, що робити, може до нас прийти на консультацію, а якщо він приблизно знає що до чого, то вже може звернутися до однієї з цих фірм і замовити виготовлення відповідної документації. Людина, коли звертається до ліцензованих організацій, обов’язково повинна укласти угоду. У нас дуже люблять домовлятися на словах, але слова є слова, а тут треба укладати угоду про виконання робіт, у якій повинні бути вартість цих робіт, терміни і т.п. Якщо такий договір є, то фірми будуть його дотримуватися, тому що вони розуміють, що для них це може бути «чревато». Були випадки, коли люди уклали договір на словах, заплатили гроші, їм нічого за 3 роки не зробили, і вони приходять до нас скаржитися. При наявності договору у подібному випадку можна подати до суду на це підприємство і компенсувати в десятки разів більше, ніж витратили. Є фірми, які все роблять якісно і швидко, бо вони розуміють, що це їх хліб. Спеціалісти управління перевіряють виготовлену документацію, і якщо десь є помилки – неправильно написане призначення землі, прізвище, адреса та ін. – ми повертаємо документи на доопрацювання. А якщо документація виготовлена вірно та якісно, то ми готуємо відповідний проект рішення на розгляд виконавчого комітету та міської ради.

Кор.: Дякую за розмову. Маю надію, що читачі з цього інтерв’ю отримають багато корисної інформації.

Спілкувалася Людмила ЛУНІНА