https://moyagazeta.com/

Школи майбутнього без майбутнього?

Цей середній навчальний заклад є одним з двадцяти двох шкіл України, де працюють іноземні викладачі німецької мови. Але після десяти років безпроблемного вчителювання 25 жовтня 2010 року викладачі були змушені повернутися на Батьківщину, щоб уникнути нелегального працевлаштування на території України. Справа в тому, що їм було відмовлено у наданні віз, а саме дипломатичних (виду Д або VD), за якими вчителі працювали весь цей час. В інтерв’ю для СТБ Олександр Дикусаров, речник МЗС України, сказав: «Як тимчасовий вихід німцям пропонують надати візи науковців Н – VH». Проте їх не влаштовує цей варіант, так як, за словами Крістіана Акса – координатора цієї програми в Україні, його колеги працюють у школах, а не у вищих навчальних закладах. Службові візи (С -VS; 2; 3) німці також не сприймають за альтернативу, бо в такому випадку школи як заклади, де працюють іноземці, будуть обкладені податком, що становитиме приблизно 8-9 тис. гривень. Програма започатковувалася на безкоштовній основі для учнів, тому партнери неохоче йдуть на такі умови.

Перспективи проекту невтішні, тим більше що всі ці неузгодженості почалися саме напередодні здачі чергового іспиту для DSD (Німецького мовного диплому) європейського зразку. Для шкіл цей диплом – справжня родзинка, яка перетворила загальноосвітні заклади на унікальні школи, де діти незалежно від свого матеріального статку мають змогу вивчати одну з найпоширеніших мов світу на високому рівні. Одинадцять років тому, коли стартувала програма підготовки, знання оцінювались за шкалою В2, що передбачає розуміння складних і абстрактних текстів, а також вільне спілкування із носіями. Але вже другий рік поспіль учні претендують на більш високий рівень диплому С1. В цьому ж році українська вчителька-координатор програми в 14-й школі, Наталія Вікторівна Ліпіна, випустила вже друге покоління «майже філологів» німецької мови.

Антон Комаровський (КНЕУ ім. В. Гетьмана, факультет міжнародного фінансового менеджменту, магістратура)
«Я отримав DSD(B2) у 2005 році. Вже встиг отримати й диплом бакалавра. Тому в мене була можливість відчути усі переваги DSD: вільного спілкування німецькою неможливо досягти поза безпосередного спілкування з носіями мови. У мене (і у моїх однокласників) був блискучий вчитель – громадянин Німеччини. Він залишається моїм другом. Герр Франк Штеффен – людина широкої ерудиції, вчив нас спілкуватися, дискутувати, доводити свою думку. Після закінчення школи не тільки я, а й інші випускники, звертаються до нього за порадами відносно питань навчання в Німеччині, здобуття необхідної інформації з будь яких питань і т.д.

Як володар DSD (завдяки тим загальнокультурним знанням, які я здобув під час підготовки до іспиту, а також – я так думаю – комунікативним навичкам) я стажувався у Віденському університеті, в університетах міст Констанц і Пассау, мав можливість пройти виробничу практику в компанії KPMG в Нюрнберзі. Впевнений, що програму не просто варто, а необхідно підтримувати і розвивати саме заради майбутнього української молоді, її професійної і життєвої компетенції».

Сергій Комаровський (DSD(C1) 2010; КНЕУ ім. В. Гетьмана, факультет міжнародної економіки і менеджменту, бакалавр)
«Для мене мовний диплом означає дуже багато. Під час навчання в школі я цього до кінця не усвідомлював. Не буду говорити про рівень знань з німецької, який у мене особисто просто «підскочив», коли ми безпосередньо включилися у підготовку до міжнародного іспиту, хоча і в попередніх класах отримував відмінні оцінки і перемагав на олімпіадах.

DSD – це не просто підготовка з німецької, а широкі знання з різних сфер життя німецькою мовою. Проте – головне – це те, що не може дати навіть блискучий курс іноземної мови в школі, – відчуття причетності до світових процесів, відкритості світу для тебе. Все це – не просто через те, що вчителі вчили нас спілкуванню. Це реальне занурення в спілкування, що було принциповим у програмах до іспиту на DSD. Я переконався в результативності , коли мандрував Німеччиною, Австрією і легко, без страху бути незрозумілим, вільно спілкувався з абсолютно незнайомими людьми не тільки на вулицях і в музеях, а й у досить непростих і навіть екстремальних, ситуаціях».

Вже одинадцятий рік мовний диплом став справжньою традицією школи № 14, адже німецька мова присутня в усіх сферах життя школи, навіть у науково-розважальних заходах. Таким чином проявляться методика навчання іноземній мові, бо головною метою іспиту є не тільки досконале володіння граматикою, а й широка ерудованість у різних сферах німецького, європейського побуту. Також в рамках цього іспиту учні можуть отримати практичний досвід: навчаються читати графіки, аналізувати структури тексту. Та головною принадою є те, що учні можуть слухати живу мову чотири академічні години на тиждень під час уроків від самих носіїв. До підготовки також входить культурна програма у Німеччині, де учні зможуть знайти свіжий матеріал для своїх дипломних робіт. В свою чергу німецькі координатори забезпечують їх усіма необхідними речами для повноцінного навчання: словниками, підручниками, посібниками, принтерами, та навіть допомагають оформити кабінети у відповідний для такого навчання стан.

На сьогоднішній день триває підготовка до чергового іспиту, який повинен був відбутися у січні, але так як перебування викладачки з Німеччини фрау Мандегі могли визнати незаконним, вона повернулася в Україну за туристичною візою, без права викладати. Таким чином підготовка учнів до цьогорічного заліку суттєво змінилася – став знижуватися рівень мовної практики, зменшилася кількість тестів на розуміння прочитаного і аудіювань. Може навіть постати питання про підготовленість учнів до рівня С1, адже, щоб його скласти, доведеться зробити майже неможливе.

Добре, що на захист програми стали українські колеги. Озброєні законними доводами директори столичних «Шкіл майбутнього» №14 і 167 написали прохання Президенту, звернувшись до Постанови Кабінету Міністрів України №322 від 08.04.2009 «Про право на використання роботодавцями праці іноземців, які постійно проживають в Україні, та інших іноземців у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, без оформлення дозволу на використання праці іноземця». Директор гімназії № 167 Кавун Олена Володимирівна в своєму листі звертає увагу на те, що «Україна втратить унікальну можливість підготовки молоді до інтеграції у Європейський простір та буде єдиною країною на теренах СНД, в якій закриється вищезазначена програма».

Тим часом, поки МЗС України і німецькі партнери ніяк не можуть знайти компроміс, учні рахують у зворотному відліку до 31 січня 2011 р., коли у випадку недомовленості їх німецькі викладачі назовсім покинуть Україну.

Ольга Юр’єва, студентка 1-го курсу Інституту журналістики КиМУ, слухач школи журналістики “Моєї газети+”